UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКомпоненти Українського костюма ХІХ ст. – початку ХХ ст. Верхній одяг із тканини (реферат)
Авторdimic
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2041
Скачало222
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Компоненти Українського костюма ХІХ ст. – початку ХХ ст. Верхній одяг

із тканини.

 

Крій цього вбрання різних статевовікових груп не мав значних

відмінностей. Верхній одяг жінок і чоловіків різного віку, молоді та

підлітків відрізнявся лише довжиною, кольором, оздобленням чи

прикрасами. Складність виготовлення та обробки матеріалів і самого

пошиття верхнього селянського одягу в домашніх умовах вимагала

колективної праці, що й було причиною розвитку народних промислів,

пов'язаних з його виробництвом.

 

Верхній одяг, як найбільш довговічний і дорогий, старанно зберігався:

його зразки і сьогодні можна зустріти навіть у найбільш промислово

розвинутих районах Центральної України, хоча й у законсервованому

вигляді.

 

Нагадаємо, що верхній одяг розподіляється на осінньо-весняний та

зимовий. В особливу групу слід виділити плащове вбрання, яке вдягали в

негоду чи в дорогу поверх перших двох видів.

 

Через кліматичні умови найбільшого поширення в українців набув

осінньо-весняний вид верхнього одягу. Він визначався великою

різноманітністю матеріалів, форм, конструктивно-художніх прийомів.

 

Найбільш архаїчний — глухий — верхній одяг наприкінці XIX — на початку

XX ст. в Україні практично не зафіксований (розвитку набув розпашний

його варіант). А така давня ознака, як відсутність рукавів, виявилася

стійкішою і збереглася у верхньому одязі жителів Карпат. Це старовинні

гуцульські плащ-накидка гугля, а також гуня з фальшивими рукавами, яка

накидалася на плечі. Сюди належать також і безрукавки з отворами для

продівання рук — хутряні кептарі (киптарі), що побутували у гірських

районах Західної України, і видовжені керсетки з тканини

(Наддніпрянщина) .

 

Форми верхнього осінньо-весняного одягу з саморобного сукна залежали від

типу крою спинки й способу поєднання її з передньою пілкою по лінії

плеча.

 

Гуня. Вінниччина

 

Виходячи з цих двох визначальних моментів верхній одяг міг бути: прямий;

розширений донизу вставними боковими клинами (халатоподібний) та

приталений — з невідрізною або частково чи повністю відрізною спинкою.

Такий одяг не розрізався по лінії плеча, тобто викроювався з перегнутого

полотнища (в перекидку). Найдавніший — прямий — крій зберегли деякі види

верхнього одягу аж до початку XX ст.— короткий гуцульський сардак

(сердак) та гуня з довговорсового сукна, а також довга гугля без

рукавів. Схожими за типом були й чуга та манта; їх використовували як

обрядовий одяг і носили наопашки.

 

Паралельно з прямоспинним розвивався верхній одяг, розширений донизу

боковими клинами. Своєю вузькою частиною клини вшивалися по боках у

пройму і створювали більшу об'ємність одягу, завдяки чому його можна

віднести до халатоподібного типу. Оскільки цей тип крою з часом замінили

більш розвинуті форми, на певній стадії він також виступав як архаїчний

і в розглядуваний період законсервувався в одязі, що носили поверх інших

видів,— плащовому. Одна з назв такого типу одягу — опанча — має,

очевидно, загальнослов'янське коріння і пов'язана з терміном «япончица»,

згаданим у «Слові о полку Ігоревім».

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ