Реферат на тему:
Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва
План
Вступ.
Сутність лізингу, його функції та об’єкти.
Можливі види лізингу за окремими класифікаційними ознаками та їх
характеристика.
Організаційно-правові основи здійснення лізингу.
Права та обов’язки лізингодавців та лізингоодержувачів.
Витрати на надання та ефективність лізингових послуг.
Висновки.
Вступ
Перехід України до ринкової економіки і активне включення в світові
господарські зв’язки вимагають відповідного розширення методів
комерційної діяльності підприємств і організацій всіх форм власності.
Нині гарантований успіх – це не тільки конкурентоздатний товар, а й
вдало вибраний спосіб його реалізації. Саме тому в світовій практиці
поширилися “нетрадиційні” форми комерційних фінансових взаємовідносин
між продавцем і покупцем, де важливу роль відіграють різноманітні
посередники: торговельні компанії, інвестиційні і страхові фірми, банки
тощо. Однією з таких форм є лізинг. Особливо широке визнання він одержав
у зарубіжних країнах за останніх 15-20 років.
Звичайно лізиногові операції розглядаються як варіант довгострокової
оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення
орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним
права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по
закінченню договора можливий перехід права власності від орендодавця до
орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з
тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкіці
терміну угоди. Отже, лізинг – це зручна форма фінансування споживача.
Причинами бурхливого розвитку лізингових операцій у світовій комерційній
практиці були:
1. Швидке моральне старіння техніки. Тут і приходять на допомогу
лізингові операції, коли за орендарем залшається право дострокового
припинення договору.
2. Зростаюча конкуренція. Для тих, хто починає свою справу, пробитися на
ринок дуже складно. Значить треба шукати такі способи маркетингу, які
дали б можливість клієнтам на практиці ознайомитись зі зразками
продукції, що виготовляється. Пропонуючи її в лізинг на певний термін,
виробник нерідко бере на себе проблеми із встановленням і
обслуговуванням обладнання, навчання персоналу свого клієнта.
3. До лізингу почали охоче звертатися при підписанні угод на здійснення
капіталомістких проектів, у тому числі при будівництві промислових
підприємств, постачанні літаків, суден транспортним компаніям.
4. Фірми-споживачі, особливо спеціалізовані і невеликі за розмірами, все
частіше віддають перевагу отриманню обладнання в оренду, ніж купувати
його за повну вартість. Ця причина безпосередньо пов’язана з
попередніми.
5. Лізинговий ринок став ідеальним засобом для збільшення виручки від
угод для обох партнерів шляхом використання офіційно наданих податкових
пільг. Якщо, наприклад, компанія-виробнк не може скористатися
податковими пільгами на інвестиції, то вона отримає їх, коли передасть
свою продукцію у лізинг іншій компаії, котра має формальне право на такі
пільги. Але, виходячи з важкого фінансового стану, остання не може
самостійно освоїти виробничі інвестиції. У результаті такої угоди обидві
компанії “ділять” між собою податкові пільги, отримуючи разом виграш.
Іншими словами, переваги лізингу слід шукати в особливостях податкового
і амортизаційного законодавства тієї чи іншої держави.
Отже, лізинг – це, з одного боку, своєрідна форма фінансування
капітальних вкладень, а з іншого – форма реалізації, канал збуту
продукції.
Сам термін походить від англійського дієслова “ to lease “, що означає
“орендувати” або “брати в оренду”.
Суть лізингу досить вдало висловив Арістотель, який сказав: “Найчастіше
багатство полягає у рентабельному використанні власності, а не у
володінні нею як такою”. Звичайно, Арістотеля не можна розглядати як
винахідника “лізингу”, але ніхто краще за нього не зміг виразити
філософський зміст, що лежить в основі цієї техніки фінансування
американського походження, яка отримала значний розвиток у Західній
Європі за останні 20 років.
Будь-яке визначення лізингу є обмеженим і не може врахувати всіх форм
прояву цього нового кредитного інструмента. Але є сенс привести таке
визначення лізингу Європейської федерації національних асоціацій по
лізингу обладнання (Євролізинг): “Лізинг – це договір оренди заводу,
промислових товарів, обладнання, нерухомості для використання їх у
виробничих цілях, тоді як товари купуються орендодавцем, і він зберігає
за собою право власності”. З цього випливає, що лізинг стає складною
торгово-фінансово-кредитною операцією, однією з форм оренди машин і
обладнання, одним із способів фінансування інвестицій і активізації
збуту, який заснований на збереженні права власності на товари за
орендодавцем. Його застосування пов’язане з “розщепленням” функції
власності, тобто відділенням володіння майном від використання.
Водночас лізинг можна розглядати не тільки з організаційно-правової
точки зору, а й з позиції характеру пов’язаних з лізингом економічних
відносин. У наявності зв’язок лізингу з системою кредитних відносин,
оскільки тут присутні всі ознаки, властиві кредиту – надання цінностей у
тимчасове користування, платність. Тому є пістава вважати лізинг
конкурентною формою кредитних відносин.
Лізинг – відносно новий вид підприємницької діяльності, який викликав
швидке зростання економіки розвинутих капіталістичних країн. Про ступінь
поширення лізингу в сучасному світі свідчить той факт, що він став
самостійною сферою вкладання капіталу. Слід зазначити, що лізингова
“гарячка” охопила не тільки великі компанії, а й сферу середнього і
дрібного бізнесу.
Частка витрат на лізингові операції в загальних обсягах капітальних
вкладень у машини і обладнання становить: у США – 33%, Англії, Франції,
Швеції, Іспанії – 13-17%; Італії, Голандії – 12-14%. В Японії щорічний
приріст обсягу лізнгових операцій становить 25-30%.
Сутність лізингу, його функції та об’єкти
У сучасних умовах господарювання, коли основні виробничі фонди практично
в більшості галузей народного господарства повністю (морально і фізично)
застаріли і потребують заміни, лізинг як новітня форма ринку засобів
виробництва має важливе значення для оновлення технічної бази
виробництва. Інвестування діяльності суб’єктів виробничого призначення
переважно припинено у зв’язку з нестачею власних коштів, водночас банки
не мають в достатній кількості кредитних ресурсів для довготермінового
кредитування виробництва. Отже, лізинг як форма оренди на тривалий
термін рухомого і нерухомого майна полегшує замовникам доступ до засобів
виробництва, технології і тим самим оновлення техніко-технологічної бази
виробництва.
Згідно з Законом України “Про лізинг”, який набрав чинності з 10 січня
1998 р., лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на
інвестування власних чи залучених фінансових коштів, що полягає в
наданні лізингодавцем (лізинговими фірмами або індивідуальним
підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне
користування на визначений термін лізингоодержувачу майна, що є
власністю лізингодавця, за умови сплати йому періодичних лізингових
платежів.
Відмінність лізингу від оренди полягає в тому, що фірма (лізингодавець),
як правило, обладнання не забирає назад. Через деякий час замовник
викуповує його за залишковою вартістю.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке рухоме й нерухоме майно, що належить
до основних фондів. Це можуть бути машини, устаткування, транспортні
засоби, різноманітна техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно
яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг. Об’єктами лізингу не
можуть бути: земля, мисливські угіддя, ліси, водоймища тощо).
Лізинг дає можливість залучати в виробничу діяльність західну економіку
за ненаявності валюти.
Лізинг як складне соціально-економічне явище виконує дуже важливі
функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої
діяльності.
Розглянемо чотири найважливіші з них: фінансову, виробничу,
постачальницьку та використання податкових пільг.
Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від
одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як
би в наданні йому довгострокового кредиту.
Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих
задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально
старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання
виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів
науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна може
супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування,
страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.
Постачальницька функція — це розширення кола споживачів та освоєння
нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу
купити те чи інше майно.
Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі
особливості:
а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або
лізингодавця по узгодженню між ними;
б) орендна плата відноситься на собівартість продукції (послуг), що
виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;
в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із
строку контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює
оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє
диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об’єкти до своєї сфери;
розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл
освоєння нових поколінь техніки.
Лізингова форма підприємництва заснована на системі принципів чи
вихідних положень, правил, які визначають єдність та зв’язки загальних,
окремих та особливих її якостей та зовнішніх проявів, котрі необхідно
враховувати в практичній діяльності. Давно помічено, що знання основних
принципів відшкодовує незнання багатьох факторів, в тому числі і в
лізингових відносинах.
Можливі види лізингу за окремими класифікаційними ознаками та їх
характеристика
За класифікаційними ознаками розрізняють такі види лізингу, які
зустрічаються в практичній діяльності підприємств.
1. Пов’язані з терміном використання об’єкта лізингу. Сюди належать
оперативний та фінансовий види лізингу.
2. Пов’язані з масштабом поширення лізингових відносин. До них належать
внутрішній (в межах держави) і міжнародний лізинг.
3. Пов’язані з характером лізингових операцій. Це сервісний і зворотний
лізинг.
Оперативний лізинг передбачає передачу орендного права використання
основних фондів, які належать лізингодавцеві, на термін, що не перевищує
терміна повної їх амортизації з обов’язковим поверненням цих фондів
лізингодавцеві. Право власності на орендовані основні фонди залишається
в лізингодавця протягом усього терміну оренди і обов’язки з технічного
обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе
лізингодавець.
Фінансовий лізинг передбачає придбання лізингодавцем основних фондів на
замовлення лізингоодержувача з подальшою передачею йому права
користування цими основними фондами на термін, не менший від терміну
повної їх амортизації, з обов’язковою передачею лізингоодержувачу права
власності. Протягом терміну дії угоди про лізинг лізингоодержувач
сплачує лізингодав-цю повну вартість взятого в оренду майна. Таким чином
фінансовий лізинг уособлює певну форму довгострокового кредиту, що
надається в натуральній формі та погашається клієнтом на виплат. За
умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його
технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач.
Внутрішній лізинг буває регіональний або загальнодержавний. Його
суб’єктами є підприємства (організації) або їхні інтеграційні утворення
в межах держави. Суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати його в
двох формах — зворотного та пайового лізингу. Зворотний лізинг
передбачає викуп лізингодавцем майна у власника (виробника) і передачу
його майна в лізинг тому самому власнику.
Пайовий лізинг — це оренда, яка здійснюється за участю кількох суб’єктів
лізингу із залученням одного чи кількох кредиторів. Однак сума
інвестованих кредиторами коштів не може перевищувати 80 % вартості
набутого для лізингу майна.
Міжнародний лізинг реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під
юрисдикцією різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі
перетинають державні кордони. Таким чином, суб’єктами міжнародного
лізингу завжди є інвестори інших країн. Міжнародний лізинг дає
можливість підприємствам (організаціям) України оновлювати власну
техніко-технологічну базу за рахунок отримання конкурентоспроможного
устаткування, транспортних та інших засобів праці зарубіжного
походження.
Сервісний лізинг застосовується за умови придбання на лізингових засадах
складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко-економічного
старіння (комп’ютерно-обчислювальна та копіювавальна техніка, складна
побутова техніка, транспортні засоби тощо).
Зворотний лізинг відповідно до чинного законодавства (Закон України “Про
лізинг”) названо формою внутрішнього лізингу, який вже розглянуто вище.
Однак з наукового погляду (за характером лізингових операцій) його
вважають одним із видів лізингу.
Організаційно-правові основи здійснення лізингу
Чинним законодавством України та іншими нормативно-правовими актами
уряду України, а також договорами про лізинг передбачені
організаційно-пра-вові основи лізингових операцій. Основною правовою
формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є угода
(договір), яка (який) укладається між ними. Така угода має
багатосторонній характер, оскільки вона укладається між продавцем
об’єкта лізингу, лізингодавцем та лізингоодержувачем. Вона може бути і
двосторонньою між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Термін угоди
лізингу визначається за домовленістю сторін. При укладенні лізингової
угоди, незалежно від суб’єктів організації їх діяльності важливе
значення мають чітко визначені умови, які передбачаються угодою.
Найважливішими з них є:
— найменування сторін, що укладають угоду;
— об’єкт лізингу (його склад і вартість), умови та строки його
поставки;
— термін дії лізингової угоди;
— обсяг лізингових платежів і графік їх сплати, можливі умови їх
перегляду;
— можливі умови переоцінювання вартості об’єкта лізингу, що випливають
із законодавства України;
— можливе повернення об’єкта лізингу за умови банкрутства
лізингоодер-жувача;
— умови страхування об’єкта лізингу та його реєстрації;
— умови технічного обслуговування в процесі експлуатації, ремонту та
модернізації об’єкта лізингу, а також надання відповідної інформації про
стан лізингового об’єкта;
— умови повернення об’єкта лізингу, якщо це передбачено угодою або його
викупу після закінчення дії угоди, можливе дострокове розірвання
лізингової угоди;
— угодою передбачається відповідальність сторін (суб’єктів лізингу);
— обов’язковим атрибутом є місце і дата укладення лізингової угоди.
Права та обов’язки лізингодавців і лізингоодержувачів
Чинним законодавством України чітко визначені права та обов’язки
лізингодавців і лізингоодержувачів, які регулюють взаємовідносини між
ними.
Лізингодавець .має право:
1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та належним
використанням лізингоодержувачем об’єкта лізингу;
2) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків
вимагати повернення переданого в лізинг майна;
3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих
унаслідок його дій або бездіяльності.
Лізингодавець зобов’язаний:
1) передати належне йому на правах власності майно в користування
лізин-
гоо держу вачеві;
2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у
специфікацію об’єкта лізингу;
3) у повному обсязі та вчасно виконувати взяті на себе зобов’язання
щодо утримання об’єкта лізингу відповідно до умов договору;
4) після закінчення договору прийняти об’єкт лізингу, якщо умовами
договору не передбачений його викуп лізингоодержувачем.
Права лізингоодержувача:
1) він має право відмовлятися від прийняття об’єкта лізингу у разі
порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення
порушення;
2) має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків,
заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання
договірних зобов’язань.
Лізингоодержувач зобов’язаний:
1) прийняти за актом і належно користуватися об’єктом лізингу,
утримувати його в відповідному технічному стані;
2) відповідно до договору виплачувати лізингові платежі;
3) за несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на
вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу;
4) періодично подавати лізингодавцю інформаційні відомості про
технічний стан об’єкта лізингу й свій фінансовий стан;
5) у разі, коли він не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу і не
продовжує строку чинності договору, повернути об’єкт лізингу
лізингодавцю.
За необхідності реєстрації об’єкта лізингу в державних наглядових
органах (транспортні засоби, обладнання, що вимагає підвищеної безпеки
тощо) вона здійснюється за згодою сторін на ім’я однієї з них в
установленому порядку.
Майно, що передане за угодою фінансового лізингу, зараховується на
баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий
лізинг.
Протягом усього строку дії лізингового договору об’єкт лізингу є
власністю лізингодавця. При переході права власності на об’єкт лізингу
від лізингодавця до іншої особи, договір лізингу залишається
обов’язковим і для нового власника. У разі банкрутства
лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу
відокремлюється від загального майна лізингоодержувача і підлягає
поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на свій розсуд.
У лізингових операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів.
1. Виробник (постачальник, продавець).
2. Лізингодавець.
3. Лізингоодержувач.
4. Фінансуючий банк.
5. Страхова установа.
Організацію лізингових операцій показано на рис. 10.4.
Рис. 10.4. Схема організації лізингових операцій:
1 — укладення лізингової угоди; 2 — подання замовлення на устаткування
або інший об’єкт лізингу; 3 — одержання банківської позики; 4 —
оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу; 5 — поставка
виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу; 6 — складання
акта приймання об’єкта лізингу; 7 — оплата поставки об’єкта лізингу
лізингодавцем; 8 — укладення договору страхування об’єкта лізингу; 9 —
сплата лізингових платежів; 10 — повернення банківської позики і сплата
відсотків за користування нею.
Витрати на надання та ефективність лізингових послуг
Всі витрати на утримання лізингового майна здійснюють лізингодавець (за
оперативного лізингу) або лізингоодержувач (за фінансового лізингу).
Основні витрати лізингоодержувача складаються із лізингових платежів за
користування об’єктом лізингу.
Витрати лізингових платежів включають:
— амортизаційні відрахування;
— плату за користування кредитними ресурсами (відсоток за залучений
кредит для придбання майна за договором лізингу);
— комісійну винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно у
відсотках до його вартості;
— платежі за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт
застрахований лізингодавцем;
— інші платежі, передбачені договором лізингу.
З міжнародного лізингу сплачується державне мито, податок на додану
вартість та акцизний збір за ввезення об’єктів лізингу на митну
територію України.
Є кілька методів обчислення абсолютної величини лізингових платежів:
— метод фіксованої загальної суми лізингових платежів, коли вона
нараховується рівномірними частинами протягом усього строку дії
договору;
— метод авансу, який передбачає попередню оплату певної суми,
погодженої сторонами, і розподіл решти суми лізингових платежів
(рівномірно або іншим способом) на весь термін чинності договору
лізингу;
— метод мінімальних платежів, які включають: а) амортизаційні
відрахування від вартості об’єкта лізингу; б) плату за позичкові кошти;
в) комісійну винагороду; г) плату за додаткові послуги лізингодавця; д)
вартість лізингового майна.
У ринкових умовах господарювання головним фактором реалізації проектів
лізингу є швидка окупність інвестиційних ресурсів, яка не має
перевищувати три роки.
При розробці проекту й обґрунтуванні лізингових платежів необхідно дати
оцінку ефективності лізингових операцій, передусім за допомогою
економічного аналізу необхідно встановити межі збільшення собівартості
та можливої ціни продукції, що передбачається для виготовлення. У
процесі економічного аналізу необхідно порівняти обсяг витрат на
виробництво товарів (послуг) з усіма витратами, пов’язаними з придбанням
майна на підставі звичайної операції купівлі-продажу.
Висновки
Причиною широкого розповсюдження лізингу є ряд його переваг у порівнянні
з іншими формами інвестування. Основними з них є:
інвестування у формі майна на відміну від грошового кредиту знижує ризик
неповернення коштів, так як за лізингодавцем зберігаються права
власності на передане майно;
лізинг передбачає 100-відсоткове кредитування і не вимагає негайного
початку платежів, що дозволяє без різкого фінансового напруження
оновлювати виробничі фонди, придбавати коштовне майно;
часто підприємству легше отримати майно по лізингу, ніж позику на його
купівлю, оскільки лізингове майно виступає в якості застави;
лізингова угода більш гнучка, ніж позика, оскільки надає мажливість обом
сторонам виробити зручну схему виплат. За взаємною домовленістю сторін
лізингові платежі можуть здійснюватися після отримання виручки від
реалізації товарів, вироблених на взятому в кредит устаткуванні. Ставки
платежів можуть бути фіксованими і плаваючими;
для лізингоодержувача зменшується ризик морального і фізичного старіння
майна, так як майно не купується у власність, а береться в тимчасове
користування. При лізингових відносинах лізингоодержувач має справу з
прискореною амортизацією майна;
лізингове майно не враховується у лізингоодержувача на балансі, що не
збільшує його активи і звільняє від сплати податку на це майно;
лізингові платежі відносяться на витрати виробництва (собівартість)
лізингоодержувача і відповіджно знижують оподаткований прибуток;
виробник отримує додаткові можливості збуту продукції, оскільки обмежене
фінансування інвестицій часто не дозволяє підприємствам своєчасно
оновлювати технологічну систему.
Разом з тим лізингу властивий ряд негативних сторін. Зокрема, на
лізингодавця покладається ризик морального старіння устаткування
(особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його
амортизації), а для лізингоодержувача вартість лізингу виявляється більш
високою, ніж ціна купівлі устаткування. Ще одним недоліком фінансового
лізингу є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі
відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування.
З використанням лізингу ефективність орендованого устаткування зростає.
Висока рентабельність лізингу та наявність чіткої нормативної бази
можуть сприяти форсуванню темпів розвитку цієї операції. При дефіциті
внутрішніх капіталовкладень такий шлях є виходом із створеної ситуації.
Використана література
Економіка підприємства: Підручник/ За заг. Ред.. С.Ф.Покропивного. –
Вид. 2-ге, перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528с., іл.
Економіка підприємства: Навч. Посіб./ За ред. А.В.Шегди. – К.: Знання,
2005. – 431с.
Манів З.О., Луцький І.Н.
Економіка підприємства: Навч. Посіб. – К.: Знання, 2004. – 580с. – (Вища
освіта XXI ст.)
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
