РЕФЕРАТ
На тему:
Організації роботи косметичного кабінету.
Індустрія краси переживає період бурхливого розвитку, стрімко зростає
попит на косметичні послуги і, як наслідок, ми бачимо все нові й нові
салони краси, їхнє відкриття і робота регламентуються правовими і
санітарно-гігієнічними нормами, усі вони мають бути ліцензовані, про що
свідчать відповідні документи, вивішені на видному місці в холі.
Салони краси, косметичні центри можуть бути різного класу і різного
призначення.
1) салон краси
2) косметичний центр
3) комплексне підприємство
4) локальне підприємство
5) монопідприємство
6) СПА
а) відкрите
б) закрите
1. Салон краси — найпоширеніша за частотою форма підприємства (рис.
11.1). Являє собою зручно розташований центр, куди приходять клієнти,
щоб одержувати професійний догляд за шкірою обличчя і підтримувати свій
зовнішній вигляд у належному стані. Бажано, щоб салон краси знаходився
недалеко від станції метро чи транспортної розв’язки, у приємному
чистому місці з окремим входом і місцем для паркування автомобілів.
Салон складається зі стійки адміністратора, холу і декількох кабінетів,
у яких працюють перукарі, естетисти чи косметики, масажисти й візажисти.
Крім того, є кабінети для манікюру і педикюру. Присутність лікаря в
такому салоні не передбачається.
Спектр косметичних послуг обмежений процедурами чистки шкіри обличчя
різного виду; масажем обличчя, волосистої частини голови, зони декольте;
нанесенням різних масок, кремів; застосуванням засобів професійної
косметики. Зі спеціальної апаратури в салоні може бути вапоризатор
(вапозон), апарати для дарсонвалізації, іонофорез, прилад для вакуумної
чистки і масажу. Як правило, у сучасних умовах ці прилади поєднуються в
одному багатофункціональному комбайні.
Усі фахівці, які працюють у салоні, повинні мати документи про наявність
у них професії, відповідної займаній посаді, із сертифікатом державного
акредитованого навчального закладу.
Приміщення салону краси має бути зручним для роботи фахівців і прийому
відвідувачів. Крім того, салони краси повинні мати відповідний дизайн,
що сприяє відпочинку, одержанню позитивних емоцій (пастельні тони в
оформленні, квіти, картини, тиха, приглушена музика, цікаві нові
журнали). Персонал має бути привітним, приємним у спілкуванні, одягненим
у вишукану охайну форму з ідентифікаційними табличками.
Дуже важливим співробітником салону є адміністратор. Від його вміння
працювати з людьми багато в чому залежить відвідуваність салону. Він
повинен уміти не просто відповісти на дзвінок, а залучити до салону
нового клієнта своєю відповіддю,
Рис. 11.1. Зразок обладнання салону краси
допомогти відвідувачеві зорієнтуватися в салоні, координувати роботу
фахівців, робити попередній запис і по телефону нагадувати клієнтам про
майбутній візит, надавати інформацію про вартість послуг за наявним
прейскурантом і здійснювати остаточний розрахунок.
Принципова схема холу чи фойє косметичного салону
/ — Зона зустрічі клієнта — це місце, де клієнт вступає у контакт з
адміністратором, — перші три кроки від входу.
// — Зона стойки адміністратора, вона має краєм заходити на зону
зустрічі клієнта.
III — Зона гардероба може бути у вигляді: відкритої вішалки, шафи, шафи
з ключем, індивідуальних шафок, окремого приміщення з гардеробником.
Коли клієнт увійшов до салону і вирішив у ньому залишитися,
адміністратор допомагає йому роздягнутися і супроводжує в зону
відпочинку.
IV — Зона відпочинку має бути абсолютним табу для персоналу навіть за
повної відсутності клієнтів. Це основне правило зони відпочинку. Аудіо-
та відеоапаратура призначена не для того, щоб клієнт дивився новини чи
серіали, а для внутрішньої реклами — потрібно зняти і демонструвати
фільм про салон, методики, застосовувані у салоні.
Як довго клієнт може спокійно очікувати? Максимально —12хв.
Зона відпочинку має перебувати в полі зору адміністратора; через 12 хв.
чекання клієнтові слід запропонувати чашку чаю або кави.
Ще одне правило: клієнт не повинен ходити по салону сам. Фахівець
особисто запрошує клієнта до кабінету, а після процедури — відводить до
адміністратора для розрахунку. Адміністратор розраховує клієнта, записує
дату наступного візиту, проводжає до гардероба, допомагає одягтися і,
прощаючись, проводжає до дверей. Слід пам’ятати, що саме адміністратор
несе матеріальну відповідальність за речі клієнта.
V — Зона вітрини. Вітрини бувають 2-х типів: відкриті і закриті. Правила
оформлення вітрини:
— вона повинна вписуватися в дизайн приміщення;
— на відкритій вітрині бажано розмістити муляжі;
— на одній полиці розміщують товари однієї косметичної лінії;
— на кожній полиці свій дизайн (дуже добре використовувати кристали,
камені, будь-яке дерево, шишки, сучки, листя);
— вітрина має бути підсвічена;
— кожний препарат на вітрині доповнюють коротким описом дії. Якщо
клієнт чимось зацікавився, адміністратор дає йому папку з повним описом
засобу;
— «фішки» у вітрині: «вивчення споживчого попиту», «вітрина
оформляється»;
— дизайн полиць змінюють 1 раз у квартал;
— перед вітриною залишається 2 м2 вільного простору. Це зона продажу.
2. Косметологічний центр — це медичне підприємство, у його штаті наявні
лікарі. Центр надає не тільки косметологічні, а й інші медичні послуги.
Косметологічний центр, як правило, складається з таких відділень:
— косметичне,
— діагностичне,
— стоматологічне,
— пластичної хірургії зі стаціонаром,
— фізіотерапевтичне та ін.
У таких центрах основними є відділення пластичної хірургії і
косметології; усі інші — допоміжні. Різноманітні технології для
омолодження шкіри обличчя і шиї, корекції косметичних і вікових
недоліків із використанням різноманітної апаратури, проведення
передопераційної підготовки і післяопераційної реабілітації — ось
головне завдання косметологічних центрів чи клінік.
3. Комплексне підприємство — це комбінація салону краси і
косметологічного центру. Тут можливі 3 варіанти:
— салон краси превалює,
— салон краси рівнозначний з косметологічним центром,
— превалює косметологічний центр.
4. Локальне підприємство — підприємство індустрії краси у структурі
підприємства іншого профілю:
а) ПІК у структурі спортклубу (наприклад, «Акваріум», «Кодокан»);
б) ПІК у структурі зони побутового обслуговування житлового комплексу
(наприклад, салон «Космо» на Оболоні, м. Київ).
У Москві наявність салону краси на першому поверсі елітного житлового
будинку підвищує вартість 1 м2 житлової площі на 200 у. о.
в) ПІК у структурі елітного магазину:
— парфумерії: «L’Escal» = «Clarms»;
«Роксолана» = «Ів Роше»;
«Космопро» = лабораторії «Еріксон»;
— елітного одягу. Причому спочатку починає функціонувати магазин,
напрацьовується коло клієнтури, проводиться анкетування, а потім
відкривається салон;
— елітного одягу для повних жінок.
г) ПІК у структурі державної лікувальної установи:
— салон краси при жіночій консультації,
— салон краси при відомчій поліклініці.
д) ПІК у структурі нічного клубу готелю.
5. Монопідприємство:
а) центр «Усе для ніг» — найпопулярніше ПІК у Німеччині;
б) студія зачісок — якщо є топ-перукар;
в) центр корекції фігури;
г) nail-club;
ґ) студія бікіні-дизайну;
д) студія тату:
— контурний макіяж (барвник вводиться в епідерміс);
— перманентний татуаж (барвник вводиться в дерму, тобто назавжди).
6. СПА (Sanus per aqua)
Мета — відновити енергетичний потенціал людини: релаксація +
реабілітація.
У такого роду ПІК основою лікування й оздоровлення є вода. Споконвічне,
з давніх давен СПА-лікарні влаштовувалися біля джерел термальних вод
(Будапешт, Карлові Вари, Баден-Баден, Спа).
Воду цих джерел використовують для пиття і різноманітних водних процедур
— ванн, душів, басейнів, лазень. Пізніше як варіант СПА стали
використовувати морську воду, водорості, морську сіль, грязі лиманів
(таласотерапія).
СПА буває у вигляді:
– Day-SPA;
— санаторію, чи ферми краси.
Day-SPA — це ПІК СПА в умовах міста, де немає безпосереднього доступу до
термальних джерел, моря. Це ніби санаторій одного дня, де протягом 5-6
год. пацієнт може відвідати лазню того чи іншого виду, поплавати в
басейні, одержати певний різновид масажу з використанням ароматичних
олій, обгортання морськими водоростями чи грязями, догляд за шкірою
обличчя, зробити манікюр, педикюр, скористатися іншими перукарськими
послугами.
Санаторій, чи ферма краси займає велику площу (від 500 м2), має різні
зони, зокрема: ресторан з дієтичною кухнею, соковий бар, і вимагає дуже
великих інвестицій.
Санаторій, чи ферма краси (назва, прийнята в країнах Західної Європи)
розташовується безпосередньо на джерелі термальних вод чи на березі
моря, лиману. Для кожного клієнта розписується індивідуальна програма на
7, 10 чи 14 днів, проводиться експрес-обстеження, призначається
спеціальна дієта тощо.
Класи підприємств:
— економ-клас;
— бізнес-клас;
— VIP-клас,
Принципи класифікації:
1) місце розташування;
2) парковка:
— без охорони;
— з охороною;
3) екстер’єр;
4) інтер’єр: у економ-класі — чисто й світло; у бізнес-класі —
вишуканий дизайн;
у VIP-класі — нефункціональна вишуканість;
5) заявлений рівень фахівців;
6) зовнішній вигляд фахівців;
7) сервіс:
економ-клас — усмішки персоналу обов’язкові; завантаження салону на
50-70%, немає часу на чай, каву;
бізнес-клас — чай, кава, сік, журнали для клієнтів;
VIP-клас — індивідуальний стандарт, завантаження на 30%, є час і гроші
задовольняти примхи клієнтів.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. –
М.: Медицина, 1980. – 288 с.
2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.
3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.
4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.
5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.
6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. –
176 с.
7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.
8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416
с.
9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.
10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.
11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.
12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.
13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.
14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. –
Urban&Shwarzenberg, 1992. – 384 s.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
