UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст. Поясний та нагрудний одяг (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3523
Скачало245
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ – початку ХХ ст.

 

Поясний та нагрудний одяг

 

Як відомо, поясне вбрання прикривало нижню частину фігури. Його одягали

безпосередньо на сорочку, що зумовлювало усталеність та простоту

конструкції її нижньої частини. Водночас тісний зв'язок натільного та

поясного одягу вимагав суворої відповідності їхніх форм і художнього

вирішення.

 

Чоловічий поясний одяг — це штани різноманітної форми та крою. Про їхнє

давнє походження та більш пізнє поширення на території України вже

йшлося у попередніх розділах. Додамо до цього той факт, що ще в середині

XIX ст. носіння штанів вважалося ознакою зрілості: їх одягали парубки

лише після 15 років.

 

Типи крою чоловічого поясного одягу різних регіонів України

 

Назви чоловічого поясного одягу українців відбивають його походження.

Найдавнішими загальнослов'янськими назвами є гачі (гащі), холошні,

ногавиці. За часів Київської Русі такий одяг складався з двох окремих

частин: нижньої, що обтягувала ногу, та верхньої, що кріпилася на талії

за допомогою шворки. Наприкінці XIX — на початку XX ст. вузькі штани з

такими назвами побутували переважно у Закарпатті та інших західних

областях.

 

Типи крою чоловічого поясного одягу різних регіонів України

 

Народам, котрі заселяли степову частину Східної Європи, здавна відомі й

широкі штани — шаровари. Цей термін персидського походження. Старовинні

широкі шаровари були близькі за формою до турецьких. У другій половині

XIX ст. в Україні вже не траплялися шаровари, які, за образним висловом

Т. Шевченка, «мотнею вулицю мели». Однак широкий крій штанів у Східній

та Центральній Україні зберігся до кінця XIX ст., поки на зміну їм не

прийшли брюки міського крою.

 

Шили штани з грубого саморобного полотна — дев'ятки чи десятки (причому

ширина полотна зумовлювала й ширину штанів) білого кольору, іноді з

вибій-частим малюнком у вигляді вузьких поздовжніх синіх або чорних

смуг. Зимові штани робили з неваляної білої вовняної тканини. Заможніше

населення використовувало покупні тканини — синю китайку, сірий

черкасин, казинет тощо.

 

Основною ознакою крою штанів є спосіб поєднання двох холошів, тобто

форма дна. Різновид крою визначався також кількістю швів (тобто шириною

штанів та довжиною холошів) та способом утримання на талії — за

допомогою очкура, ременя, вшитого пояса тощо.

 

За способом поєднання холошів можна виділити: штани з ромбоподібним дном

(холоші з'єднуються за допомогою вшитої між ними квадратної вставки,

складеної по діагоналі); штани з прямокутним дном (холоші зшиваються за

допомогою великої прямокутної вставки, складеної навпіл); штани з

неглибоким трикутним дном (холоші зшиваються за допомогою невеличких

трикутних клинів, що вставлені позаду); штани з неглибоким безклинним

дном.

 

У XIX ст. на території Наддніпрянщини спостерігається перехід від

широких шароварів до вужчих штанів. Старовинні шаровари мали короткі

холоші та великі прямокутні вставки. Лівобережні (полтавські) штани

вирізнялися тим, що їхні холоші з'єднувалися дещо під кутом за рахунок

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ