UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваМетричне (античне) віршування (реферат)
АвторPetya
РозділЛітература українська, література України
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось4137
Скачало235
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

на тему:

 

Метричне (античне) віршування

 

 

 

Метричне (античне) віршування (лат. antiwuus —стародавній) —різновид

квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу.

Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних

мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт,

зумовлюючи не читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим

елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи:

 

короткий склад дорівнював одній морі (»), довгий — двом (—); обидві

формували стопу.

 

Основні стопи античного віршування такі:

 

Двоскладові (на 3 мори):

 

— ямб ((—);

 

— хорей, або трохей (—();

 

— трибрахій (((().

 

Трискладові (на 4 мори):

 

— дактиль (—(();

 

— анапест (((—);

 

— спондей (— —).

 

П’ятискладові:

 

— бакхій ((— —) та

 

— антибакхій (— —();

 

— кретик (—(—);

 

— амфімакр (— —();

 

та 4 пеони (—(((, (—((, ((—(, (((—).

 

Шестискладові:

 

— молос (—— —);

 

— хоріямб (—((—);

 

— антиспаст ((— —(;

 

— 2 іоники (((— —, — —((), висхідний та низхідний.

 

Семиморні:

 

— 4 епітрити ((— — —, —(— —, — —(—, — — —().

 

Короткі триморні, подеколи чотириморні стопи об’єднувалися в пари —

диподії, де одна з них має посилений ритмічний наголос, адже в кожній

стопі розрізняються сильна частина, названа арсисом (власне довгий

склад), та слабка, або тесис (короткий склад), які в перекладах нині

передаються у вигляді наголошених та ненаголошених складів.

 

Античний вірш складався з однакових стоп, отримуючи відповідну назву, як

от дактилічний гекзаметр, ямбічний триметр (чотири диподії), трохеїчний

тетраметр (чотири диподії). Рівноскладові стопи при цьому можуть

взаємозамінюватися, як, наприклад, у ямбічному триметрі ямб ((—) на

спондей (— —), збагачуючи таким чином ритмометричні особливості навіть у

межах стопи.

 

Особливої винахідливості античні поети досягли у ліриці, вживаючи

складні віршові конструкції з перемінним тактом — стопою, тобто логаеди:

періодичність виявляється тут не в межах віршового рядка, а строфи,

власне неримованих чотиривіршів (спарених двовіршів) з чітко визначеною

періодичністю. найпопулярнішими були Алкеєва строфа, Сапфічна строфа та

ін.

 

Пізніше у новоєвропейській поезії втратилося відчуття довгих та коротких

складів, котрі визначили специфіку античного віршування, але

термінологія, набувши нового змістового наповнення, збереглася,

підпорядкована вже новим версифікаційним принципам.

 

 

 

Силабічне віршування

 

 

 

Силабічне віршування (грецьк. sylabe — склад) — система віршування, в

основу якої покладена рівна кількість складів (часто — 13,рідше — 11)

при невпорядкованому вільному орзташуванні наголошених та ненаголошених.

Силабіче віршування характеризується також парним римуванням, переважно

паракситонним, метричною константою, тобто, коли наголос припадає на

клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить віршовий

рядок на 2 рівновеликі частини:

 

Неначебто спuси, // колосся по п(лю,

 

Люди колосся // стинають без бодю

 

(Лазар Баранович, переклад

 

з польськ. Ольги Крекотень).

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ