UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма XIX — початку XX ст. Матеріал та його роль у формуванні одягу (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1767
Скачало206
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Компоненти Українського костюма XIX — початку XX ст.

 

Матеріал та його роль у формуванні одягу.

 

Як ми вже добре знаємо з попередніх розділів, для виготовлення

народного вбрання використовувалися матеріали як домашнього, так і

фабричного виробництва.

 

Сировиною для матеріалів традиційного одягу українців, як і всіх

східнослов'янських народів, майже до XX ст. були рослинне волокно,

вовна, шкури тварин (з хутром і без нього), у незначній кількості —

стеблини та кора рослин, дерево, метали. Вирішальну роль у виборі

сировини, особливо в докапіталістичний період, відігравали природне

середовище та пов'язаний з ним характер виробничої діяльності.

 

В районах, де вирощувались луб'яні культури (коноплі, льон), для ткацтва

використовували рослинне волокно. Льон культивували переважно на

Українському Поліссі та в західних областях, коноплі — на Полтавщині та

Чернігівщині. Ці культури збирали майже на кожному селянському городі.

Сировиною тваринного походження була вовна, в основному овеча. Із

рослинного волокна та з вовни одержували прядиво, з якого або відразу ж

ткали (рідше в'язали чи плели) окремі елементи одягу, або ж спочатку

виготовляли тканину, з якої потім шили одяг. Спеціально оброблене овече

хутро використовували для зимового одягу та чоловічих шапок, а шкуру

свійських тварин — для взуття. Дерево, лико, повсть уживалися значно

менше. З лика плели взуття. Зі стеблин рослин та повсті робили чоловічі

головні убори. В окремих районах Закарпаття з дерева майстрували взуття.

У Прикарпатті та Карпатах метали використовували для різноманітних

прикрас.

 

Особливо поширеною технікою виготовлення матеріалів для одягу було

домашнє ткацтво. Саморобні тканини — основний матеріал селянського

вбрання на значній території України XIX — початку XX ст., яскравий

показник рівня матеріальної культури населення. Розвиток ткацтва

зумовлювався багатьма соціально-економічними чинниками, побутовими,

господарськими потребами, а також наявністю необхідної сировини.

 

Ткацтво існувало на східнослов'янських землях із найдавніших часів. Уже

пам'ятки трипільської культури, археологічні знахідки скіфо-сарматського

періоду (керамічні та свинцеві пряслиця, грузила для ткацького верстата,

кістяні, бронзові й залізні голки, шила, мідні в'язальні гачки, а також

відбитки тканинного плетива) свідчать про володіння основними видами

техніки ткання, про багатий асортимент текстильної сировини. Це знайшло

продовження та розвиток і в наступні епохи.

 

У давньоруській державі ткацтво було одним із найпоширеніших традиційних

занять. Лляне, конопляне, а також вовняне прядиво наші предки

використовували для виготовлення тканин дуже активно. «Полотно»,

«сукно», «шерсть», «ткань» — усе це давні загальнослов'янські терміни.

 

Високого рівня досягло ткацтво і в пізніші часи. Це стало можливим

завдяки розподілу праці та спеціалізації, що заклало основу виникнення

ремесел, цехів, мануфактур (XVII—XVIII ст.), а згодом і фабричного

виробництва (друга половина XIX ст.). Такий шлях був прогресивним:

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ