ПОЕТ НАШОГО МІСТА –
СВЯТОСЛАВ ГОРДИНСЬКИЙ
(1906 – 1993)
Святослав Ярославович Гординський (літературний псевдонім Юрій Буревій)
народився 30 грудня 1906 року у місті Коломия (нині Івано-Франківська
область) у родині відомого українського літературознавця, письменника
Ярослава Гординського. Батько майбутнього поета викладав українську та
класичні мови у гімназіях Коломиї та Львова, читав лекції у львівському
таємному університеті та на вищих учительських курсах, працював у
філологічній секції Наукового товариства імені Т. Шевченка. Отже,
Ярослав Гординський був високоосвіченою людиною. Він, до слова,
перекладав твори Г. Гейне та У. Шекспіра, листувався з Іваном Франком і
досліджував його творчість.
Але син науковця й письменника Святослав, що виростав у оточенні
української еліти, схоже, пішов далі батька. Навчаючись у Львівському
університеті, він брав уроки живопису у О. Новаківського. Згодом
продовжив освіту в Берліні та Парижі: мав студії у відомого візантолога
В. Залозецького, навчався в академії Жуліана, яка була альма-матір’ю
уславленої малярки Марії Башкирцевої, а також в академії славетного
кубіста Фернана Леже.
Повернувшись до Львова, Станіслав Гординський став ініціатором
заснування Асоціації незалежних українських митців (АНУМ) та редактором
видання асоціації журналу «Мистецтво». Також він редагував спільно з
Михайлом Рудницьким літературний часопис «Назустріч».
У цей час Гординський плідно працює в царині літературної критики:
відгукується на книжки М. Хвильового, М. Зерова, О. Ольжича, Є.
Маланюка, Л. Мосендза, О. Теліги, О. Липи, О. Влизька та інших. Виступає
митець і як автор багатьох екслібрисів, здійснює художнє оформлення ряду
видань, зокрема, «Книги Лева» Б. І. Антонича.
Саме завдяки редактору Святославу Гординському під час другої світової
війни побачило світ чимало творів Т. Осьмачки, І. Багряного, С.
Любченка, що в цей час приїжджали до Львова.
Як поет С. Гординський дебютував збіркою «Барви і лінії» /1933/ у
двадцятисемирічному віці, коли авторам найбільш заповідається на славу.
За першою ластівкою вийшли друком у Львові книжки поезій «Буруни»
/1936/, «Слова на каменях» /1937/, «Вітер над полями» /1938/, поема
«Сновидів» /1938/, «Легенди гір» та «Сім літ» /І939/ та в Кракові «Сурми
днів» і «Перший вал» /1941/ – обидві збірки під псевдонімом Юрій
Буревій. Так само у Кракові вийшли друком і «Вибрані поезії» Святослава
Гординського у 1944 році.
Під час війни С. Гординський емігрував за кордон. З 1944 року жив у
Мюнхені, де видав збірку віршів «Вогнем і смерчем» /1947/, а з 1949 року
– у США. У роки еміграції С. Гординський активно працював над художніми
перекладами. Ще в Україні 1936 року він здійснив свою художню
інтерпретацію давньослов’янського епосу «Слово про Ігорів полк»,
переклав також поему К. Рилєєва «Войнаровський». Та ось 1961 року митець
звітує великою перекладною книгою, котра свідчить про інтенсивну творчу
працю упродовж, здавалося б, років мовчання. Це видання «Поети Заходу.
60 перекладів з поезії латинської, італійської, французької,
англійської, американської, німецької, польської». С. Гординський
пропонує українському читачеві власну художню версію творів Овідія,
Горація, В. Гюго, Ш. Бодлера, Г. Аполлінера, Е. Верхарна, Дж. Байрона,
Й. В. Гете, Ф. Шіллера, Р. Рільке, Ю. Словацького та ін.
Так само ґрунтовно Святослав Гординський працював і в галузі
літературознавства та мистецтвознавства. Самобутні й досі, у рік
сторіччя від дня народження письменника, не втратили свого значення його
статті про Т. Шевченка як художника, про український іконопис: «Тарас
Шевченко-маляр», «Українські церкви в Польщі: їх історія, архітектура і
доля», «Віктор Цимбал», «Українська ікона», «Крук, Павлусь, Мухин – три
українські різьбярі» тощо.
Після значної перерви – понад сорок років, коли оригінальні поезії
Святослава Гординського не заявлялися друком, автор видав у «Сучасності»
ніби як підсумкову книгу: «Поезії. Вірші оригінальні й перекладні»
/1989/. Йому ще навіть судилося побувати на батьківщині – у любому його
серцю Львові і в Києві, що його він і не сподівався колись побачити.
В Україні на порозі історичних перемін і вже у незалежній побачили світ
видання його книжок «І переливи барв, і динамічність ліній» /1990/ та
«Колір і ритми» /1997/.
Юрій Шерех відзначав, що Святослав Гординський у поезії «не вдавався до
жодних умовних реквізитів» і досяг майже вітменівської мускулястости з
наскрізною одуховленістю».
«Вірність формі, змістові і духові оригіналу у перекладацькій праці,
стислість і витонченість поетичної форми у власних віршах випливали з
сильного органічного чуття дисципліни поета. Але рівночасно поезії
Гординського притаманний постійний голод за дійсністю, і тому вона
ніколи не є штучною, езотеричною, віддаленою від життя. Поезія творила
для нього вхід у буття неповторне, вічне. Поезія Святослава Гординського
писана холодною головою і палаючим серцем», – так підсумував свої
роздуми про сутність поезії Святослава Гординського Леонід Рудницький.
Помер Святослав Гординський у Вероні (штат Нью-Джерсі, США) на
вісімдесят сьомому році життя серед погожого травневого дня раптово,
просто неба. Завершив свій земний шлях поет, який оспівував українські
та європейські міста, їхню рукотворну красу і сам оздобив п’ятдесят
храмів у дванадцяти країнах світу.
Про творчість та життєвий шлях письменника у різний час сказали своє
вагоме слово Мих. Рудницький, В. Державин, Гр. Шевчук (Ю. Шерех), Є.
Маланюк, Г. Кочур, Л. Рудницький, Б. Бойчук та Б. Рубчак, Р. Лубківський
та М. Слабошпицький.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
