UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Головні убори (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1691
Скачало184
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Головні убори.

 

Перш ніж приступити до цієї теми, слід зупинитися на дівочих та жіночих

зачісках, які, до речі, помітно різнилися між собою.

 

За часів Київської Русі дівчата ходили з розпущеним волоссям, розділеним

посередині. Ця традиція протягом століть зберігалася в побуті

українських дівчат. Однак для кінця XIX — початку XX ст. це явище вже

становить виняток і найчастіше пов'язується з весільною обрядовістю. У

цей час найпоширенішою дівочою зачіскою є заплітання волосся у коси.

 

Для дівчат лівобережної Наддніпрянщини типовим у святкові дні було

заплітання волосся в одну косу, яка вільно звисала на спину, а в будень

— у дві, що закладалися вінком навколо голови. На Правобережжі і на

свято, і в будень дівчата заплітали волосся здебільшого у дві коси, які

у свято вільно спадали на спину, а в будень закріплювалися навколо

голови. На Полтавщині дівчата інколи заплітали волосся в одну велику і

кілька маленьких кіс. Зафіксовані й більш складні види зачісок,

наприклад, у зв'язку, коли частину волосся спереду відділяли, розділяли

на прямий проділ та напускали на обидва боки чола, утворюючи так звані

начоси, кінці яких закладали за вуха. У коси вплітали кісники у вигляді

вузенької яскравої стрічки, шнурка, стьожки.

 

З давніх-давен східні слов'яни накидали на голову дівчині, яка виходить

заміж, покривало. Український звичай не заплітати заміжній жінці волосся

в коси також дуже давній і сягає, мабуть, тих часів, коли слов'янські

дівчата взагалі не заплітали волосся в коси, а, виходячи заміж, просто

підбирали його. «Засвітити волосся», тобто ходити з непокритою головою,

було великим гріхом для заміжньої жінки навіть на початку XX ст. (за

народними уявленнями, простоволоса заміжня жінка накликала неврожай,

хвороби та пошесті). Зачіска жіночого волосся у XIX — на початку XX ст.

зводилася до простого закручування його у вузол і підтикання під

головний убір. Інколи жінки розділяли волосся на дві половини і,

скрутивши кожну з них у жгут, намотували на невелике луб'яне кільце —

кибалку.

 

Із глибини віків веде свій відлік і історія головних уборів, які

виконували не лише утилітарні, а й більш широкі функції, в тому числі

прикрашання голови та всього комплексу вбрання. Проблема їх класифікації

дуже складна й до кінця не розв'язана.

 

Так, Д. Зеленін усі головні убори поділяв на такі типи: рушникові,

чепці, шапки та дівочі вінки. К. Мошинський дає іншу

порівняльно-класифікаційну схему: перев'язь — пов'язка, чільце — діадема

і корона з пір'я. Г. Маслова розподіляє дівочі головні убори на смужки

тканини, обручі з твердою основою, вінці, вінки, уплітки, налобники з

металевими підвісками; жіночі — на рушникові, кичкоподібні, кокошники,

самшури, ковпаки, шапки. У кожному випадку, як бачимо, в основу

класифікації головних уборів покладені різні ознаки: матеріал, форма,

конструкція тощо.

 

На нашу думку, успішна спроба в цьому плані належить Я. Прилипку. Він

виділяє необхідні для класифікаційного поділу ознаки різних груп

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ