UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУстановлення Директорії. Відродження УНР (кінець 1918 – початок 1919р.р.) (курсова робота)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуКурсова
Продивилось7072
Скачало440
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Курсова робота

 

Установлення Директорії. Відродження УНР (кінець 1918 – початок

1919р.р.)

 

План:

 

Створення Українського Національного Союзу. Падіння гетьманського

режиму.

 

Створення Директорії, її склад, соціальна база, зовнішня та внутрішня

політика. Відновлення УНР.

 

Природа режиму й політика Директорії.

 

Неспроможність соціальної діяльності Директорії та її падіння.

 

I Створення Українського Національного Союзу. Падіння гетьманського

режиму.

 

1.1. Падіння гетьманського режиму.

 

Ставлення білогвардійців до української державності.

 

Коли в центральній Росії утвердилася радянська влада, її противники

закріпилися на окраїнах. Найбільш зручним плацдармом для організації

антикомуністичного опору став Південь Росії. Вороги більшовизму

знаходили підтримку серед заможних верств служилого стану — донського й

кубанського козацтва. З усієї країни сюди стягувалися

офіцери-добровольці. Це були переконані прибічники «білої справи», тобто

поновлення царської влади: білий колір символізував монархію. За

допомогою Антанти генерал Л. Г. Корнілов почав формувати з них

Добровольчу армію. Спочатку вона складалася винятково з офіцерських

частин — білої гвардії. Коли її стали поповнювати шляхом мобілізацій,

назва «білогвардійців» закріпилася й за солдатами. Після загибелі Л. Г.

Корнілова. Добровольчу армію очолив А. І. Денікін. Ті, хто ввійшов до

білогвардійського табору або солідаризувався з ним, мали різні погляди

на майбутній політичний лад. Одні відстоювали самодержавство, інші —

конституційну монархію або навіть республіканську форму правління.

Суперечки із цього приводу здебільшого відкладалися до перемоги над

більшовиками. Але всі без винятку прагнули відродження Російської

держави в довоєнних кордонах. Гасло «єдиної й неділимої» Росії

об'єднувало всіх прибічників «білої справи», від найбільш правих до

кадетів. Незважаючи на свій демократизм, багато меншовиків та есерів

також були «єдинонеділимцями».

 

Соціальна програма П. Скоропадського мало чим відрізнялася од політики

білогвардійських урядів. Та «єдинонеділимці» не бажали мати з ним нічого

спільного. Утворений у столиці України «Київський національний центр»,

який стояв на білогвардійських позиціях, при перших чутках про зносини

гетьмана з Денікіним обурено заявив: «Зі зрадником Скоропадським і з

очолюваною ним Україною будь-які переговори неприпустимі». Коли до Києва

влітку 1918 р. потрапив лідер кадетської партії П. М. Мілюков, він

розвинув гарячкову антиукраїнську активність і переконував окупаційну

адміністрацію, що в післявоєнні часи тільки Польща може дістати

самостійність. Навіть місцеві кадети, що ввійшли до гетьманського уряду,

розглядали незалежність України як тимчасове явище.

 

Гетьман розумів, що формальна самостійність України зберігатиметься

доти, поки її охороняють німецькі багнети. Поразка Четверного союзу у

світовій війні поклала б край його претензіям на незалежність. Адже

Антанта підтримувала білогвардійський табір і вважала Українську Державу

«витівкою німців». Поразка Німеччини здавалася неминучою, а тому

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11] [12] [13] [14] [15]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ