UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКорифеї українського театру (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось37738
Скачало1587
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Корифеї українського театру

 

Театральне мистецтво в Україні сягало коренями у сиву давнину, брало

початок з фольклору. У веснянках, купальських та обжинкових піснях, у

колядках та щедрівках, в обрядах весілля та похорону наявні яскраві

елементи лицедійства: слова, мелодії, танцю, пантоміми. Ще скоморохи

Київської Русі започаткували примітивний театр — потішні видовища на

майданах і базарах. Пізніше, в кінці XVII — у першій половині XVIII

століть, популяризаторами своєрідного театру стали студенти

Києво-Могилянської академії, які під час вакацій, заробляючи собі на

харчі, ставили інтермедійні вистави. Деякі твори того часу, особливо

релігійного змісту про народження Ісуса Христа, збереглися й донині й

виконуються на Різдво.

 

XIX століття створило всі передумови для виникнення нового театру.

Реалістична гра російського актора М. Щепкіна та українського — К.

Соленика, яких порівнював Т. Шевченко, поява українських драматичних

творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Кобзаря, спроба

поставити українські драми в столиці Російської імперії Є. Гребінкою та

в інших містах Я. Кухаренком дали неабиякий шанс у майбутньому виникнути

такому важливому компонентові, як художній ансамбль, який створили М.

Кропивницький та М. Старицький.

 

Царські укази про заборону українського слова і національного театру, а

також безліч чиновницько-бюрократичних гальм хоч і сповільнювали

розвиток української драматургії, заважали її розвитку, проте знищити не

могли. В кінці 70-х років українське акторське мистецтво, сам театр

набрали виразних суспільно-громадських функцій, сприяли піднесенню

національної свідомості народу.

 

Цей театр прийнято називати театром корифеїв. Слово "корифей" — грецьке.

У давньогрецькій трагедії корифеєм називали керівника хору або

заспівувача, іншими словами — ватажка митців. У сучасному розумінні

слово "корифей" означає людину, яка є найвизначнішим діячем у певній

сфері мистецтва.

 

Підвалини нового українського театру заклав М. Кропивницький, який

створив прекрасну трупу акторів й особливу увагу приділив режисурі. Якщо

досі кожен актор грав відокремлено, то Кропивницькому вдалося створити

такий колектив, де творча індивідуальність одночасно й зберігала себе як

високоталановиту особистість, і доповнювала своєю грою гру інших

артистів. Видатний діяч російського театру М. Синельников визнавав: "До

цього часу, до зустрічі з "Малоросійським театром", я, незважаючи на

серйозне знайомство з постановниками, кращими на той час, Малого

Московського театру, не знав і навіть не запідозрював про головне — про

ансамбль".

 

М. Кропивницький сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецьку, П.

Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич-Карпинську — впливу на

глядачів, учив проникати у внутрішній світ героїв, перевтілюватися у

них.

 

Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного

мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві

узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого й нескореного

народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ