UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст. Натільний одяг (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2595
Скачало195
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст.

 

Натільний одяг.

 

Сорочка є одним з найдавніших елементів убрання, виступаючи майже до

початку XX ст. єдиним видом натільного одягу на всій території України.

Термін «сорочка» відомий не лише в українців, айв інших слов'янських

народів. За Київської Русі він означав і натільний, і верхній одяг або

одяг узагалі, який шили як із полотна, так і з сукна.

 

Українська сорочка кінця XIX — початку XX ст. мала велику кількість

локальних варіантів крою та орнаментації і відповідала чи одному, чи

одразу кільком цільовим призначенням. Це й колоритно оформлені святкові

сорочки, і більш стримані пожнивні, і повсякденні. Білий колір — цей

своєрідний естетичний еталон традиційної української сорочки — є

загальнослов'янською традицією, що сягає сивої давнини.

 

Чоловічі й жіночі сорочки залежно від їхнього призначення, а також від

заможності сім'ї, шилися з полотна різної якості. Забезпечення чоловіка

та інших членів родини білизною покладалося за традицією на дружину.

Жених приносив у дім із рідної сім'ї дві-три сорочки. Після заручин

наречена готувала для майбутнього чоловіка білизну, і часто вже на

весіллі жених був одягнений у сорочку, що її пошила й вишила молода.

 

Як уже зазначалося, однією з основоположних ознак одягу є крій. В

еволюції крою сорочок найповніше відбився такий важливий народний

принцип створення одягу, як раціональність, котра визначалася

функціональною значущістю, технічними можливостями, спадкоємністю

традицій.

 

Виходячи з варіантів крою, можна виділити основні типи сорочок, що

побутували в Україні наприкінці XIX — на початку XX ст.: тунікоподібна,

з плечовими вставками, з суцільнокроєним рукавом, на кокетці. Локальна

специфіка виявлялася у засобах з'єднання плечової вставки та рукавів зі

станом, у розмірах та формах плечової вставки, рукавів та ласток

(клинців, які розширювали пройму), у характері призбирування верхньої

частини рукава та горловини, в оформленні коміра та манжетів, у

горизонтальному чи вертикальному членуванні стану сорочки. Розміри

деталей сорочки, кількість полотнищ стану були тісно пов'язані з шириною

саморобного полотна (у середньому 50 см), яка визначалася можливостями

ткацького верстата.

 

Найбільш архаїчний — тунікоподібний — крій у розглядуваний період

зберігся переважно в чоловічих сорочках, кроєних з одного центрального,

перегнутого поперек полотнища, до якого по боках пришивались два

поздовжньо перегнутих полотнища — рукави. Нижче рукавів до стану

пришивались бочки (у половину полотна завширшки) та ластки. По центру

перегнутої частини стану вирізувалася горловина й робився глибокий

розріз — пазушна.

 

Сорочка з плечовими вставками, відома ще давнім слов'янам, генетично

продовжувала розвиток тунікоподібного крою. У XIX — на початку XX ст.

цей тип сорочки побутував переважно у жіночому одязі всіх слов'янських

народів. Б. Куфтін називає його східно- та південнослов'янським, а Г.

Маслова стверджує, що саме цей тип сорочки відрізняє жіночий костюм

східних слов'ян від тюркомовних сусідів.

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ