UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Одяг із хутра (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2053
Скачало203
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Одяг із хутра

 

Шкури тварин безперечно є найдавнішим матеріалом для одягу: відомості

про це належать до часів палеоліту. Такий одяг був характерний і для

східних слов'ян, які жили переважно у лісовій смузі з досить суворим

кліматом. Тому-то полювання на дику звірину було життєво важливим

заняттям наших предків. Крім того, вони широко використовували й

сировину, яку давали свійські тварини.

 

У «Слові о полку Ігоревім» є згадка про кожух, котрий, як вважають

дослідники, вже на той час являв собою одяг із дублених овечих шкур.

Простолюддя носило вбрання із шкури ведмедя. Давньоруська знать

виготовляла зимовий одяг із дорогого хутра — куниці, соболя, горностая,

білки, лисиці, бобра, видри. Хутро вироблялося не лише для особистих

потреб, а й для торгового обміну з іншими країнами; хутром також

сплачували данину.

 

Кептар. Івано-Франківщина

 

Типи кептарів. Івано Франківщина. Закарпаття.

 

Типи юпок. Середня Наддніпрянщина

 

Орнаментальні мотиви декорування верхнього одягу

 

У XVI—XVIII ст. дорогий хутряний одяг був обов'язковою складовою

урочистого костюма української козацької верхівки. Парчові шуби

підбивалися хутром рисі, лисиці, соболя, оздоблювалися горностаєм, а

також золотим шнуром, галунами, дорогоцінною запоною. Іноді нашивали

бірюзу, перли, діаманти. Оксамитові шапки також опушували цінним хутром

і прикрашали золотими аграфами, а гетьмани кріпили до них страусове

пір'я.

 

Шкури тварин використовували й для виготовлення матеріалу на взуття,

пояси, рукавиці. На ці елементи одягу йшли сиром'ятні дублені (тобто

оброблені дубителями рослинного походження) шкури. Праслов'янським

терміном усма (усна) називались оброблені шкури — найчастіше корів та

кіз, рідше коней.

 

Комплекти традиційного одягу. Вінниччина

 

На території України можна простежити еволюцію хутряного одягу від

овечої шкури, якою просто обгортали тіло, до складних і різноманітних

форм. Так, серед населення Карпат ще на початку XX ст. спостерігався

архаїчний одяг під назвою бунда — у вигляді короткого хутряного

нагрудника, один бік якого був суцільний, а на другому розташовувалася

ремінна застібка. Траплялися й бунди, зшиті з обох боків, із розрізом

спереду для голови.

 

У XIX ст. в українців, як і в інших слов'янських народів, широко

побутував одяг з овечих шкур, що зумовлювалося добре розвинутим

вівчарством. Із-поміж багатьох порід овець перевага віддавалася

решетилівській (чорній) та сокольській (сірій). Обробляли шкури різними

засобами — з залученням хлібного квасу, крейди, золи, дубової кори,

глини тощо. Це заняття було диференційоване на самостійні ремесла —

кушнірство (виготовлення овчини) та чинбарство (вичинка волячої та

конячої шкури для взуття). Крім овчини, кушніри виробляли мерлушки та

смушки — шкури молодих ягнят, які йшли на коміри до кожухів, а смушки —

ще й на селянські шапки.

 

Комплект традиційного одягу. Тернопільщина

 

Кушніри одержували шкури від скупників у невичиненому, законсервованому

вигляді. Консервування робилося різними способами — димленням,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ