UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКреативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма дозвіллєвої діяльності в Україні (реферат)
АвторPetya
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1079
Скачало165
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Креативний потенціал рекреативної діяльності. ідеологічна парадигма

дозвіллєвої діяльності в Україні

 

 

 

Рекреація є досить місткою сферою соціальної діяльності: за відсутності

сталих стандартів, вона передбачає високу ступінь варіативності

як у використанні нових технологій, так і у впровадженні нових ідей.

Стимулювання конкурентності на ринку культурних послуг є одним

з реальних шляхів наближення соціально-культурної інфраструктури України

до рівня світових показників. Але саме зміст дозвіллєвої практики

визначатиме її соціально-культурну актуальність.

 

До сьогодні дозвіллєва сфера в Україні асоціюється, головним чином,

з клубами. Клубна система існує у декількох альтернативних формах.

Є «державні заклади клубного типу», є розважальні комерційні клуби,

є самодіяльні клуби — об’єднання громадян за інтересами, є корпоративні

клуби, є клуби сімейні, є клуби які об’єднують представників певних

верств населення та ін. Такий стан певною мірою відображає тенденцію

до природного культурного розшарування населення. У той же час сучасна

клубна система відображає реальну ситуацію духовного вакууму

у суспільстві, що заповнюється сурогатними формами культури. Мова іде

не стільки про формальні ознаки, скільки про змістовні аспекти клубного

життя.

 

Попри розгалуженість клубної системи загальна кількість населення, яка

користується їх пропозиціями реально зменшується. З одного боку —

це є проявом симптому «культурної хвороби» усіх індустріальних країн —

звуження кола повсякденного спілкування людини у соціумі та заміни

«живих комунікацій» сучасними інформаційно — комунікаційними

технологіями. З іншого боку — наслідком реального зменшення обсягу

вільного часу, який можна було б присвятити культурному самозадоволенню;

залежності рівня та якості культурних послуг від матеріальних

можливостей людини; зменшення та стандартизація культурних потреб

переважної кількості населення. Склалась парадоксальна ситуація:

за наявності досить високого рівня освіченості населення, а відтак

і потужного культурного потенціалу, ступінь його культуротворчої

активності знижується.

 

У той же час, поступово змінюється уявлення про зміст та роль культури

у суспільстві. Хоча офіційно вона сприймається як галузь, ефективність

діяльності якої оцінюється за кількісними показниками, усе частіше

поняття «культура» використовується у якості показника можливості

успішної самореалізації людини у будь-якій сфері: «політична культура»,

«економічна культура» і т. п. Внутрішня потреба людини у самовизначенні

та самоутвердженні робить культуру в усіх її складових визначальним

чинником стилю життя. Сьогодні не тільки місце роботи, рівень освіти,

рівень добробуту, а й спосіб використання вільного часу стає елементом

соціально-культурної ідентифікації особистості. Мова іде не лише про

можливість користування престижними видами культурних послуг, а й про

усвідомлення власної самобутності у певному культурному контексті.

По мірі того, як екзотичні дозвіллєві пропозиції стають доступними усе

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ