UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваОстап Вишня (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось13052
Скачало1437
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Остап Вишня

 

 

План.

 

1.Вступ.

 

2.Творчість і життя Остапа Вишні.

 

3.Висновок.

 

4.Список використаної літератури.

 

 

1.Вступ.

 

ОСТАП ВИШНЯ

 

Справжнє ім'я — Павло Михайлович Губенко (народ. 1889 р. — пом. 1956 р.)

 

Видатний український письменник-сатирик, гуморист. Майстер художньої

пародії і шаржу, короткого памфлета, сатиричного фейлетону і гуморески,

перекладач.

 

Остап Вишня все життя був веселою, оптимістичною людиною і своїм

темпераментом так заражав оточуючих, що ті забували про будь-які

проблеми і турботи. Адже гумор — кращий порадник у важкій ситуації і

кращі ліки від усіх хвороб. А щирий сміх над собою — помічник подвійний.

Письменник ніколи не

 

забував цієї давньої мудрості, і, можливо, саме всепоглинаюча сила

сміху, помножена на українське життєлюбство, виривала його з рук

«законних» убивць і рятувала в безвихідних ситуаціях.

 

Навіть про таку серйозну подію, як власне народження, Вишня говорив з

чималою часткою доброї усмішки: «Мене витягнули з колодязя, коли

напували корову Оришку».

 

2.Творчість і життя Остапа Вишні.

 

Насправді майбутній гуморист — а поки просто Павло Губенко — народився

13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля села Грунь, що на Полтавщині

(тепер Сумська обл.). Батько його служив прикажчиком у поміщиків фон

Рот, мати доглядала 17 дітей. Хлопчик ріс хуліганистим і шкодливим,

проте легка вдача і бурхлива фантазія згладжували будь-які провини. А ще

Павлик дуже рано зрозумів, що у світі є пани і не пани, і, цілуючи

поміщиці руку, із задоволенням потім витоптував у її клумбах квіти й усе

погрожував щось їй «показати». Одним словом, був «чистим лейбористом».

 

Батько, бачачи любов сина до читання («Узагалі любив я книжки з м'якими

обкладинками. Їх і рвати легше, і не так боляче вони б'ють, якщо мати,

буває, побачить»), намагався дати йому пристойну освіту. Павликові не

було й шести років, коли його віддали до грунської сільської школи, а

після її закінчення — до двокласної в м. Зінькові, звідки він вийшов із

правом роботи поштово-телеграфним чиновником 14-го розряду. Але оскільки

хлопчику йшов на той час лише тринадцятий рік, навчання його не

завершилося. Мати повезла Павла до Києва у військово-фельдшерську школу,

де Михайло Кіндратович Губенко, який був військовим, міг учити дітей за

казенний рахунок.

 

Закінчив молодший Губенко школу 1907 р. у чині військового фельдшера і

був закріплений за 169-м піхотним полком у Києві, де шість років

відпрацьовував своє навчання. 1914 р. він звільнився зі служби і

влаштувався на роботу до Київської залізничної лікарні. Посада фельдшера

врятувала його від призову до армії під час Першої світової війни. При

Українській Народній Республіці він завідував Медико-санітарним

управлінням міністерства шляхів сполучень, але в кабінетах сидіти не

любив. Губенко, ризикуючи життям, працював у санітарних потягах,

заповнених тифозними хворими. Він допомагав людям не тільки ліками, але

й смішними анекдотами, які сам складав і чудово розповідав.

 

1919 р. Павло Губенко почав друкуватися під псевдонімом

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ