UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕзоп – життя і творчість (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература світова, всесвітня література
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось11140
Скачало588
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Езоп – життя і творчість

 

 

Езоп - родоначальник названої за його іменем "Езопової" байки. По

найдавнішому переказу, він жив в середині VІ в. до Р. Хр., був рабом

самосця Іадмона й помер насильницькою смертю в Дельфах. Пізніше його

батьківщиною називали Малу Азію, що цілком правдоподібно, тому що з цим

узгодиться характер його імені. Його смерть у Дельфах була прикрашена

легендою, яку можна відновити по Геродоту й Аристофану , комбінуючи їх з

більше пізніми свідченнями . Згідно із цією легендою Езоп, перебуваючи в

Дельфах, своїм лихослів'ям порушив проти себе декількох громадян, і вони

вирішили покарати його. Для цього вони, викравши золоту чашу із

храмового начиння, таємно вклали її в торбинку Езопа і потім забили

тривогу; наказано було обшукати прочан, чаша була знайдена в Єзопа, і

він, як святотатець, був побитий каменями. Через багато років було

чудесне виявлення безвинності Езопа; нащадки його вбивць були змушено

сплатити штраф, за одержанням якого з'явився онук того Іадмона, який був

його паном.

 

Історичне ядро цієї легенди полягає у відношенні Дельфів, цього осередку

поезії VІ в., до Езопової байки: будучи спочатку ворожим, воно згодом

стало дружнім, тобто Дельфи порахували за краще прийняти під своє

заступництво цей популярний і впливовий тип оповідальної поезії.

 

Що стосується самої Езопової байки, то під цим іменем древні розуміли

ту, у якій діючими особами виступали тварини й інші безсловесні істоти й

предмети. Іншим різновидом була так звана сибаритська байка, у якій

виступали люди; крім того, були ще байки лівійські, єгипетські,

кіпрські, карійські, кілікійські. Всі ці місцевості лежать на окраїнах

(західної , південної , східної ) стародавньої Греції; це це свідчить,

що народна словесність зберігається саме на окраїнах, де антагонізм із

іншими народностями змушує більше шанувати скарбницю національних

переказів. Згідно із цим ми й у фрігійці Езопі повинні будемо бачити

просто збирача й переказувача грецьких байок; його популярність була

причиною того, що всяка байка "езопічного" характеру була приписувана

йому. Є підстава припускати , що в епоху Аристофана (кінець V в.) в

Афінах був відомий письмовий збірник Езопових байок, по якім учили дітей

у школі; "ти невіглас і ледар, навіть Езопа не вивчив!", говорить в

Аристофана, одна діюча особа. Це були прозаїчні перекази, без усякої

художньої обробки.

 

Визнання Езопа Дельфами було для поетів непрямим закликом внести в

поетичну літературу цей занедбаний вид народної словесності; відгукнувся

на нього Сократ, під впливом того містичного настрою, у якім він, як

обранець дельфійського Аполлона, провів останні дні свого життя.

Переробки Сократа не збереглися для потомства; мнимі уривки з них

підроблені. Звід Езопових байок у прозі склав наприкінці ІV в. Димітрій

Фалерський. До нас зі стародавності дійшли лише вільні поетичні

переробки Бабрія (ІІІ ст. по Р. Хр.) на грецькій , Федра (І ст. по Р.

Хр.) і Авієна (ІV ст. по Р. Хр.) - на латинській мові; ті ж сухі

прозаїчні перекази, які озаглавлені в рукописах, як "Езопові байки", усі

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ