UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРоман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження 1929) (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1464
Скачало211
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Роман Іваничук – письменник рідного краю (Косівщина) (рік народження

1929)

 

Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 р. у с. Трач, тепер

Косівського району Івано-Франківської області. У 1954 р. у студентському

альманасі Львівського університету, де він навчався, опублікував першу

новелу „Скиба землі”, яку схвально зустріла критика.

 

У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського

державного університету, працював викладачем мови й літератури. Протягом

1963 – 1990 рр. письменник працював у редакції журналу „Жовтень”. З 1990

р. завідував відділом прози журналу „Дзвін”. Цього ж року був обраний

народним депутатом УРСР.

 

Роман Іваничук є автором збірок новел „Прут несе кригу” (1958), „Не

рубайте ясенів”, „Під склепінням храму” (обидві – 1961), „Тополина

заметіль” (1965), „Дім на горі” (1969), „Сиві ночі”(1975), трилогії

„Край битого шляху”(1964), повістей „Місто”(1977) і „Сьоме небо” (1985).

Наприкінці 60-х рр. письменник звернувся до історичної прози, яка швидко

принесла йому заслужене визнання: роман „Мальви” (1968), „Черлене вино”

(1977), „Манускрипт з вулиці Руської” (1979), „Вода з каменю”(1982),

„Четвертий вимір” (1984), „Шрами на скалі” (1987).

 

За роман „Манускрипт з вулиці Руської” Р. Іваничук у 1979 р. отримав

премію ім. А. В. Головка, у 1985 р. за романи „Вода з каменю” та

„Четвертий вимір” – Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка. У 90-х рр.

письменник збагатив українську літературу новими творами: „Бо війна –

війною... „ (1991), „Орда” (1992), „Ренегат” та „Євангеліє від Томи”,

написав автобіографічний твір „Благослови, душе моя, Господа... „

(1993), в якому розповів про своє життя.

 

Як літератор Роман Іваничук виховувався на традиціях новелістики В.

Стефаника, яким захоплювався батько письменника, сільський учитель і

перший його літературний наставник. Впливало також те, що народився Р.

Іваничук недалеко від Стефаникового села, теж на Покутті, що на

Коломийщині, і вчився у Коломийській гімназії (цей період, як і саму

гімназію, він згодом із любов”ю описав в автобіографічному творі

„Благослови, душе моя, Господа...”.

 

У 1968 р. Роман Іваничук опублікував свій перший історичний роман

„Мальви”, який приніс письменникові величезний успіх у читачів і шалену

партійну, ідеологічну критику, бо в ньому була вперше поставлена

проблема збереження національної самосвідомості, яка пізніше, з подачі

Ч. Айтматова в його романі „І понад вік триває день” („Буранний

полустанок”), одержала назву манкурства. Правда, в інтерпретації

Іваничука ця проблема скоріше мала назву яничарства, недаремно й

первісна назва роману була „Яничари”.

 

Згадаємо, що яничари в султанській Туреччині називали солдат регулярної

піхоти, створеної в чотирнадцятому столітті з військополонених, у тому

числі з християн, обернених у мусульманство. Історія свідчить, що напади

яничар відзначались надзвичайною жорстокістю. Часто після походу

яничарського війська від селищ залишались лише груди попелу. Причини

такої жорстокості психологи пояснюють тим, що захоплені в дитячому віці

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ