UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиційне вбрання Півдня (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1454
Скачало159
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Традиційне вбрання Півдня.

 

Костюм населення південної частини України — наслідок взаємодії культур

українського, російського, молдавського та інших народів, що заселяли

край. Крім того, на ньому відчутніше позначився вплив міста. Поряд із

традиційним убранням чоловіки тут досить рано почали носити верхні

сорочки, косоворотки, пальта, піджаки, картузи, черевики; жінки —

фабричні спідниці, кофточки, блузки, шалі, капелюшки. Дівчата зачісували

волосся найчастіше по-міському.

 

Виходячи з локальних особливостей традиційного вбрання у цьому регіоні

можна виділити декілька зон, основні з яких ми й розглянемо. По-перше,

це Донбас із суміжними територіями Запоріжжя та Приазов'я (загально

назвемо цю зону Донеччиною); по-друге, це місцевості обабіч середньої та

нижньої течії Дніпра (нинішні Дніпропетровщина й частково

Кіровоградщина) — типовий український Степ; і, по-третє, це така

своєрідна зона, як Крим.

 

Традиційні жіночі сорочки Донеччини — з прямими вставками, пришитими по

основі (з лиштовочками), з підтичкою або додільні. Низи рукавів

збиралися на нитку, іноді пришивали оборки — чохли. Вишивка сорочок —

біла або червоно-чорна; вишивалися рукави, вставки, іноді поділ та

комір. Наприкінці XIX ст. поширюються сорочки до гестки, до талійки (на

кокетці) — переважно з фабричного полотна.

 

Поясним одягом слугували обгортка та дерга чорного кольору з вузькою

кольоровою смужкою. Плахти носили лише в деяких селах. Пізніше на зміну

цим видам убрання приходять вовняні (кашемірові) або з кубового ситцю

рясні спідниці (кількість пілок сягала дев'яти), а також спідниці з

оборкою, пришитою до подолу. Фартухи, які називалися тут попередницями

чи запонами, були двох видів: із грудинкою та на паску; перший

здебільшого правив за робочий одяг, другий був святковим. Фартухи з

грудинкою шили з темної дешевої фабричної тканини, іноді зі скромною

обшивкою тасьмою. Фартухи на паску робили з білого полотна й обов'язково

прикрашали вишивкою, мережкою або мереживом.

 

Нагрудним жіночим одягом були короткі безрукавки з фабричної тканини,

прямого крою або в талію; корсетки до вусів із невідрізною спинкою;

карасики, аналогічні за кроєм корсеткам, але значно коротші, і їхні поли

не заходили одна за одну.

 

На початку XX ст. з'являються короткі кофти-бебешки, подібні до

харківських матросок чи полтавських підроманців. Бебешки шили з

фабричних тканин із кокеткою. На грудях та спинці біля кокетки робили

численні збори. Застібка розміщувалася по лінії плечового шва уздовж

пройми рукава. Носили й легкі бавовняні кофти, а подекуди — так звану

парочку; кофту й спідницю з однієї тканини.

 

Утепленим нагрудним одягом були сачки в талію, прямоспинні баски,

козакини на ваті — прямоспинні або до вусів. Із початку XX ст.

поширюються короткі москвички на ваті, пошиті в талію.

 

Верхнє жіноче вбрання — білі, а пізніше сірі свити з саморобного сукна

до вусів. Коротка свита звалася куциною. Носили також юпки в талію з

фабричної тканини, на ваті, з розширеним клинами подолом. На початку XX

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ