.

Догляд за тілом. Основи раціонального харчування (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
258 4483
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Догляд за тілом.

Основи раціонального харчування.ДОГЛЯД ЗА ТІЛОМ

Сучасне уявлення про успішну людину передбачає нерозривне поєднання
доглянутого обличчя і тіла. Тому в салоні краси, як правило,
пропонуються процедури того й іншого напрямку.

Догляд за тілом включає в себе широкий спектр мануальних технік
(пілінги, масаж різних видів, маски, обгортання), водних процедур (душі,
ванни, плавальні басейни, сауни тощо), а також апаратних методик.

Залежно від проблеми клієнта йому призначається індивідуальний курс
відвідувань. Кількість візитів і види процедур визначаються після
консультації лікаря.

Якщо ті чи інші масажні техніки, основну частину апаратних методів
виконують фахівці із середньою медичною освітою, то косметик може
проводити пілінг шкіри тіла, накладати різні маски, робити холодні й
гарячі обгортання на основі морських водоростей. Обгортання можуть бути
повними (усе тіло) і частковими (наприклад, тільки ноги).

Техніка проведення процедури обгортання:

1. Перед процедурою обгортання необхідно зробити пілінг тіла: нанести
на шкіру спеціальний крем, що містить дрібні абразивні частки, потім
круговими рухами твердою губкою промасу-вати шкірний покрив і змити
залишки крему теплою водою;

2. Нанести на висушену шкіру кремоподібні морські водорості (рис.
10.13);

3. Провести обгортання спеціальними бинтами (бандажами) або спеціальною
плівкою. Бинтування роблять знизу вгору: від щиколоток до основи стегон,
від зап’ясть до основи плечей, від основи стегон до підстави плечей.

Пацієнт знаходиться в положенні лежачи. Додаткове використання
термоковдри створює парниковий ефект, поліпшує кровообіг, посилює
діяльність сальних і потових залоз, виведення токсинів. Час процедури —
від 40 хв. до 1,5 год.

Після закінчення процедури плівку чи бандаж знімають (можна
використовувати для одного клієнта протягом курсу лікування). Залишки
суміші для обгортання змивають під душем. Потім на шкіру можна нанести
легкий крем для тіла.

Дотримуючись санітарно-гігієнічних правил, слід пам’ятати, що для
кожного клієнта використовується одноразове простирадло. Бажані
одноразові тапочки і халати.

Використані пензлі необхідно промивати з милом під проточною водою і
стерилізувати, а бандажі після прання — стерилізувати.

ОСНОВИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ

Здоров’я — безцінний дар, який підносить людині природа. Хіба може без
здоров’я життя людини бути цікавим і щасливим? Але як часто ми марнуємо
цей дарунок, забуваючи, що втратити здоров’я легко, а от відновити його
дуже важко.

Скільки людей, втративши здоров’я і набувши «комплект» усіляких хвороб,
накидаються на модні ліки і чекають миттєвого зцілення. А полегшення не
настає. Вони продовжують ковтати порошки, таблетки, мікстури і не хочуть
замислитись, у чому ж причина хвороби, чому втрачено бадьорість,
спритність, силу. Відповідь на ці питання найчастіше дуже проста.
Причиною є неправильний спосіб життя, який вони вели раніше й ведуть
дотепер.

Згадайте, у який час ви лягаєте спати, скільки ви рухаєтеся і буваєте на
повітрі, як харчуєтеся, як відпочиваєте і, нарешті, які засоби вживаєте
для боротьби із застудами, легким нездужанням, перевтомою, безсонням, що
підстерігають будь-яку практично здорову людину. І ви відразу
зрозумієте, що багато чого робите не так, як слід було б, що ви нехтуєте
простими істинами — добре відомими усім правилами здорового способу
життя.

Їжа сучасної людини зовсім не відповідає біологічним вимогам її
організму. Основні вади сучасного харчування — споживання зайвої
кількості м’яса, жирів, цукру, солі, пряних приправ, алкогольних напоїв.
Високотемпературна обробка харчових продуктів позбавляє їх вітамінів та
інших біологічно цінних речовин. Проблемою сучасної людини стало
переїдання, внаслідок чого багато людей мають надлишкову масу тіла.

Правильно збалансоване харчування є одним із факторів збереження і
зміцнення здоров’я.

Нині існують два погляди на проблему харчування: натуропатів і
представників офіційної науки. Те, до чого прийшли натуропати емпіричним
шляхом, частково доведено наукою; водночас наукові дослідження дають
можливість підійти до проблеми харчування озброєними теорією.

«Ми суть те, що ми їмо» — проголошує давня мудрість.

Відомому натуропату і пропагандисту здорового способу життя Полю Бреггу
належить таке висловлювання: «Людина через свою нерозсудливість у їжі,
питті і нестриманість умирає, не проживши й половини того життя, яке б
могла прожити. Вона споживає важко перетравлювану їжу, запиваючи її
отруйними напоями, і після цього дивується, чому не живе до 100 років».
Основу довголіття Поль Брегг, Герберт Шелтон, Арнольд де Вріз та інші
вбачають у необхідності вживання їжі в сирому вигляді, у відмові від
м’яса, цукру, хліба та ін.

На цих принципах базуються численні дієти. Науковий підхід пропонує
трохи іншу точку зору, представляючи концепцію збалансованого
харчування, що ґрунтується на серйозних наукових дослідженнях.

Суть цієї концепції полягає ось у чому: нормальна діяльність організму
можлива не тільки за умови забезпечення його необхідною енергією та
«будівельним матеріалом», а й дотримання складних взаємовідносин між
численними компонентами їжі, кожному з яких відведено певну роль в
обміні речовин.

Основним матеріалом для побудови людського організму є білки, що являють
собою сукупність різних амінокислот, вісім серед яких не синтезуються
організмом, їх називають незамінними амінокислотами. Ці вісім
амінокислот повинні входити до складу їжі. Тому людина повинна споживати
їжу, яка постачала б її організм речовинами, необхідними для нормального
існування.

Нормальна життєдіяльність організму можлива тільки в результаті точної і
злагодженої роботи ферментних систем. Ферменти — це речовини білкової
природи, що регулюють біохімічні процеси в організмі. Харчові речовини
проходять ряд «ферментних воріт», достатня пропускна здатність яких
досягається за умови відповідності структури їжі цим ферментам. Якщо
якийсь фермент відсутній або наявний, але діє недостатньо активно,
перетравлювання певних інгредієнтів їжі може сповільнюватися. Внаслідок
цього розвиваються різні відхилення в життєдіяльності організму.

Скільки ж треба їсти? Це питання хвилює всіх, хто цікавиться проблемою
харчування. Переїдання шкідливе для здоров’я — одностайно стверджують
медики всіх шкіл і напрямків від Гіппократа до наших днів.

Результати різних досліджень і дані статистики встановлюють прямий
зв’язок між повнотою й передчасною смертю. Вимога знизити кількість
споживаної їжі проходить червоною ниткою в більшості книжок сучасних
лікарів і дієтологів.

«Багато», «мало» — це поняття відносні. Кількість необхідної людині їжі
підраховується залежно від енергетичних витрат організму, які становлять
приблизно 1 ккал/год на кожен кілограм маси (при середній масі 70 кг —
приблизно 1700 ккал у день).

Інше важливе питання, яке постає при розгляді проблеми харчування, — що
треба їсти?

На основі даних про хімічний склад харчових продуктів і концепції
збалансованого харчування фахівцями були введені поняття:

— загальна харчова цінність продукту (відображає повноту його
корисних якостей),

— енергетична цінність (калорійність);

— біологічна цінність.

Ці поняття дають можливість виявити всі переваги і недоліки продукту.
Так, були визначені продукти — носії «порожніх калорій». Вони мають
значну калорійність, але зовсім не мають цінних складників (цукор,
кондитерські вироби — у них нульові показники вмісту вітамінів і
мікроелементів). Горілчані вироби не тільки є носіями «порожніх»
калорій, а й токсичні.

Роль основних інгредієнтів їжі в життєдіяльності організму.

Білки. При розгляді проблеми раціонального харчування найбільше
суперечностей викликає питання про м’ясний білок. Відомо, як завзято
нападають на м’ясну їжу натуропати, але також відомо й інше: м’ясна їжа
сприяла розумовому розвитку людини. Було б нерозумно після цього
ратувати за повну відмову від м’яса. Потреба в білках у різних індивідів
неоднакова, вона залежить від інтенсивності обмінних процесів, віку,
статі, географічних умов і безлічі інших причин, які вимагають
індивідуального підходу.

Біологічна цінність білка залежить від його амінокислотного складу та
інших структурних особливостей.

Жири. Численні дослідження показують, що при виключенні з їжі жирів чи
при їх нестачі скорочується тривалість життя людини, сповільнюється
ріст, знижується синтез білка, зменшується опірність організму щодо
несприятливих впливів і захворювань.

Жири є носіями низки біологічно активних речовин. Найбільшу біологічну
активність мають поліненасичені жирні кислоти, комплекс яких називається
фактором F (біологічне значення прирівнюється до вітамінів). Жири
необхідні для нормального засвоєння кальцію, магнію, каротину,
жиророзчинних вітамінів.

Одним із найважливіших чинників, які визначають цінність жирів, слід
вважати здатність жирних кислот, які входять до їх складу, забезпечувати
синтез структурних компонентів клітинних мембран. З цього погляду
особливо корисне вживання маслинової олії.

До групи жирів належать також жироподібні речовини — холестерин і
лецитин.

Доведено, що збільшення рівня холестерину в організмі зумовлене не
стільки підвищеним його вмістом в окремих продуктах, скільки порушенням
обміну речовин, спричинене неправильним харчуванням.

Антагоністом холестерину є лецитин, який сприятливо впливає на
діяльність центральної нервової системи і печінки, стимулює
кровотворення, підвищує опірність організму проти інфекцій і токсичних
речовин, перешкоджає розвитку атеросклерозу. Велика кількість лецитину
міститься в гречаній крупі, пшениці, висівках, квасолі, горосі, салаті.
Багато лецитину є в продуктах, що містять холестерин (вершки, яйця,
мозок та ін.).

Вуглеводи. Головна функція, яку виконують вуглеводи, — постачання
організму енергією. Потреба в них залежить від енергетичних витрат
організму.

Чистим вуглеводом є цукор, однак проти його вживання виступають тепер не
тільки натуропати, а й фахівці з харчування всіх напрямків. Зловживання
цукром може викликати виникнення гіперглікемії, ожиріння, діабету.
Вживання великої кількості цукру призводить до негативних наслідків
головним чином у людей, які ведуть малорухомий спосіб життя, особливо в
літньому віці.

Більшість натуропатів пропонують зовсім виключити цукор з раціону,
замінивши його медом і фруктами.

Однак відома і роль цукру як джерела утворення в організмі глікогену —
речовини, що живить печінку, м’язи і серце. Крім того цукор є
найважливішим засобом нормалізації діяльності центральної нервової
системи. Численними дослідженнями встановлено добову дозу вживання цукру
— 50 г, переходити яку не рекомендується.

Баластні речовини. У більшості продуктів рослинного походження містяться
так звані баластні речовини, які не перетравлюються в шлунково-кишковому
тракті, — клітковина і пектин. Проте вони необхідні людині. Якщо їжа
бідна на них, виникають атонія кишечника і запори. Таким чином, баластні
речовини є регуляторами рухової функції кишечника.

Пектин поліпшує роботу кишечника, сповільнює гнильні процеси і
газоутворення, зменшує всмоктування деяких шкідливих речовин.

Вітаміни. Біологічне значення вітамінів для організму людини надзвичайно
важливе. Характер їхньої дії різнобічний і пов’язаний з роботою всіх
систем організму. Вони активізують обмінні процеси, посилюють опір
організму хворобам, підвищують працездатність людини.

На шкірі, як у дзеркалі, відбивається внутрішній стан організму. Якщо
підтримувати фізіологічний стан внутрішніх органів, вчасно і правильно
очищати організм, видаляти токсини, насичувати клітини живильними
речовинами, то зовнішній вигляд шкіри поліпшується, підвищується
здатність клітин самостійно справлятися з багатьма проблемами.

Вітаміни — це група незамінних для організму людини органічних сполук із
дуже високою біологічною активністю. Вітаміни є у всіх продуктах
харчування у незначних кількостях, що має величезне значення для
нормального обміну речовин і життєдіяльності організму.

Основна кількість вітамінів надходить в організм із їжею, і тільки деякі
з них синтезуються в кишечнику корисними мікробами. Сучасна наукова
інформація свідчить про винятково різноманітну участь вітамінів у
процесі забезпечення життєдіяльності організму людини. Одні з них є
обов’язковими компонентами ферментних систем і гормонів, які регулюють
численні етапи обміну речовин в організмі, інші є вихідним матеріалом
для синтезу тканинних гормонів. Вітаміни значною мірою забезпечують
нормальне функціонування нервової системи, м’язів, інших органів і
фізіологічних систем.

Від рівня вітамінної забезпеченості харчування залежить рівень розумової
і фізичної працездатності, витривалості і стійкості організму проти
впливу несприятливих факторів зовнішнього середовища, включаючи інфекції
і дію токсинів. До складу харчових продуктів входять не тільки вітаміни,
а й провітаміни, які тільки після низки перетворень в організмі стають
вітамінами.

Порушення нормального перебігу життєво важливих процесів в організмі
через тривалу відсутність у раціоні того чи іншого вітаміну призводять
до виникнення тяжких захворювань, відомих під загальною назвою
авітамінози. Нині такі ситуації не зустрічаються. У рідкісних випадках
авітамінози можливі внаслідок захворювань, результатом яких є припинення
всмоктування вітаміну чи його посилене руйнування в шлунково-кишковому
тракті.

Для авітамінозів характерна виражена клінічна картина зі строго
специфічними ознаками. Досить поширеним явищем залишається часткова
вітамінна недостатність того чи іншого ступеня — гіповітаміноз.
Гіповітамінози мають легший перебіг, їхні прояви нечіткі, менш виражені,
до того ж існують і приховані форми такого стану, коли погіршується
самопочуття і знижується працездатність людини без якихось характерних
симптомів. Поширеність явно виражених гіповітамінозних станів та їхніх
прихованих форм зумовлена багатьма причинами, але найчастіше —
орієнтацією індивідуального харчування виключно на задоволення смакових
запитів без урахування конкретної значущості вітамінів для здоров’я,
потреби в них організму і вмісту їх у продуктах харчування, не кажучи
вже про наслідки використання тих або інших прийомів кулінарної обробки,
здатних руйнувати вітаміни.

Слід також враховувати, що гіповітамінозні стани можуть виникнути під
час тривалого чи неправильного прийому антибіотиків, сульфаніламідів та
інших лікарських засобів, які пригнічують діяльність корисної мікрофлори
кишечника, що синтезує деякі вітаміни, або безпосередньо зв’язують і
руйнують їх. Причиною гіповітамінозів може бути і підвищена потреба у
вітамінах при посиленій фізичній і розумовій роботі, при впливі на
організм несприятливих факторів переохолодження, перегрівання, стресових
ситуацій тощо. Причиною гіповітамінозів можуть бути і фізіологічний стан
людини, наприклад, вагітність і годування дитини. Вітаміни приймають у
суворій відповідності з рекомендаціями чи під контролем медичних
працівників. Надлишкове споживання харчових продуктів, надзвичайно
багатих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препаратів
можуть призвести до гіпервітамінозів.

На сьогодні відомо і вивчено до 30 вітамінів, близько 20 з них необхідні
людині для підтримання нормального стану організму.

В основу класифікації вітамінів покладено принцип розчинності їх у
жирах, воді (табл. 10.3); у зв’язку з цим вони поділяються на дві великі
групи — водо- і жиророзчинні. Існують ще й вітаміноподібні речовини
(табл. 10.4).

До кожної з цих груп входить велика кількість різних вітамінів, які
звичайно позначають буквами латинського алфавіту. Варто звернути увагу
на те, що порядок цих букв не відповідає їх звичайному розташуванню в
алфавіті і не відповідає історичній послідовності відкриття вітамінів.

Жиророзчинні вітаміни. Вітамін А, ретинол – антиксеро-фтальмічний,
антиінфекційний, вітамін росту.

Ретинол — перший вітамін, хімічну структуру якого вдалося визначити. Він
був ідентифікований у 1931 р. швейцарським біохіміком Полем Каррером,
який у 1937 р. одержав Нобелівську премію за дослідження в галузі хімії.

Ретинол називають вітаміном росту, тому що він необхідний для
забезпечення процесів росту і розвитку людини, формування кістяка. Він
бере участь у біосинтезі глюкопротеїнів, які входять до складу слизових
оболонок та інших бар’єрних тканин;

Таблиця 10.3

Вітаміни, розчинні у воді

Символ Повна назва Характеристика

В1 Тіамін Обмін вуглеводів

В2 Рибофлавін Участь у процесах росту, дихання

РР Нікотинова кислота Клітинне дихання

В3 Пантотенова кислота Регулює функції нервової системи, залоз
внутрішньої секреції

В6 Піридоксин Регулює обмін білків, жирів, ферментів

В12 Ціанкобаламін Антианемічний

Вс Фолієва кислота Розмноження клітин, кровотворення

Н Біотин Участь в обміні жирів, регуляція нервової системи

Р Біофлавоноїди Антиоксидантна дія, зміцнення стінок капілярів

С Аскорбінова кислота Антиоксидантна дія

Таблиця 10.4

Вітаміноподібні речовини

Символ Повна назва

N Ліпоєва кислота

В 13 Оротова кислота

В 15 Пангамова кислота

В4 Холін

В8 Інозит

Вт Карні тин

Н1 Параамінобензойна кислота

F Полінасичені жирні кислоти

U Метилметіонін-сульфат-хлорид

цей вітамін незамінний для нормальної функції слизових оболонок ока,
дихальної й травної систем і сечовивідних шляхів. Альдегідна форма
вітаміну А входить до складу зорового пурпуру, забезпечуючи адаптацію
очей до різної освітленості середовища.

При пероральному введенні ретинол поліпшує загальний стан організму,
відновлює структуру шкіри і підвищує її якісні характеристики.

Вітамін А — потужний антиоксидант, який гальмує процес старіння;
особливо він ефективний проти вільних радикалів; активізує ріст і
життєздатність організму в цілому, підтримує діяльність імунної системи.

Добова потреба вітаміну А становить 1,5-2,5 мг; може бути забезпечена
р-каротином, який перетворюється на ретинол у стінці тонкого кишечника
та в печінці. Погреба у вітаміні А зростає при роботі, пов’язаній з
напруженням зору (водії, ювеліри) чи з хімічними речовинами.

Внаслідок дефіциту вітаміну А може розвинутись ослаблення зору, сухість
і лущення шкіри, підвищитися сприйнятливість до інфекцій, сповільнитися
ріст. Часто розвивається блефарит, волосся стає ламким, тьмяним,
розшаровуються нігтьові пластинки, руйнується зубна емаль.

Джерела вітаміну А в природі — це печінка тріски, ікра осетрових риб,
морська риба жирних сортів, вершкове масло, тверді сири, р-каротин
міститься у забарвлених в оранжевий колір овочах і фруктах, причому
після спеціальної кулінарної обробки овочів він засвоюється ще краще,
ніж у сирому вигляді.

Рідкісним, але можливим явищем, може бути розвиток гіпервітамінозу А, що
зовні проявляється розвитком тих же клінічних ознак, що й нестача
вітаміну: сухістю шкіри і слизових оболонок, ламкістю волосся і нігтів.
Симптоми гіпервітамінозу зникають протягом кількох тижнів після
припинення прийому надлишкових доз вітаміну А.

Останніми роками вітамін А дуже активно вводять до складу різних
косметичних засобів для місцевого застосування; вони містять складні
ефіри ретинолу, з яких у шкірі досить легко утворюється вільний вітамін
А.

Ретинол руйнується під впливом ультрафіолетових променів. За 15 хв
перебування на сонці кількість вітаміну А в шкірі зменшується у 2-3
рази. Після такого перебування на сонці знадобиться цілий тиждень для
того, щоб концентрація ретинолу у шкірі досягла свого попереднього
рівня, і це за умови, що людина одержує нормальне, повноцінне
харчування. Недавні дослідження підтвердили велику роль вітаміну А в
запобіганні процесам фотостаріння шкіри.

р-каротин, будучи попередником вітаміну А, діє як найпотужніший
антиоксидант і стимулятор імунної системи; як і вітамін Е, захищає
ліпіди, які входять до складу клітинних мембран. Доведено, що р-каротин
певним чином захищає від негативного впливу пасивного паління і
забруднення повітря.

Вітамін D — кальцифероли (D2, D3) — антирахітичний вітамін, регулює
обмін кальцію і фосфору, бере участь у формуванні кісткової тканини,
сприяє підвищенню опірності організму.

Щоденна потреба дорослого у вітаміні D становить 1 мкг. Потреба в ньому
в дорослих людей задовольняється за рахунок утворення вітаміну в шкірі
під впливом ультрафіолетових променів і частково за рахунок надходження
з їжею. Крім того, печінка дорослої людини здатна накопичувати певну
кількість вітаміну, достатню для забезпечення потреби в ньому протягом
року.

Вітамін D насамперед необхідний дітям (10 мкг/добу дітям до 3-х років),
тому що він відіграє величезну роль у формуванні кістяка.

Вітамін D в основному утворюється в шкірі людини під впливом
ультрафіолетових променів, які діють на провітамін D (утворюється в
глибших шарах шкіри з холестерину).

У природі вітамін D міститься в продуктах тваринного походження —
печінці тварин і риб, молочних жирах, яєчних жовтках.

Вітамін Е — токоферол бере участь у процесах тканинного дихання, є
активним антиоксидантом, що захищає організм від надлишкової кількості
вільних радикалів, тісно пов’язаний зі станом і функцією біологічних
мембран. Вітамін Е необхідний для підтримки нормальних процесів обміну
речовин у міокарді, м’язах, печінці, нервовій системі. Наслідком
Е-авітамінозу є порушення репродуктивної функції.

Вітамін Е сприяє виробленню еритроцитів, необхідний для роботи імунної
системи. Найважливішою властивістю токоферолів є їхня здатність
підвищувати накопичення у внутрішніх органах жиророзчинних вітамінів,
особливо вітаміну А. Токофероли сприяють активізації процесів синтезу
АТФ; тісно пов’язані з функцією і станом ендокринних систем, особливо
статевих залоз, гіпофіза, надниркових і щитовидної залоз. Біологічну
активність мають декілька близьких за структурою сполук. Вони стійкі
проти нагрівання, але руйнуються під впливом ультрафіолетових променів,
а також при згіркненні олій.

Добова потреба в токоферолі для дорослих людей становить 12-15 мг. Вона
підвищується при важкій фізичній роботі, під час занять спортом в умовах
нестачі кисню.

Дефіцит токоферолу може виникнути за тривалої відсутності в харчовому
раціоні рослинних олій. Для Е-гіповітамінозу характерні м’язова
слабість, порушення статевої функції, периферичного кровообігу,
руйнування еритроцитів.

Багатим джерелом вітаміну Е є рослинні олії (соняшникова, соєва,
маслинова, кукурудзяна), а також зелені овочі, яєчні жовтки, олія з
паростків пшениці, цільні зерна, горіхи, м’ясо, авокадо.

Вітамін Е — один із найпотужніших антиоксидантів, сприяє виробленню
еритроцитів. Необхідний для підтримання нормального стану імунної
системи.

При дефіциті вітаміну Е в раціоні у людей спостерігаються стомлюваність,
сонливість, анемія, нездатність зосередитися, м’язова дистрофія,
викидні, безплідність, передчасне старіння.

RDA (граничне допустима доза) становить ЗО МО на день, звичайна доза —
300-600 МО на день. Токсичність вважається дуже низькою — навіть такі
високі дози, як 1000 МО щодня, не викликають яких-небудь порушень.
Багато кардіологів рекомендують приймати 400 МО вітаміну Е двічі на
день.

Вітамін Е — це потужний антиоксидант; він затримує процеси старіння і
профілактує виникнення раку, діабету і серцевих хвороб. Підвищує фізичну
витривалість, поліпшуючи ефективність використання кисню організмом.
Разом з (3-каротином захищає від впливу пасивного паління й атмосферних
забруднень. Перешкоджає утворенню згустків крові і розчиняє їх,
запобігаючи, таким чином, атеросклерозу та серцевим нападам. Ефективно
використовується для загоєння різних опіків, діабетичної гангрени
кінцівок, при зниженні’потенції, сприяє заплідненню і полегшує тяжкість
перебігу клімактеричного періоду.

Токоферол руйнується під час готування і переробки продуктів, під дією
мінеральної олії, нагрівання, заморожування. Тим, хто приймає
антикоагулянти, вітамін Е можна приймати тільки під медичним контролем.

Вітаміни, розчинні у воді. Вітамін В1 — тіамін бере участь в обмінних
процесах клітин шкіри; регулює вуглеводний обмін в організмі, діяльність
нервової системи і шлунково-кишкового тракту, тонізує тканини. У вас
рано посивіло волосся? Швидко старіє шкіра? Ви недавно перенесли тяжке
захворювання? Ваша робота пов’язана з великими розумовими і нервовими
навантаженнями? Тоді подбайте про те, щоб у їжі в достатній кількості
був присутній тіамін. Він міститься в молоці, яловичині, свинині,
печінці, нирках, серці, зеленому горошку, картоплі, хлібі з житнього
борошна та у великій кількості у свіжих пивних і пекарських дріжджах і
пшеничних висівках.

Вітамін В2 — рибофлавін є основою здорової і красивої шкіри. Рибофлавін
бере участь в обмінних процесах клітин шкіри, у їхніх ферментативних
змінах, а також у вуглеводному обміні, засвоєнні й утворенні білків і
жирів. Він надає шкірі здорового і свіжого вигляду. Під впливом
рибофлавіну поліпшується зір: людина краще бачить у темряві і яскравіше
сприймає кольори. Вітамін В2 стимулює роботу печінки, центральної
нервової системи і бере участь у кровотворенні, безпосередньо в
утворенні еритроцитів.

Якщо зір погіршився, при яскравому світлі доводиться мружитись (при
цьому утворюються нові зморшечки), в кутиках рота з’явилися
тріщинки-заїди, а на обличчі — вугрова висипка, то скоріше за все, у вас
нестача вітаміну В2.

Добова доза цього вітаміну становить 2-3 мг. Жителям північних районів
добову дозу рибофлавіну необхідно збільшити. У прихильників суворої
вегетаріанської дієти через нестачу рибофлавіну, як правило,
послаблюється зір. Рибофлавін входить до складу всіх молочних і
кисломолочних продуктів, особливо кефіру, а також курячого м’яса,
яловичини, пісної свинини, риби (тріска, оселедець, скумбрія), овочів
(горох, шпинат, цвітна капуста, зелена цибуля, кріп). 100 г яловичої
печінки на вечерю дають змогу одержати 150% норми цього вітаміну.
Рибофлавін майже не накопичується в організмі, тому багаті на нього
продукти повинні бути на нашому столі щодня.

Вітамін В3 — пантотенова кислота належить до групи вітамінів В3. Він
легко всмоктується через епідерміс; активізує ділення його клітин;
прискорює загоєння і заспокоює подразнення; поліпшує структуру
епідермісу; захищає чутливу і надмірно сприйнятливу шкіру, легко
зволожує і пом’якшує епідерміс.

Разом з іншими вітамінами групи В регулює вуглеводний обмін,
відповідаючи, зокрема, за утворення пігменту у волоссі. При нестачі
цього вітаміну дуже рано сивіє волосся.

Пантотенова кислота міститься у всіх рослинних і тваринних тканинах,
тому, власне, її так і назвали — пантотенова, тобто всюдисуща. Особливо
багато п в пивних дріжджах, печінці, нирках, яєчному жовтку, рисових і
пшеничних висівках.

Вітамін В6 — піридоксин не менш важливий для здоров’я людини, ніж інші
вітаміни групи В. Цей вітамін нормалізує функції шкіри, які впливають на
правильний обмін ненасичених жирних кислот; сповільнює в’янення і швидке
старіння зрілої шкіри (екстракт дріжджів, що містить цей вітамін, —
стимулятор клітинної енергії). Піридоксин тонізує нервову систему, має
значення для білкового обміну, бере участь в окислювально-відновних
процесах. Його нестача може спровокувати розвиток дерматитів.

Піридоксин міститься в печінці, молодій баранині, молоці, картоплі,
моркві, капусті, кавунах, мускусній дині, бананах, авокадо, сої, інжирі,
ізюмі, пивних дріжджах, яєчному жовтку, соєвій олії, вівсяному борошні,
неочищеному рисі, висівках і зерні пшениці та в стручкових овочах.
Оптимальна доза вітаміну В6 становить 1-2 мг на день.

Вітамін В12 — ціанкобаламін. Основне значення В12 полягає в його
антианемічній дії. Ціанкобаламін впливає на процеси метаболізму — обмін
білків, синтез амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів; нормалізує
атрофовану шкіру, а також регулює утворення меланіну. Його нестача
призводить до дефіциту фолієвої кислоти, в результаті чого зменшується
внутрішньоклітинна проникність.

Вітамін В12 входить до складу печінки, яловичини, курятини, скумбрії,
сардин, атлантичного оселедця, молюсків, яєць, твердого сиру, нежирного
м’якого сиру, молока. Синтезується нормальною мікрофлорою кишечнику.

Випадки отруєння вітаміном В12 невідомі. Перевищення RDA у кілька сотень
разів вважається безпечним. RDA становить 2 мкг для дорослих.

Ціанкобаламін надзвичайно ефективний у малих дозах, один з небагатьох
вітамінів, що виміряються в мікрограмах (мкг). Руйнується під дією
сонця, при тривалому кип’ятінні продуктів, під дією алкоголю. Оскільки
вітамін В12 виявлений винятково в м’ясі і тваринних продуктах, його
прийом у складі харчових добавок особливо важливий для вегетаріанців.

Вітаміни групи В визначають загальний стан здоров’я. Якщо вони надходять
у достатній кількості, то людина може жити без тваринних білків, що
особливо важливо при алергіях. Коли ж їх не вистачає, інші вітаміни
втрачають велику частку своєї дії.

Вітамін Н (біотин) знаходиться в продуктах з цільного зерна, у вівсяній
крупі, горосі, цвітній капусті, овочах, горіхах, яйцях.

Біотин приймає участь у жировому обміні, сприяє виділенню енергії з
вуглеводів і амінокислот; впливає на нервову систему, в тому числі й на
нервово-трофічну функцію. Потреба в ньому задовольняється за рахунок
надходження в складі їжі та за рахунок біосинтезу кишковою мікрофлорою.

Дефіцит біотину може призвести до випадіння волосся, крайнього
виснаження, стомлення, сонливості, глибокої депресії, галюцинацій,
м’язового болю і втрати апетиту, а також токсикозів при споживанні
сирого яєчного білка.

Вітамін Н запобігає посивінню та облисінню; знімає м’язовий біль.
Важливий для підтримки здорової шкіри, оскільки регулює діяльність
сальних залоз і протистоїть себорейному запаленню шкіри.

Доказів токсичності не виявлено. Норма RDA не встановлена, звичайно
добова потреба біотину становить 0,15-0,3 мг. Більше біотину потрібно
вагітним і жінкам, які годують.

Вітамін Н відомий також як кофермент, присутній у малих кількостях у
всіх живих клітинах; синтезується мікрофлорою кишечника. Сирі яєчні
білки містять речовину авідин, яка перешкоджає засвоєнню біотину
організмом, тому яйця слід їсти після кулінарної обробки.

Вітамін РР — нікотинова кислота, ніацин — одна з найважливіших для
організму речовин, яка стимулює організм, а також відіграє величезну
роль в окислювально-відновних процесах. Входить до складу ензимів, які
беруть участь у відновлювальних процесах у клітинах тканин. Вітамін РР
необхідний для енергетичного обміну в клітинах тканин. Косметики
застосовують його при загрубінні шкірі, злущенні епідермісу,
почервонінні і навіть при запальних процесах, які виникли внаслідок
активної дії сонця. При нестачі вітаміну розвивається тяжка хвороба
пелагра (від італ. pette agra — шорстка шкіра). Нікотинова кислота
входить до складу печінки, м’яса, молока, пшениці, риби, гороху,
квасолі, сої, арахісу; у дуже незначних кількостях вона є в овочах і
фруктах та у великій кількості — в сухих дріжджах. Розчинна у воді.
Нестача нікотинової кислоти супроводжується сверблячкою шкіри і
зниженням її захисних функцій.

Добова доза вітаміну РР міститься у 250 г м’яса.

Вітамін С — аскорбінова кислота є найвідомішим вітаміном. Його нестача
насамперед призводить до зниження опірності організму проти різних
інфекцій, ламкості судин, посиленої пігментації шкіри. Аскорбінова
кислота має величезне значення для правильного обміну речовин; вона
зміцнює кровоносні судини, поліпшує обмінні процеси в сполучній тканині.
Характер її впливу на шкіру визначається насамперед антиоксидантними
властивостями (особливо в поєднанні з вітаміном Е).

Вітамін С руйнується в присутності окислювачів у нейтральному чи лужному
середовищі, при нагріванні. Тому під час кулінарної обробки продуктів
харчування і при виготовленні овочевих і фруктових консервів частина
вітаміну С руйнується. Особливо швидко вітамін С руйнується в
присутності залишків солей важких металів (залізо, мідь). Нині
розроблено способи консервування фруктів і овочів зі збереженням їх
повної вітамінної активності.

Вміст вітаміну С в деяких продуктах і потреба в ньому. Оскільки в
організмі людини вітамін С не синтезується, вона повинна обов’язково
вживати його з їжею. Щоденна потреба дорослої людини у вітаміні С
становить 50-100 мг. Основними джерелами аскорбінової кислоти є рослини;
особливо її багато в перці, хроні, ягодах горобини і чорної смородини, в
суницях, полуницях, апельсинах, лимонах, мандаринах, капусті (як свіжій,
так і квашеній), у шпинаті. Картоплю, хоча вона і містить значно менше
вітаміну С, ніж усі перелічені продукти, варто визнати, поряд із
капустою, основним джерелом постачання вітаміном С, беручи до уваги її
значення в нашому харчуванні. Необхідно знати й про найважливіші джерела
вітаміну С нехарчового характеру: плоди шипшини, хвою (сосни, ялини і
модрини) і листя чорної смородини. Відвари з них — це майже завжди
доступні засоби для профілактики і лікування авітамінозу С.

Вітамін С має три специфічні особливості:

— відсутність у біологічній дії коферментних функцій, тобто відсутність
ферментної системи, у яку вітамін С входив би як структурний компонент;

— участь у синтезі білкової частини ферментів, чим і пояснюється
широкий спектр його біологічної дії;

— нездатність ендогенного синтезу в організмі.

Фізіологічне значення вітаміну С найтіснішим чином пов’язане з його
окислювально-відновними властивостями. Він безпосередньо впливає на
білковий обмін; відіграє велику роль у підтримці нормального стану
стінок капілярів і збереженні їхньої еластичності; сприяє створенню
глікогенних запасів у печінці і підвищенню її-антитоксичної функції.
Високим вмістом вітаміну С характеризуються ендокринні системи (гіпофіз,
гіпоталамус, надниркові та інші залози), внутрішньоклітинні мембранні
системи. Найбільше вітаміну С у рибосомах та інших органелах і клітинних
структурах, у яких відбувається синтез білка. Вітамін С має захисну
властивість щодо деяких токсичних речовин і блокує утворення в організмі
токсичних сполук.

Аскорбінова кислота — це могутній антиоксидант, який затримує процес
старіння, перешкоджає виникненню раку і серцевих порушень. Цей вітамін
необхідний для підтримки нормального стану зубів, ясен, кісток, хрящів,
сполучної тканини, стінок капілярів. Крім того, внаслідок дії вітаміну С
багато мінералів і поживних речовин проникають у клітини; він також
відіграє важливу роль в утворенні колагену в організмі; попереджає
утворення тромбів у венах; знижує рівень холестерину в крові; поліпшує
засвоєння організмом заліза; знімає алергії і стрес, а також сприяє
росту кісток і зубів.

При тривалому дефіциті вітаміну С людина захворює на цингу, її симптоми
— кровотеча з ясен, випадання зубів, втрата апетиту, втома, депресія,
істерія, внутрішньошкірні крововиливи, анемія. Можуть проявлятися і такі
симптоми: схильність до застуди, поява зморшок на шкірі, утворення ледь
помітних синців.

RDA вітаміну С становить 60-100 мг у день. Вважається безпечним
застосування вітаміну навіть у великих кількостях, тому що організм
легко виводить невикористані залишки.

Вітамін С легко руйнується при тепловій обробці продуктів, а також під
дією світла, смогу, паління (кожна сигарета руйнує близько 25 мг
вітаміну С). Патологічна мікрофлора кишечника може руйнувати вітамін С
до його надходження в кров. Вітамін С поліпшує здатність організму
виводити токсичні мідь, свинець, ртуть та ін.

При дефіциті вітаміну С утворюються синці, спостерігаються кровотеча з
ясен, повільне загоювання порізів, ранок і ран. Опірність організму
проти застуд і грипу зменшується; розвиваються втома, дратівливість,
людині важко зосередитись. Спостерігаються також набряки обличчя,
ламкість кровоносних судин очей, розхитуваність зубів, слабість і біль у
суглобах. Захворювання супроводжується сильним випаданням волосся,
носовими кровотечами, посиленою пігментацією шкіри.

Вітамін С відіграє велику роль у профілактиці передчасного старіння
шкіри взагалі, а особливо в профілактиці фотостаріння.

До складу косметичних засобів вітамін С вводять як антиоксидант і
відбілюючий фактор.

Значення вітамінів у харчуванні. Недостатнє надходження вітамінів до
організму людини — проблема світового масштабу. У країнах, що
розвиваються, вона тісно пов’язана з голодуванням чи недостатнім
харчуванням значної частини населення. Однак і в розвинутих країнах
споживання вітамінів населенням здебільшого не відповідає нормам. Воно
достатнє для попередження глибокого дефіциту вітамінів, але недостатнє
для оптимального забезпечення потреб організму.

Недостатнє споживання вітамінів знижує фізичну і розумову
працездатність, стійкість людини проти простудних захворювань, сприяє
розвитку серйозних хвороб — серцево-судинних і ракових, утруднює
лікування. У підлітків, які не одержують достатньої кількості вітамінів,
затримується процес статевого дозрівання, ріст організму, вони часто
хворіють на простудні захворювання, погано вчаться.

Овочі та фрукти є джерелом каротину, аскорбінової та фолієвої кислот.
Проте тільки овочами і фруктами потреби організму у вітамінах
задовольнити не можна. Носіями вітамінів групи А, групи В, нікотинової
кислоти, вітаміну Е є такі висококалорійні продукти, як чорний хліб,
вершкове масло, рослинна олія, молоко і молочні продукти, крупи. Проте
вони теж не можуть покрити всю добову потребу організму у вітамінах.
Тому рекомендується додатково вживати полівітамінні препарати і
продукти, на упаковці яких зазначено, що вони вітамінізовані.

Мінеральні речовини і мікроелементи впливають на перебіг життєво
важливих процесів в організмі людини, їхня нестача призводить до
глибоких порушень стану здоров’я.

Мінерали незамінні у всіх ферментних реакціях організму людини; вони
регулюють гормональний статус, нормалізують роботу мозку і нервової
системи. Як і вітаміни, ці речовини надходять до організму з їжею, їхню
кількість потрібно постійно поповнювати, особливо при фізичних чи
психічних перевантаженнях, а також при призначенні різних дієт і
очищенні організму.

З погляду косметології найважливішими є наступні мінерали.

Цинк. Входить до складу ферментних систем, що забезпечують обмін білків,
жирів і вуглеводів. Прямо впливає на стан імунної системи. Нестача цинку
є однією з причин вугрової хвороби, випадання волосся і ламкості нігтів.

Залізо. Входить до складу гемоглобіну, забезпечує процеси тканинного
дихання, впливає на стан імунітету.

Кобальт. Стимулює виведення цукру нирками, знижує рівень засвоєння
вуглеводів організмом, тому входить до складу антицелюлітних препаратів.
Крім того, є складником різних ферментних систем.

Кремній. Забезпечує міцність кісток, еластичність суглобів і зв’язок,
впливає на міцність волосся і нігтів.

Усі елементи таблиці Д. І. Менделєєва тією чи іншою мірою беруть участь
в обміні речовин організму. Нестача кожного з них призводить до
серйозних наслідків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. –
М.: Медицина, 1980. – 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. –
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. –
Urban&Shwarzenberg, 1992. – 384 s.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020