UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваДемографічні дослідження 19-го – початку 20-го століття (реферат)
АвторPetya
РозділГеографія економічна, регіональна економіка
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2006
Скачало268
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Демографічні дослідження 19-го – початку 20-го століття

 

Розвиток демографічної думки в Україні у 19-му – 20-му столітті зазнав

кількох злетів і падінь. Початок першого піднесення демографічної науки

в Україні пов'язаний із діяльністю видатного українського вченого М. В.

Птухи (1884 – 1961). У 1916 р. побачила світ його книга « Очерки по

теории статистики населения и моральной», у якій він виклав,

систематизував і розвинув головні демографічні ідеї того часу,

спираючись на більш як двісті праць європейських, російських і

українських учених ( М.В. Птаха володів німецькою, англійською,

французькою, італійською і кількома слов’янськими мовами). Від 1910 до

1918 р. він працював у Петербурзькому та Пермському університетах,

удосконалював знання в Німеччині, Великій Британії. Повернувшись в

Україну, в 1919 році Птуха в Українській академії наук заснував Перший у

Світі Інститут демографії, який було ліквідовано у 1938 році, а самого

академіка та багатьох його учнів і співробітників репресовано ( А.П.

Хоменко (1894-1939), М.Н. Трацевський (1897-1979), Ю.А.

Корчак-Чепурківський (1896-1967)). В інституті працювали відомі на той

час демографи, академіки В.К. Воблий, П.І. Пустоход – фахівці з теорії

та організації переписів населення.

 

До того у 1874 році в Санкт-Петербурзі відбувся Міжнародний

статистичний конгрес, на якому розглядалися головні теоретичні положення

переписів, які є фундаментальними і нині. Голова Центрального

статистичного комітету П.Семенов- Тян-Шанський планував народні переписи

проводити в Росії кожні десять років. Однак перший і єдиний в царській

Росії перепис провели лише у 1897 році станом на 9-те лютого за новим

стилем. До цього починаючи з 1862 року, було проведено до 200 місцевих

переписів по окремих містах і губерніях. Більш-менш регулярно вони

відбувалися в Петербурзі. В Києві перепис був лише один у Харькові –

чотири.

 

Перепис проводили за домогосподарствами. Вивчали склад домогосподарств,

демографічні й такі соціально-економічні ознаки, як мова, грамотність,

віросповідання, язик, заняття, становище в занятті, джерело доходів. Для

кочівників програма була скорочена, але запитували, чи вміють вони

говорити російською мовою.

 

Наступні переписи, які планувалися на 1910, а потім – на 1915 рік, не

відбулися.

 

Наступний перепис відбувся лише у 1920 році станом на 28 серпня.

Громадянська війна, яка ще йшла на величезній території Росії,

спричинила не повне охоплення населення. Не відбувся перепис в

Білорусії, в Криму, на Волині, Поділлі та інших областях України, на

Кавказі, в Туркестані, Киргизії, деяких територіях теперішньої Росії

тощо.

 

У 1923році було проведено міський перепис станом на 15 березня і,

нарешті, станом на 17 грудня славнозвісний перепис 1926 року. Цей

перепис охопив все населення країни. При його проведенні був

використаний весь попередній досвід. Перепис 1926 року в історії

радянських переписів вирізнявся своєю найвдалішою організацією,

програмою, розробкою і публікацією матеріалів. Керував цією роботою

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ