Контрольна робота
Штрихове кодування інформації. Структура інформаційних систем.
Класифікація каналів витоку інформації
План.
ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.
СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ.
КЛАСИФІКАЦІЯ КАНАЛІВ ВИТОКУ ІНФОРМАЦІЇ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
ШТРИХОВЕ КОДУВАННЯ ІНФОРМАЦІЇ.
Штрихові системи кодування як метод маркування товарів з’явилися в
серердині 60-х років ХХ століття у США та інших економічно розвинених
країнах світу для ідентифікації руху величезних мас товарів на всьому
шляху від виробника до споживача. В Україні штрихове кодування товарів
було введено Постановою Кабінету Мінічтрів від 29 травня 1996р. №574 з
метою створення умов для впровадження в Україні інформаційних технологій
автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними і створення
інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом в
державі. У серпні 1996р. Міністерство зовнішніх економічних зв’язків і
торгівлі України затвердило положення про штрихове кодування товарів.
Кодування товарів та одиниць обліку підприємницької діяльності
здійснюється Асоціацією Товарної Нумерації України “ЄАН-Україна”.
Штрихове кодування основується на застосуванні двійкової системи
числення: інформація запам’ятовується як послідовність нулів і одиниць,
причому широкі полоси (темні чи світлі) означають 1, вузькі – 0, тому
штриховий код являє собою послідовність полос: світлих чи темних,
вузьких чи широких, нанесені на різні носії інформації (папір,
самоклеювана плівка, кераміка, пластмаса тощо).
В даний час використовується кілька видів штрихових кодів.
В США і Канаді застосовується код UPC, тому українські товари, що
поставляються в ці країни, повинні мати даний код.
На основі коду UPC в Європі створена міжнародна система товарної
нумерації EAN. Система EAN – це мінародний стандарт для ідентифікації
товарів, послуг та розташування, автоматизованої ідентифікації на основі
штрихових кодів та електронного обміну даними – EDI – Electronic Data
Interchange.
Система EAN базується на трьох основних технологіях:
ідентифікаційні номери (коди EAN) – ідентифікують товари, послуги і
розташування та є ключами доступу до інформації;
штрихові коди EAN – дозволяють автоматизувати введення, відображення та
зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно
товарів;
стандарт EAN для EDI – EANCOM – забезпечує електроннийобмін даними
(документами) між діловими партнерами у стандартизованому форматі.
Ці технології створено для підвищення ефективності ділових процесів у
виробництві, розподілі і продажу товарів та наданню послуг. Застосування
системи EAN стосується в першу чергу автоматизації касових операцій,
операцій відвантаження та приймання товарів, інвентаризації,
автоматичного замовлення та аналізу продажу.
В Україні використовуються кілька видів штрихових кодів EAN:
EAN/UPS – застосовується для маркування одиниць обліку, що обліковуються
через касові апарати;
ITF – штрихкодова символіка, застосовується для маркування товарів, які
не призначені для проходження через касові апарати. Більш придатна для
друку на поганої якості носіях (транспортних упаковках, гофрокартоні
тощо);
UCC/EAN–128 – сучасний, найбільш досконалий, копкатний та надійний
алфавітно-цифровий код для кодування алфавітно-цифрової інформації, що
дозволяє доповнювати одні дані іншими, пов’язуючи їх в один символ. Код
не має фіксованої довжини. Додатково до основної функції, пов’язаною з
ідентифікацією товарів, код забезпечує стандартизацію даних про терміни
придатності товарів, ідентифікацію партій і серій товарів, ідентифікацію
окремих транспортних одиниць, одиниць і точності вимірювання, шифрів
місць походження, а також стандартизацію іншої інформації, якою
підприємства обмінюються між собою;
EAN-13 – тринадцятирозрядний код, що застосовується для одиниці
постачання, що містить різні товари. Структура коду: перші три цифри, як
правило, означають країну-виробника, наступні чотири цифри – код
підприємства-виробника, далі п’ять цифр – код продукту, остання цифра –
контрольне число. Крайні і центральні штрихи є довшими;
EAN-14 – чотирнадцятирозрядний код з прямокутним контуром. Аналогічно
попередньому він складається з 13 розрядів тієї ж послідовності та
одного додаткового знаку, що ставиться першим і відображає специфіку
упаковки (1 – групова упаковка, 2 – упаковка партій в контейнер і т.д.)
Система EAN застосовується в будь-якому виді діяльності, де є потреба в
обліку, контролі та управлінні рухом одиниць обліку та електронній
передачі данних. Вона дозволяє автоматизувати ці процеси, зменшити
кількість ручної праці та затрати часу, підвищити швидкість, точність та
ефективність виконання.
Кодуванню та маркуванню підлягають деталі, вузли, комплектуючі і т.ін. з
метою автоматизації виробництва; готові вироби для зберігання і
транспортування; технологічні та комерційні документи.
Кодування та маркування виду послуг, їх вартості та термінів оплат
дозволяє автоматизувати облік надання послуг та контроль їх оплати. Для
маркування документів коди використовують з метою контролю їх
проходження та автоматизованого доступу до електронних копій в базах
данних.
Застосування технологій EAN штрихового кодування та електронного
передавання даних EDI дозволяє створити комплексну автоматизовану
систему обліку та контролю руху товарів. Така система може містити
сервер системи обліку, електронні контрольно-касові апарати, ваго-касові
та ваго-вимірювальні комплекси, принтери та сканери штрихових кодів.
2. СТРУКТУРА ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ.
Для розв’язання задопомогою обчислювальної техніки будь-якої
економічної задачі необхідно створити певні умови. Ця проблема
вирішується розробкою і впровадженням різних видів забезпечення
визначених державним стандартом з упровадження інформаційних технологій.
Комп’ютерні інформаційні системи належать до класу складних систем, які
містять у собі багато різноманітних елементів, що взаємодіють.
Загалом під структурою комп’ютерної ІС розуміють характеристику
внутрішнього стану системи, опис постійних зв’язків між її елементами.
При описуванні ІС використовують кілька видів структур, які різняться
типами елементів та зв’язків між ними, зокрема функціональні, технічні,
організаційні, документальні, алгоритмічні, програмні та інформаційні
структури.
Функціональна структура – це структура, елементами якої є підсистеми
(компоненти), функції ІС або її частини, а зв’язки між елементами – це
потоки інформації, що циркулює між нимипід час функціонування ІС.
Технічна структура – це структура, елементами якої є обладнання
комплексу технічних засобів ІС, а зв’язки між елементами відбивають
інформаційний обмін.
Під організаційною структурою розуміють структуру, елементами якої є
колективи людей і окремі виконавці, а зв’язки між елементами –
інформаційні, субпідрядності та взаємодії.
Документальна структура – це структура , елементами якої є неподільні
складові і документи ІС, а зв’язки між елементами – взаємодії вхідності
і субпідрядності.
Елементами алгоритмічної структури є алгоритми, а зв’язки між
алгоритмами реалізуються за допомогою інформаційних масивів.
У програмній структурі зв’язки між елементами також реалізуються у
вигляді інформаційних масивів, а елементами структури є програмні
модулі.
Інформаційна структура – це структура, елементами якої є форми існування
і подання інформації у системі, а зв’язки між ними – операції
перетворення інформації в системі. Елементами інформаційної структури
можуть бути також інформаційні масиви, а зв’язками – операції роботи з
масивами: ввід, коригування, перегляд, знищення і т. ін.
Глибина розподілу інформаційної системи, тобто склад і зміст її
елементів можуть суттєво різнитися залежно від мети, поставленої перед
конкретною інформаційною системою. Крім того, склад елементів за інших
однакових умов залежить від сфери дії ІС.
Повної і загальноприйнятої класифікації елементів ІС досі не існує. Але
практика їх функціонування показує, що майже у всіх ІС вирізняють такі
елементи, як «функція ІС» і «компонент (підсистема) ІС».
Функція ІС — це сукупність дій інформаційної системи, яка спрямована на
досягнення зазначеної мети. Перелік функцій конкретної ІС залежить від
сфери її діяльності, об’єкта управління, призначення її та ін.
Наприклад, в інформаційній системі управління фінансами країни виділяють
дві основні функції: планування бюджету і виконання бюджету.
Компонент (підсистема) ІС — це її частина, що виділена за зазначеною
ознакою або сукупністю ознак і розглядається як одне ціле. Компоненти
комп’ютерної ІС за своїм призначенням передусім поділяються на
забезпечуючи і функціональні. Забезпечуючи містять у собі організаційне,
методичне, технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне,
правове та ергономічне забезпечення.
До організаційного забезпечення належить сукупність документів, що
описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування
користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних
результатів при функціонуванні ІС.
Для забезпечення функціонування комп’ютерної ІС необхідно мати ряд
ресурсів і обов’язково предмети праці, засоби праці і працю (праця).
Роль перших в ІС належить інформації (інформаційне забезпечення), яка
відіграє також роль продукту праці. Засобами праці є різні технічні
засоби ІС, які виконують функції технічного забезпечення. Таку саму
функцію певною мірою виконують засоби математичного і програмного
забезпечення. Що ж до самої праці, то, природно, кадри спеціалістів
також потрібні будь-якій ІС.
Інформаційне забезпечення містить у собі не лише інформаційні ресурси як
предмет праці та інформацію як продукт праці, а й засоби і методи
ведення усієї інформаційної бази — об’єкта управління.
Отже, до інформаційного забезпечення належать також методи класифікації
і кодування інформації, способи організації нормативно-довідкової
інформації, побудови банків даних, зокрема побудови і ведення
інформаційної бази і т. ін.
Технічне забезпечення об’єднує сукупність усіх технічних засобів,
використовуваних при функціонуванні комп’ютерної ІС.
До математичного забезпечення віднесено сукупність математичних методів,
моделей і алгоритмів розв’язування завдань, які застосовуються в ІС;
моделі та алгоритми, що входять до цього забезпечення як інструмент
подальшої розробки програмних засобів. Моделі системи управління та
об’єкта автоматизації належать звичайно до організаційного забезпечення.
Програмне забезпечення являє собою сукупність програм на носіях даних і
програмних документів, які призначені для відлагодження, функціонування
і перевірки працездатності ІС.
Лінгвістичне забезпечення містить сукупність засобів і правил для
формалізації природної мови, які використовуються при спілкуванні
користувачів та експлуатаційного персоналу ІС з комплексом засобів
автоматизації при функціонуванні ІС.
До правового забезпечення належить сукупність правових норм, які
регламентують правові відносини при функціонуванні АС та юридичний
статус результатів такого функціонування.
Методичне забезпечення містить у собі сукупність документів, які
описують технологію функціонування ІС, методи вибору і застосування
користувачами технологічних прийомів для одержання конкретних
результатів при функціонуванні ІС.
Ергономічне забезпечення ІС являє собою сукупність засобів і методів,
які створюють найсприятливіші умови праці людини в ІС, умови для
взаємодії людини і ЕОМ.
Функціональний підхід до структури ІС дає змогу виділити підсистеми
(компоненти) при різному визначенні поняття «функція управління».
Найбільшого поширення набуло створення функціональних підсистемі за
ознакою правління об’єктами (елементами) виробничого процесу і за
ознакою стадій управління.
Так, у першому випадку формуються функціональні підсистеми, наприклад
управління технічною підготовкою виробництва, основним виробництвом,
допоміжним виробництвом, матеріальними ресурсами, трудовими ресурсами і
т. ін.
В інформаційних системах органів загальнодержавного управління і
невиробничої сфери така структура пов’язана з функціями, які виконуються
установами. Наприклад, в автоматизованій системі державної статистики
(ІСДС) передбачені функціональні підсистеми статистики промисловості,
сільського господарства, капітального будівництва і т. ін. У
функціональній структурі ІСДС неначе повторюється склад функціональних
підрозділів Міністерства статистики України.
В іншому випадку з позицій стадій управління виділяються функціональні
підсистеми прогнозування, перспективного планування, оперативного
управління, бухгалтерського обліку і т. ін.
Перелік таких функціональних підсистем у різних ІС неоднаковий. Певною
мірою це пояснюється відсутністю єдиного погляду на склад функцій
управління в народному господарстві.
Що ж до призначення будь-якої функціональної підсистеми ІС, то воно
єдине — розв’язання економічних завдань прийняття управлінських рішень,
що базується на результатах обробки даних.
3.КЛАСИФІКАЦІЯ КАНАЛІВ ВИТОКУ ІНФОРМАЦІЇ.
Персональні ЕОМ (ПЕОМ), що з’явилися на початку 80-х тривко ввійшли в
усі сфери людської діяльності. Разом з ними у організацій, що
експлуатують ПЕОМ, виникли і численні проблеми. Одна з них – захист
інформації. Згідно з статистичними даними більш 80% компаній і агенцій
несуть фінансові збитки через порушення безпеки даних.
Проблема захисту інформації являє собою сукупність тісно зв’язаних
підпроблем в галузях права, організації управління, розробки технічних
засобів, програмування і математики. Очевидно, ефективну систему захисту
можна створити, об’єднавши зусилля різних фахівців. Одна з центральних
задач проектування систем захисту полягає в раціональному розподілі
наявних людських, матеріальних та інших ресурсів.
Характерна особливість використання ІС в нашій країні полягає в тому, що
доступ до них мають багато користувачів. У зв’язку з таким
“багатокористувацьким” режимом роботи виникає цілий набір
взаємопов’язаних питань з захисту інформації, що зберігається в ІС.
При створенні та використанні ІС виникає ціла низка взаємопов’язаних
теоретичних і практичних проблем. В комерційних і військових галузях
однією з основних проблем є захист інформації.
Ускладнення засобів і методів організації машинної обробки інформації
призводить до того, що інформація стає все більш уразливою. Тому
сприяють такі чинники, як постійно зростаючі обсяги даних, накопичування
і зберігання даних в обмежених місцях, постійне розширення кола
користувачів, які мають доступ як до ресурсів ІС, так до програм і
даних, що зберігаються в них, ускладнення режимів експлуатації
обчислювальних систем і т.д.
Використання ІС у військовій, комерційній і інших галузях людської
діяльності породжує низку специфічних проблем, які необхідно вирішити
для захисту інформації, що зберігається в ІС та обробляється. Однією з
них є класифікація можливих каналів відтоку інформації. Під можливим
каналом відтоку ми будемо розуміти засіб, що дозволить порушнику
отримати доступ до інформації, що зберігається або обробляється в ІС.
Класифікацію можливих каналів відтоку інформації в першому наближенні
можна провести виходячи з типу засобу, що є основним при отриманні
інформації по можливому каналу відтоку. Пропонується розрізняти три типи
засобів: людина, апаратура, програма (мал. 23).
Мал. 1. Класифікація каналів витоку інформації
У відповідності з кожним типом засобів всі можливі канали відтоку також
розбиваються на три групи. Стосовно до ІС групу каналів, в яких основним
засобом є людина, складають наступні основні можливі канали витоку:
крадіж носіїв інформації (магнітних дисків, стрічок, дискет, карт);
читання інформації з екрану сторонньою особою (під час відображення
інформації на екрані законним користувачем або за відсутності законного
користувача на робочому місці);
читання інформації з залишених без нагляду роздруківок програм.
В групі каналів, в яких основним засобом є апаратура, можна виділити
наступні основні можливі канали відтоку:
підключення до приладів ІС спеціально розроблених апаратних засобів, що
забезпечують доступ до інформації;
використання спеціальних технічних засобів для перехоплення
електромагнітних випромінень технічних засобів ІС.
В групі каналів, в яких основним засобом є програма, можна виділити
наступні основні можливі канали відтоку:
несанкціонований доступ програми до інформації;
розшифровка програмою зашифрованої інформації;
копіювання програмою інформації з носіїв.
Досліджені засоби захисту, в яких основним елементом є програма,
дозволяють в низці випадків достатньо надійно закрити деякі можливі
канали відтоку з інших груп. Так, криптографічні засоби захисту
дозволяють надійно закрити канал, зв’язаний з крадіжкою носіїв
інформації.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник/Под.
ред. Г.А.Титаренко.-М.: Компъютер. ЮНИТИ, 1998.
Безпека комп’ютерних систем. Комп`ютерна злочинність та її попередження
/ М.С.Вертузаєв, В.О.Голубєв, О.І.Котляревський, О.М.Юрченко / Під ред.
О.П.Снігерьова. – Запоріжжя: ПВКФ “Павел”, 1998.
Информационные системы в экономике: Учеб./ Под ред. В.В. Дика.-М.:
Финансы и статистика, 1996.-272 с.
ДСТУ 3145-95. Коди та кодування. Штрихове кодування. Загальнi вимоги.
ДСТУ 3146-95. Коди та кодування. Штрихове кодування. Маркування об’єктiв
iдентифiкацiї. Штрихкодовi позначки EAN. Вимоги до побудови.
МОЖЛИВІ КАНАЛИ ВИТОКУ ІНФОРМАЦІЇ
1. Людина
2. Апаратура
3. Програма
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
