UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Пояси (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось955
Скачало178
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ – ХХ ст. Пояси.

 

Ці вироби здавна слугували обов'язковими елементами і водночас

прикрасами одягу. В XIII—XV ст. дорогоцінні пояси були важливою

соціальною ознакою, символом феодальної гідності можновладців. Золоті та

золочені, прикрашені перлами, сердоліком пояси передавали у спадок як

особливо цінну частку майна. У XVI—XVII ст. зміни в костюмі знаті

зменшили соціальну функцію поясів, однак їхня декоративна роль

зберігалася.

 

У XVIII ст. серед багатих верств українського населення, в тому числі

серед козацької старшини, набули поширення пояси з дорогих тканин.

Шовкові, заткані золотом і сріблом пояси привозили в Україну з Китаю,

Туреччини та Персії. Особливо цінувалися перські пояси з тонкого

кашеміру, з однобічним орнаментом, вишуканих кольорів і малюнків.

 

У середині XVIII ст. на території Білорусі, у м. Слуцьку, була заснована

одна з найбільших мануфактур із виробництва поясів. Попит на слуцькі

золототкані пояси був великим по всій імперії. Характерною особливістю

слуцьких поясів була двобічність: кожен із боків мав свій колір і

візерунок. Багаті шовкові з рослинним малюнком слуцькі пояси були

прикрасою святкового одягу запорізьких козаків. Наприкінці XVIII ст.

слуцька мануфактура поступово почала занепадати через відсутність

сировини, яку необхідно було довозити з-за кордону. Проте традиція

носіння широких тканих поясів, у колориті й малюнку яких відчутні східні

мотиви, зберігалася в Україні до кінця XIX ст.

 

У народному костюмі кінця XIX — початку XX ст. пояси виконували

різноманітні функції. За їхньою допомогою закріплювався поясний та

охоплювався розпашний верхній одяг; вони захищали та стягували м'язи

живота під час тяжкої фізичної праці; на них тримали різні предмети

повсякденного вжитку; нарешті, вони були своєрідними талісманами та

прикрасами. Як витвори народного мистецтва, пояси часто були художньо

неповторними.

 

У слов'янських народів здавна існувала традиція зображати на поясі

знаки-обереги, символи, емблеми, а в XIX ст. в орнаментацію пояса іноді

вписували ініціали або ім'я власника, дату та місце його народження, а

також ім'я коханого чи коханої. Пояси пов'язані і зі сферами народної

етики та обрядовості. За звичаєм, показатися на людях без пояса означало

скомпрометувати себе. Білий пояс-рушник був обов'язковим для нареченої

під час весільного обряду. На Поліссі жінка дарувала чоловікові червоний

пояс, який мав оберігати його від нещастя. На Полтавщині молода

підперізувала свого обранця вишитим поясом, котрий, за народними

повір'ями, збільшував чоловічу силу. Пояс підкреслював святковість

одягу, був показником заможності.

 

Локальну своєрідність традиційних поясів створювали матеріал, розмір,

техніка виготовлення, орнаментація і колорит, а також способи

пов'язування. Пояси робили з вовни, льону, конопель, тканини, шкіри.

Заможне населення використовувало шовк-сирець різних кольорів, срібну та

золоту нитки.

 

Наприкінці XIX ст. найпоширенішими були вовняні саморобні пояси,

пофарбовані домашнім способом у яскраві червоний, зелений та інші

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ