Реферат на тему:
Особливості психокорекційної роботи з підлітками та старшокласниками
Проблема важких підлітків -одна з центральних психолого-педагогічних
проблем. Зростання підліткової злочинності збільшується темпами, що
помітно випереджають темпи зростання правопорушень в інших вікових
групах. 70% злочинів скоюється особами до 30 років.
Оцінка будь-якої поведінки завжди передбачає її порівняння з
якоюсь нормою, проблемну поведінку часто називають девіантною.
Девіантна поведінка – це система вчинків чи окремі вчинки, що
протирічать прийнятим в суспільстві правовим чи моральним нормам.
Девіантна поведінка ділиться на дві великі категорії.
По-перше – це поведінка, відхилена від норм психічного здоров’я,
при наявності вираженої чи невираженої психопатології.
По-друге – це антисоціальна поведінка, що порушує якісь соціальні
і культурні норми, особливо правові. Коли такі вчинки порівняно
незначні, їх називають правопорушеннями, а коли серйозні і караються –
злочинами. Відповідно говорять про делінквентну (протиправну) і
кримінальну (злочинну поведінку.
Існує три групи факторів, які можуть спричинити виникнення
девіантної поведінки:
– біологічні,
– психологічні,
– соціальні
Біологічні– статеве дозрівання, яке пов’язане з нестійкістю різних
фізіологічних систем, незбалансованістю нервової і гуморальної систем
– в підлітковому віці найчастіше проявляються різні психічні
захворювання;
мінімальні мозкові дисфункції, тобто незначні порушення
нормального процесу дозрівання мозкових структур. Такі порушення можуть
виникнути внаслідок родових травм, впливу інфекцій, токсичних речовин,
радіоактивного опромінення як до народження дитини, так і після
народження. В дітей з ММД підвищена рухливість, вони гіперактивні,
неспокійні, не можуть довго утримувати увагу, концентрувати її на чомусь
одному, навіть дуже важливому. Це поєднується із зниженою розумовою
працездатністю, що, як правило, проявляється з початком навчання в
школі. Такі діти, при всьому бажанні добре вчитися, не можуть
сконцентруватися, вони неуважні, швидко втомлюються на уроці і починають
пустувати, смішити інших учнів, іноді проявляють дратівливість,
агресивність, плаксивість, чи стають млявими. Апатичними. При
сприятливих умовах розвитку, соціальному поблажливому режимі розумових
навантажень, доброзичливому ставленні вчителів, правильному вихованні в
школі і вдома ММД компенсується і не приводить до негативних наслідків.
В протилежному випадку можлива соціальна дезадаптація дитини, що в свою
чергу є грунтом для виникнення потреби в зміні свого психічного стану
– від 20-90% дітей з ММД, що скоїли правопорушення;
28-84%скоїли правопорушення внаслідок дисгармонійного
протікання статевого дозрівання.
Ретардація– затримка темпу статевого дозрівання в асоціальних
підлітків трапляється в 3-4 рази частіше, ніж в усій популяції.
Характеризується затримкою росту, дитячою пропорцією тіла, вторинні
статеві ознаки відсутні,
Дівчата – істероїдність, підвищена сексуальність,
Хлопці – розгальмованість потягів, втечі з дому, агресія,
алкоголізація.
Психологічні фактори:
1. Акцентуації характеру (нестійка, гіпертимна, істероїдна,
епілептоїдна, інколи – лабільна ( в умовах емоційного відштовхування)
2. Низький рівень особистісної зрілості (підвищена навіюваність,
слабкий контроль вітальних потреб, слабке прогнозування власної
поведінки, підлітки слабо вірять в свої сили і хороше ставлення до них).
3. Нестійка самооцінка – залежить від настрою, оточення, від
гостроти і складності ситуації. У важких підлітків самооцінка має
тенденцію до завищеності, що говорить про низьку критичність.
Неадекватний рівень домагань ,наприклад усфері спілкуваннявисокий
рівень домагань призводить до
– конфліктності,
– несформованості моральних норм,
– однобокості емоційної сфери,
В сфері навчання – занижена самооцінка призводить до реакції
відходу (уникнення складних ситуацій, пасивне очікування), як було
сказано раніше, – порушення психічних процесів, швидка виснажливість.
Соціальні фактори– негативні впливи, виховання в сім’ї.
92% випадків суїциду були пов’язані з проблемами в сім’ї.
Вплив сімейного середовища:
– фіксація шляхом наслідування,
– закріплення реакцій негативізму (реакція на складну ситуацію),
– пряме культивування, підкріплення з боку оточуючих психопатичних
реакцій (напр., одна дитина – психастенічний тип розвитку, інфантилізм,
приниження – епілептоїдізація – емоційна тупість. Жорстокість,
гіперопіка – зниження вольових якостей,
синдром дитячого пригнічення (б’ють дитину) – дитяча жорстокість.
Отже, існують різні макросоціальні і мікросоціальні умови
виникнення важковиховуваності підлітків: психфізичні детермінанти,
психопатії, акцентуації характеру, мозкові дисфункції і органічні
ураження мозку, але ні один із факторів не є вирішальним. Більш важливу
роль грає те, як перетворюються ці фактори в психіці підлітка, як
сприймаються ним різні життєві події і обставини. Грає роль слабкий
розвиток самоконтролю, самодисципліни; низька стійкість до несприятливих
впливів, невміння долати труднощі; емоційна нестійкість, схильність
неадекватно реагувати на фрустраційну ситуацію, невміння знайти
продуктивний вихід з конфлікту.
№ п/п Акцентуація характеру,
її прояви Психолого-педагогічна корекція
Гіпертимний тип
– недисциплінованість,
– чітко виражена реакція емансипації,
– погано переносять жорстку дисціпліну, регламентований режим,
– лідери,
– прагнучи спілкування потрапляють в коло асоціальних елементів,
– на фоні явної гіпертимної активності можуть виникати афективні і
парахарактерологічні реакції, рання алкоголізація, токсикоманійна
поведінка, емансиційні втечі.
– При неправильному вихованні, при потаканні, гіперпротекції на
гіпертимне ядро легко нашаровуються істероїдні риси
Включення в цікаву і доступну діяльність.
Небажані умови бездоглядності так і жорстокий контроль, проти якого може
виникнути реакція протесту.
У стосунках – доброзичливість, повага, допомога в реалізації
організаторських здібностей
Нестійкий тип
Безініціативність, легке підпорядкування іншим,
– невміння довести справу до кінця, тяжіння до задоволень,
бездіяльності,
– втечі з уроків, легко потрапляють в компанію асоціальних підлітків,
– рано починають палити, вживати спиртні напої, захоплюється азартними
іграми, рано набувають сексуальний досвід,
– нерідко кидають навчання, ніяка робота не приваблює.
– наслідують того, хто обіцяє негайні розваги,
-алкоголізація, наркоманія, втечі з дому Повний контроль за поведінкою,
система розумно організованих вимог, зацікавленість вчителем
Головне – пробудити інтерес, повагу о своєї особистості, власних
позитивних якостей. Так підліток може довгий час не допускати порушень в
поведінці.
Епілептоїдний тип
Емоційність реакцій, злобність і жорстокість, іноді з елементами
садизму,
схильні до алкоголізації
характерна реакція емансипації: вони вимагають від батьків не тільки
свободи, але й прав на матеріальні блага,
застрягання афекту, інертність моторики і мислення,
авторитарні Аналіз і оцінка їх поведінки в процесі індивідуальної
бесіди. Акцентувати увагу на шкоді, яку заподіює собі та іншим.
Проявляти істинну зацікавленість проблемами підлітка, спробувати п
спільному пошуку вибрати найбільш прийнятне рішення. Важливо, щоб в
процесі бесіди учень грав активну роль, вчився говорити про свої
відчуття, переживання, проблеми, так як бідність мови, нездібність чітко
і аргументовано виразити свою думку може провокувати афективні вибухи
епілептоїдів в конфліктних ситуаціях
Істероїдний тип
Черезмірний егоценризм і прагнення звернути на себе увагу,
Серед проявів істероїдності нерідко спостерігається суїцидна поведінка.
Суїцидний шантаж задовільняє істероїдний егоцентризм.
Втеча у хворобу, демонстративні прогулювання.
Перебільшують свою схильність до алкоголізації чи вживання наркотиків
Зберігаються риси дитячих реакцій опозиції, імітації (втеча в хворобу,
прогулювання, вживання алкоголю, крадіжки)
Реакція емансипації – втечі з дому, конфлікти з з рідними і дорослими,
гучні вимоги свободи ( хоча насправді не прагнуть позбутися уваги і
турботи близькихСамооцінка далека від об’єктивної Використовується такий
прийом:
1 етап – педагог іде назустріч потребі демонстративного підлітка у
підвищеній увазі, – хвалить, робить різног роду нейтральні зауваження,
підходить. Дивиться у зошит
2 етап – коли закріпилися позитивні результати. Звертає увагу тільки
тоді, коли поведінка і діяльність відповідає очікуванням педагога,
підкріплюючи тим самим позитивні зрушення у поведінці.
3 етап – коли позитивні тенденції остаточно закріпилися, педагог
переходить до переривчастої схеми підкріплення – звертає увагу лише на
прояви позитивної поведінки.
Шизоїдний тип
Важко встановлюють контакти,
Реакція емансипації проявляється у виді незадоволення існуючими
порядками „відсутністю свободи”,
Алкоголізація, делінквентність
Участі у групових правопорушеннях зустрічається рідко
Підкреслюють свою незалежність і самостійність Відверта та компетентна
зацікавленість захопленнями учня. Відгородженість ускладнює
соціалізацію.
Корекція моральних настанов.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
