.

Техніка накладення масок (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
177 1660
Скачать документ

РЕФЕРАТ

На тему:

Техніка накладення масок.

Маски є невіддільним компонентом косметичного догляду, але можуть
виступати як самостійні процедури.

Маски мають різну основу й активні компоненти, можуть бути готовими до
застосування, а можуть виготовлятися безпосередньо перед процедурою.
Розрізняють такі види масок:

— підсушувальні;

— зволожувальні;

— живильні;

— грязьові;

— маски на основі морських водоростей;

— моделюючі;

— парафінові;

— маски-плівки.

Зрозуміло, що цей розподіл дуже умовний. Наприклад, грязьова маска може
одночасно мати і моделюючий, і підсушу вальний ефект. А маску на основі
морських водоростей можна віднести до розряду зволожувальних тощо.

Незалежно від складу, консистенції, показань до застосування існують
спільні для масок усіх видів правила техніки їх накладення.

1. Маску слід накладати на попередньо підготовлену шкіру обличчя: шкіра
може бути просто очищена, а можна додатково нанести на неї під маску
активні сироватки, концентрати, ампульні препарати, одну чи кілька
ароматичних есенцій.

2. Клієнт має лежати, волосся треба акуратно сховати під хустинку чи
шапочку. Слід попередити клієнта про те, що будь-які мімічні рухи,
розмови під час сеансу небажані, тому що замість розгладження зморшок
маска може їх зафіксувати.

3. На шкіру повік можна наносити тільки маски, спеціально для цього
призначені. Якщо ж спеціальної маски для повік немає, рекомендується
покласти на повіки ватні диски, змочені холодною водою, охолодженим
відваром квіток волошки польової, ромашки лікарської або чаю.

4. Маски наносять на обличчя спеціальними пензликами (плоскими,
широкими), шпателем або ватним тампоном. Маску звичайно наносять товщим,
ніж крем, шаром. Пензлі, шпателі і епонжі після застосування миють і
обробляють відповідно до правил асептики та антисептики.

5. Час експозиції — від 10 до 30 хв. залежно від виду маски.

6. Якщо виникає небезпека розтікання маски за межі овалу обличчя,
застосовують косметичні серветки.

Залежно від видів масок існують різні способи їхнього зняття. Але за
жодного з них не можна зміщувати шкіру, рухи мають бути легкими,
ковзкими.

Підсушувальні маски. Зазвичай це порошкоподібні маски, що перед
застосуванням змішуються з водою чи спеціальним розчином до
кашкоподібного стану, а потім накладаються плоским пензликом на шкіру
обличчя. Підсушувальні маски можуть бути і пастоподібними, розфасованими
в туби чи банки із щільними кришками. Як правило, і сипучі, і
пастоподібні маски залишаються на шкірі пацієнтки до повного висихання.
Перед зняттям таку маску спочатку розмочують вологими епонжами, а потім
ковзкими рухами видаляють (строго по масажних лініях).

Коли шкіра особливо жирна, Підсушувальні маски не змивають, а струшують
з поверхні шкіри. Як правило, пацієнт робить це сам. Дуже важливо, щоб
косметик перший раз проінструктував клієнта, а згодом завжди контролював
правильність зняття маски таким способом.

Спеціальна маска, що сушить шкіру, накладається в таких випадках:

— після чистки для закриття пор;

— за наявності себореї;

— за наявності гноячкових висипів (до складу маски слід включати
антибактеріальні компоненти).

Підсушувальну маску ніколи не накладають на шию!

Зволожувальні маски. Ефект зволоження досягається м’якими,
пастоподібними масками, масками на основі морських водоростей. При
накладенні моделюючих масок досягається як мінімум подвійний ефект:
зволоження і ліфтинг. Зволожувальні маски наносяться на все обличчя,
зону шиї та декольте. Час експозиції — 20 хв.

Залишки маски знімаються вологими епонжами.

До складу зволожувальних масок можуть входити до 10 складових. Як
правило, основними компонентами зволожувальних масок є гіалуронова
кислота, колаген рослинного і тваринного походження, екстракти рослин
(алоє, жожоба та ін.).

Живильні маски. Сучасні живильні маски виготовляють на легкій жировій
основі; переважно використовуються рослинні олії. Мінеральні олії
практично не застосовуються в сучасній косметології, а тваринні жири
використовуються дедалі рідше.

До складу живильних масок, як правило, входять антиоксиданти:
бета-каротин, вітамін А, вітамін Е, ароматичні есенції.

Ці маски мають кремоподібну консистенцію. Маска наноситься на все
обличчя, шию і декольте. Час експозиції — 20-30 хв.

Залишки маски знімаються косметичною серветкою чи вологими епонжами.

Грязьові маски дуже активно впливають на шкіру, оскільки вони багаті
мінеральними речовинами, різними солями (рис. 9.14). Вони активізують ,
кровообіг, справляють розсмоктувальний і протизапальний вплив. Тому ці
маски показані пацієнтам із себореєю, вульгарними вуграми. Грязьові
маски активно тонізують шкіру, тому деякі з них дуже ефективні в
комплексі догляду за в’янучою шкірою обличчя. Однак пацієнтам з чутливою
шкірою, ознаками куперозу грязьові маски слід призначати з обережністю.
Крім того, грязьові маски протипоказані пацієнтам зі схильністю до
посиленого росту волосся на обличчі.

Ці маски наносяться на шкіру обличчя. Зона шиї та декольте, як правило,
залишається вільною. Час експозиції — до 20 хв.

Коли грязьова маска висихає, її змивають епонжами, попередньо
розмочивши; якщо вона залишається у вигляді пасти, її просто змивають
епонжами.

Маски на основі морських водоростей завжди тонізують, зволожують шкіру,
насичують її вітамінами, мікроелементами, амінокислотами. Залежно від
виду водоростей ці маски можуть бути охолоджуючими і зігріваючими. Крім
того, вони можуть давати ефект відбілювання (маски на основі спіруліни).

Ця маска може бути у вигляді порошку, і тоді перед застосуванням її
треба розводити спеціальним розчином чи водою; може бути у вигляді
м’якої пасти. Наноситься на все обличчя, шию і зону декольте. Час
експозиції — до 20 хв.

Знімається вологими епонжами.

Моделюючі маски. Основний ефект моделюючих масок — це зволоження і
ліфтинг. Під них на шкіру можна наносити різні сироватки, концентрати,
ампульні препарати з метою одержання додаткового ефекту: зміцнення
судин, регуляції тонусу сальних залоз, регенерації, відбілювання.
Завдяки вмісту особливих компонентів маска застигає як товста гумова
оболонка або як гіпсовий зліпок. Ця маска створює ефект оклюзії, що
сприяє проникненню активних речовин у глибші шари шкіри.

Моделюючі маски готуються безпосередньо перед їх накладенням. Ці маски
необхідно готувати й накладати досить швидко, щоб вони завчасно не
застигли.

Маска накладається на обличчя і шию. Час експозиції — до ЗО хв.
Знімається акуратно знизу вгору (від шиї до обличчя) — якщо це
гумоподібна маска, й акуратно суцільним шаром — якщо маска гіпсоподібна.

Саме при накладанні масок цього виду слід додатково обмежувати площу
накладання косметичними серветками.

Ці маски протипоказані, якщо клієнт боїться замкнутого простору
(клаустрофобія).

Парафінові маски. Використання парафіну в косметології пов’язано з його
специфічними властивостями: поганою теплопровідністю і вираженою
теплоємністю. Парафін поступово віддає тепло тканинам, що сприяє
поліпшенню мікроциркуляції, посиленню процесів обміну речовин у тканинах
і секреції потових і сальних залоз. При цьому пори відкриваються, сальні
пробки розм’якшуються, застарілі запальні інфільтрати розсмоктуються,
підвищується тонус м’язів і пружність шкіри. Завдяки здатності парафіну
зменшуватись в обсязі при охолодженні, ніби стискуватися, щільно
охоплюючи тканини, проявляються лімфодренажні, протинабрякові
властивості парафінової маски, ефект ліфтингу.

Парафін являє собою тверду, трохи жирну речовину білого кольору — суміш
природних вуглеводнів з температурою плавлення 40-60°С.

Показання для призначення парафінових масок: суха і в’януча шкіра,
постакне.

Протипоказання:

— гноячкові ураження шкіри у стадії загострення;

— купероз;

— гіпертрихоз;

— множинні пігментні новоутворення на шкірі обличчя;

— серцево-судинні захворювання;

— бронхіальна астма;

— клаустрофобія;

— гіпертонічна хвороба.

Перелік аксесуарів, необхідних для виконання парафінової маски:

— засіб для очищення шкіри;

— тонік;

— ватні тампони чи косметичні диски;

— парафін;

— нагрівач для парафіну;

— пензель для парафіну;

— марлеві серветки;

— косметичні серветки;

— махровий рушник;

— спеціальна маска;

— крем.

Техніка проведення процедури. Парафін розігрівається в спеціальному
нагрівачі, що зберігає задану температуру; на паровій бані; в
однокамерному воскоплаві. Пам’ятайте, якщо до парафіну потрапить вода,
ви можете сильно обпекти обличчя клієнта.

Клієнт знаходиться в положенні лежачи з трохи піднятим узголів’ям.
Волосся ретельно прибрано під хустинку чи пов’язку, оголену ділянку шиї
і декольте.

Шкіру очищають відповідним у даному випадку засобом, потім обробляють
шкіру тоніком і насухо (!) промокають косметичною серветкою. Повіки
закривають косметичними дисками, просоченими спеціальним розчином,
відварами лікарських трав або чаєм.

Перед нанесенням на шкіру обов’язково перевіряють температуру парафіну
на внутрішньому боці передпліччя руки косметика. Після цієї проби
розплавлений парафін наносять на шкіру клієнта широким пензлем методом
нашаровування, починаючи з ділянки декольте і піднімаючись угору за
масажними лініями. Для нанесення перших двох шарів використовують
парафін комфортної для клієнта температури; наступні шари можуть бути
гарячішими. Загальна товщина парафінових шарів приблизно становить 0,5
см.

В особливо чутливих до підвищеної температури клієнтів можна
застосовувати такий метод: після нанесення перших двох, порівняно
комфортних, шарів парафіну заздалегідь приготовлену марлеву серветку
накладають на шкіру обличчя, шиї та декольте, і після цього наносять
гарячий парафін. Коли нанесення парафіну завершене, поверх нього
накладають махровий рушник.

Оскільки під час цієї процедури клієнт дихає тільки носом, простежте за
тим, щоб він міг робити це вільно.

Через 20-25 хв. рушник знімають і протягом наступних 10 хв парафін
остаточно застигає, охолоджується, стискуючи тканини. Потім, натискаючи
на маску і розгойдуючи її з боків, поступово піднімають парафін і
знімають маску одним блоком. Обличчя промокають косметичною серветкою,
протирають тоніком. Шкіра стає рожевою й ніби дихає. У цей час дуже
ефективним є нанесення активних концентратів, сироваток, ампульних
препаратів, що відповідають конкретному типу шкіри.

На курс лікування призначається до 12 сеансів з інтервалом через день.
Парафінові маски можна поєднувати з масажем, апаратними методиками. Якщо
курс лікування проводиться в холодну пору року, плануйте візит таким
чином, щоб після процедури клієнт залишався в салоні протягом 20-30 хв.,
тому що різкий перепад температур може зашкодити його шкірі.

Маски-плівки. Останніми роками арсенал косметика збагатився
масками-плівками. Різні фірми-виробники поставляють їх на ринок
заздалегідь упакованими, вирізаними за розміром обличчя з отворами для
очей і носа; до їх складу входять колаген морського походження і різні
добавки. Ці маски можуть бути сухими, і тоді до них додається активатор
— рідина, що наноситься на маску для її зволоження; вони можуть бути
вологими, тоді кожна маска герметичне упакована і розкривається
безпосередньо перед уживанням.

Під маску, як правило, наносяться активні сироватки, концентрати,
ампульні препарати. Маска накладається на обличчя знизу вгору, від
підборіддя, ретельно розправляється і притискається до шкіри, щоб під
нею не залишилося пухирців повітря. Час експозиції такої маски — 15-20
хв., потім вона знімається як плівка.

Протипоказаннями для такої маски є тільки наявність гноячкових висипів
на шкірі.

Маски цього виду дуже популярні, подобаються клієнтам, нескладні у
виконанні для косметика і дають наочний ефект зволоження, тонізації
шкіри.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Владимиров В., Зудин Б. Кожньїе й венерические болезни: Атлас. –
М.: Медицина, 1980. – 288 с.

2. Дугін О. М., Слєпцов В. Б., Галайчук А. А. Збірник законодавчих та
нормативних документів, що регламентують діяльність підприємств
внутрішньої торгівлі. — К., 2004. — 304 с.

3. Калантаєвська К. А. Морфологія та фізіологія шкіри людини. — К.:
Здоров’я, 1965. — 304 с.

4. Кольгуненко Й. Й. ОсновьІ геронтокосметологии. — М.: Медицина,
1974. — 224 с.

5. Косметический пилинг: теоретические й практические ас-пектьі. — М.:
Косметика й медицина, 2003. — 224 с.

6. Новикова Л. В. МетодьІ физиотерапии в косметологии. — М., 2001. –
176 с.

7. Новая косметология. — М.: Косметика й медицина, 2002.

8. Озерская О. С. Косметология. — СПб.: Искусство России, 2002. – 416
с.

9. Практическое пособие для косметолога-зстетиста. Ч. 1,2/ Под
редакцией Л. В. Новиковой. — М., 1999-2000.

10. Справочник по косметике / Под общей редакцией проф. М. А.
Розентула: — М.: Медицина, 1964. — 336 с.

11. Фицпатрик Т., Джонсон P., Вулар К. й dp. Дерматология:
Атлас-справочник. 3-є издание. — М.: Практика, 1999. — 1088 с.

12. Фержтпек О., Фержтекова В., Шрамек Д. й dp. Косметология: Теория
й практика. — Прага: MAKSDORF, 2002.

13. «Les Nouvelles Esthetiques». — М.: Космопресс, 2000-2004.

14. Rassner G. und Steinert U. Dermatologie. Lehrbuch imd Atlas. –
Urban&Shwarzenberg, 1992. – 384 s.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020