.

Новоутворення шкіри (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
360 8945
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Новоутворення шкіри.

Дотепер єдиної універсальної класифікації шкірних новоутворень немає.
Вид пухлини, за невеликими винятками, визначається гістологічним
дослідженням.

Розглянемо загальні ознаки і різновиди доброякісних і передракових
новоутворень шкіри, злоякісних пухлин, невусів.

1. Доброякісні новоутворення шкіри

Аденома — пухлина, що розвивається із сальних (adenoma sebaceum) і
потових залоз (сирингома). Має вигляд вузликів розміром з головку
шпильки. При ураженні сальної залози колір жовтуватий чи
жовтувато-червоний; при ураженні потової залози — синюшно-червоний.
Висипи ізольовані; при ураженні сальних залоз можуть групуватися.

Ксантома (xantohoma) — доброякісна пухлина з волокон сполучної тканини,
у яких відкладаються сполуки холестерину. Виглядає як плоска папула
жовтуватого кольору без ознак запалення. Може виникати на будь-якій
ділянці шкірного покриву.

Ксантелазма — різновид ксантоми з переважним розташуванням плоских
довгастих бляшок жовтого кольору на шкірі повік.

Фіброма — пухлина зі сполучної тканини. Може бути м’яка фіброма — вузлик
тілесного кольору на короткій чи довгій ніжці, розміром до вишневої
кісточки; тверда фіброма — щільний напівкулястий вузлик на широкій
основі. Якщо такий вузлик проростає судинами, він називається
ангіофібромою.

Папілома — розростання епідермісу на ніжці. Зустрічається часто, типова
локалізація — бічні поверхні шиї, пахвові ямки, пахові складки. Причина
— вірус папіломи шкіри.

Міліум — ретенційна кіста сально-волосяних фолікулів, утворюється
внаслідок закупорки вивідних проток дрібних сальних залоз, розміщених у
поверхневих шарах шкіри. Проявляється у вигляді білих «кульок» діаметром
до 1 мм. Ознаки запалення відсутні. Легко видаляється при ручному
очищенні.

Атерома — кіста великих сальних залоз, розвивається при закупорці
вивідних проток. Навколо залози розвивається товстостінна капсула, що
утримує шкірне сало, яке продовжує утворюватися. Може досягати розмірів
волоського горіха.

Ліпома — доброякісна пухлина з жирової тканини м’якої консистенції, не
має таких чітких контурів, як атерома. Може досягати більших, ніж
атерома, розмірів.

2. Передракові захворювання шкіри

Меланоз Дюбрейля проявляється на відкритих ділянках шкіри у вигляді
темно-коричневої, найчастіше фрагментованої плями неправильних обрисів,
що розростається по периферії. Місцями пляма може ущільнюватися і
перетворюватися у вузлик. Виразка є ознакою злоякісного переродження.
Хворіють особи літнього віку.

Шкірний ріг — нашкірний виріст циліндричної форми сірого кольору; на
кінчику з’являються сосочкові розростання, що нагадують голочки. Діаметр
в основі може бути до 1 см, а висота — до 2 см.

Старечі кератоми розвиваються після 40 років (частіше в осіб після
надмірного впливу ультрафіолетових променів) у вигляді рожевих плям, які
швидко стають коричневими, з бородавчастими розростаннями на поверхні. З
віком кількість плям збільшується, гіперкератотичні нашарування на їхній
поверхні товщають.

3. Злоякісні пухлини

Базаліома, або базальноклітинний рак шкіри. Це захворювання належить до
злоякісних новоутворень шкіри, але ніколи не метастазує і не буває
причиною смерті. Найчастіше розвивається на шкірі обличчя чи волосистої
частини голови, де спочатку з’являється вузлик кольору нормальної шкіри
з вдавленням у центрі і валиком із блискучих зерен («перлин») по
периферії (рис. 2.35). Вузлик легко вкривається виразками, які можуть
набувати «повзучого» характеру. Перебіг хвороби хронічний, після
видалення пухлина може виникати на тому самому місці. Базаліома
з’являється на місці повторних травм, сонячних опіків, рентгенівського
опромінення. Частіше хворіють літні люди.

Спиноцелюлярний рак розвивається з передракових захворювань шкіри в
людей похилого віку. На перших етапах дуже нагадує базаліому, але швидко
вкривається виразками, розповзаючись у всіх напрямках. Дає метастази.

Меланома — найзлоякісніша з усіх відомих пухлин. Може розвиватися з
попередніх пігментних новоутворень (8-10% випадків), але в основному
розвивається на незміненій шкірі. Може мати вигляд пігментної плями
різного ступеня забарвлення (кількість пігменту не впливає на перебіг
захворювання). Ознаками меланоми є нерівні контури, збільшення розмірів,
нерівне забарвлення, виникнення суб’єктивних відчуттів у пацієнта
(сверблячка, болючість), легка кровоточивість при незначній травмі,
виникнення запального віночка, а також поява нових дрібних висипів і
збільшення прилеглих (регіонарних) лімфатичних вузлів.

4. Невуси

Невуси являють собою новоутворення, що виникають у результаті
гіперплазії (надмірного розвитку) різних елементів шкіри. Найчастіше
спостерігаються пігментні і судинні невуси.

Пігментні невуси є практично у всіх людей; вони складаються з невусних
клітин, що утворилися в результаті трансформації меланоцитів.
Відрізняються за величиною, кольором, глибиною залягання і формою. За
глибиною залягання виділяють епідермальні, дермальні та
епідермодермальні невуси. Точний діагноз визначаються тільки за
результатами гістологічного дослідження.

Судинні невуси. Плоска ангіома (винна пляма) з’являється з моменту
народження. Це пляма червоного кольору неправильної форми, площею від
шпилькової головки до кількох десятків сантиметрів.

Зірчаста ангіома нагадує павучка: у центрі криваво-червоний вузлик, від
якого розходиться звивисте «проміння». Може виникнути в будь-якому віці.
Моменти, що сприяють виникненню — підвищений артеріальний тиск,
надмірний вплив УФ-променів, занадто часте енергійне механічне очищення
шкіри обличчя.

Кавернозна гемангіома — вроджена судинна пухлина; за рахунок залучення
до процесу великих судин має випнуті розростання на поверхні.
Розташовуючись на обличчі, може сильно його спотворювати.

Тип пухлини і метод лікування визначає лікар-дерматолог. Косметик
повинен вчасно направити клієнта з пухлинами шкіри до лікаря, а при
виконанні косметичного догляду у салоні ні в якому разі не подразнювати
поверхню будь-яких новоутворень.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. –
М.: Медицина, 1980. – 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. –
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. –
Urban&Shwarzenberg, 1992. – 384 s.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020