UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕтичні вчення давньої Індії (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4312
Скачало419
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему :

 

Етичні вчення давньої Індії

 

 

Етичні вчення Давньої Індії

 

Матеріальному світу давньоіндійська філософія приділяла значно менше

уваги, вважаючи його предмети і явища мінливими, минущими, неістинними,

своєрідним міражем. У центрі уваги етичних учень Давньої Індії була

людина, її психіка, моральні аспекти буття. Виокремлення цих феноменів

як об’єктів, що перебували у давньоіндійської філософії, відбувалося

поступово.

 

Етика веданти

 

Тривалий час основою соціального укладу в Давній Індії була сільська

община, що обумовлювало суспільні відносини і моральні виміри життя

індусів. Після розпаду первіснообщинного ладу (ІІ тис. до н. е. ) на

території Давньої Індії утворилися дрібні рабовласницькі держави,

сформувалося класове суспільство, соціальною базою якого були чотири

соціальні групи (Варни, касти) – брахмани, кшатрії, вайшії і шудри.

Найвищою кастою були брахмани-жерці. До кшатрії належали військові,

родова аристократія. Вайшії об’єднували повноправних общинників,

переважно землеробів, згодом і торговців та деяких ремісників. Шудри –

найнижча варна, яку представляли неповноправні, залежні землероби,

ремісники і раби.

 

Така етнічна, соціальна, політична строкатість давньоіндійського

суспільства породжувала численні соціальні конфлікти. Для утримання

соціального порядку необхідна була правова регламентація відносин.

Відчутну роль відігравали і моральні норми, правила, приписи, традиції.

 

Попри значущість попередніх періодів у розвитку Давньої Індії, в історії

культури морального та духовного життя країни особливо важливими є

ранній (ведичний) період, коли створювалися священні книги

давньоіндійської (ведичний) релігії – Веди (його початок припадає на ІІ

тис. до н. е. ) – санкх’я, вайшешика, веданта, міманса, йога, ньяя

(ортодоксальні, тобто правомірні школи – астика, які протистоять

іновірним школам та єрасям), джайнізім, буддизм, чарвака, локаята

(неортодоксальні школи – настика).

 

Веди ( священне знання) – найдавніша пам’ятка індіської літератури,

сукупна назва пісень, урочистих гімнів, жертовних заклинань, припісів,

правил, богословських навчань, есхатологічних міркувань.

 

Об’єднані вони в такі чотири священні книги: Рігведа («веда гімнів»),

Самаведа («веда мелодії»), Яджурведа («веда жертвоприношень») і

Архарваведа («веда заклинань»). До водійської літератури належать також

пізніше коментарії до Вед: Брахмани (ритуальні тексти), Араньяки (книги

про правила поведінки пустельників), й Упанішади ( філософські

трактати). Ці тексти засвідчують переорієнтацію поглядів народів, що

населяли країну, з явищ зовнішньої діяльності на внутрішній світ людини,

її психіку, мислення та моральні якості, а також на стосунки між людьми.

У цих книгах пояснюється причини соціальних відмінностей між людьми

(кастового поділу), чому людині доводиться переживати то страждання, то

блаженство, які сили зумовлюють такі особливості її буття. Непересічною

цінністю для утвердження моральних вимірів особистості в

давньоіндійському суспільстві, а відповідно, і для історії етики, є

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ