UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУтворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку (реферат)
АвторPetya
РозділІсторія України, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось14629
Скачало1194
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку

 

“Хай буде Київ матір’ю градам руським”

 

Князь Олег

 

 

Як відомо, пращурами українців були слов’яни. Протягом VII-VIII ст. ці

племена широко розселилися на території Східної Європи: землі східних

слов’ян простяглися від далекого озера Ільмень на півночі і майже до

Чорного моря на півдні. Літописець нараховує близько п’ятнадцяти

східнослов’янських племінних об’єднань. Найбільшими з них були: поляни,

що жили на Середній Наддніпрянщині, сіверяни – на річці Десна, в’ятичі –

на Оці, на заході від полян – дереговичі і деревляни. По течії річки

Західний Буг лежали землі волинян і дулібів.

 

На північному заході сусідами східних слов’ян були варяги (племена

балтів і норманів), на сході й півдні – кочові племена хозарів,

печенігів, булгар, з якими у східних слов’ян часто виникали зіткнення за

контроль над річками, що слугували торговими шляхами до Візантії та

країн Сходу. Саме з розвитком торгівлі зв’язував початок держави відомий

український історик М. Грушевський: торговельні каравани потребували

збройної охорони від напасників на суходільному шляху та на Дніпрі, а

дати таку охорону могла тільки певна організація.

 

Територія сучасної України протягом VII-VIII ст. була рідною землею для

сімох східнослов’янських племен: полян, деревлян, сіверян, волинян,

білих хорватів, уличів, тиверців. Перераховані в літописі племена являли

собою теріторіально-політичні об’єднання – союзи племен. Ці союзи племен

літописець називає княжіннями. На кінець XII ст. нові політичні центри

посилились і відокремились настільки, що можна вести мову про чотири

групи земель, всередині яких існували особливо тісні економічні й

політичні взаємини: 1. Київська, Чернігівська і Сіверська; 2. Галицька і

Волинська; 3. Новгородська, Псковська, Смоленська, Полоцька і Вітебська;

4. Ростово-Суздальська, Рязанська, Устюзька, Муромська. Вони були

своєрідними зародками держав, в них лише складався примітивний апарат

влади, а спадкоємна знать, очолювана князем, ще не відокремилася в

окрему соціальну групу.

 

Верховним органом племінного самоуправління княжінь слугувало віче.

Подальший розвиток родрплемінної організації обумовлював появу спочатку

виборної, а пізніше спадкової князівської влади, що була вищим

виконавчим органом племінного управління.

 

У результаті постійної військової активності й зростання

суспільно-політичного знячення князівської влади навколо князя збиралася

й гартувалася дружина, основним заняттям якої була служба у князівському

війську. Це була постійна організація професійних воїнів, яка поступово

перетворилась у самостійний атрибут влади. Дружина була головним

інструментом, за допомогою якого князь збирав данину, завойовував нові

землі. Найбільш знатні дружинники складають дорадяий орган при князеві –

боярську раду. Починається формування великих землевласників – бояр, які

отримували землю (вотчину) за службу у князя. Тепер земля могла

передаватись у спадок. Основна ж частина селянства – смерди - платили

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ