UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТрадиційне вбрання Слобожанщини й Полтавщини (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2276
Скачало189
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

На тему:

 

Традиційне вбрання Слобожанщини й Полтавщини.

 

Традиційне вбрання населення цих суміжних регіонів значною мірою

наближається одне до одного, хоча в характері їхнього господарства

існували відмінності. У промислово розвинених районах Слобожанщини

(Харківщина, Луганщина) формування капіталістичних відносин відбувалося

швидше, ніж, скажімо, на Поліссі чи Поділлі, що призвело до ліквідації

дрібного селянського господарства і в тому числі домашнього виробництва

сировини та одягу. Раніше, ніж в інших районах, тут з'являються на селі

фабричні вироби, зокрема тканини, які народ пристосовував до традиційних

форм убрання.

 

Щодо Полтавщини, то землеробська спрямованість її господарства значною

мірою сприяла тривалішому, порівняно зі Слобожанщиною, збереженню тут

деяких елементів традиційного вбрання в їхньому, так би мовити,

класичному вигляді — попри досить потужні культурні впливи Росії,

характерні для обох регіонів.

 

Насамперед це стосується так званого полтавського типу сорочок, їхні

ознаки настільки поширені, що з повним правом можуть претендувати на

загальноукраїнський тип.

 

Отож жіночий різновид полтавських сорочок складався з двох пілок —

передньої та задньої, що з'єднувалися на плечах поликами прямокутної

форми. У місці з'єднання полика й рукава робилися численні складки —

пухлики. Під рукавами вшивалися квадратні ластки. Рукави викінчувалися

чохлами. Станок із пришитими до нього вставками збирався біля горловини

на нитку і вшивався до коміра. Комір звичайно був невеликий, вузенький.

Іноді замість коміра робили обшивку — стежку, переткану візерунком.

Подекуди комір робили зубцями, а під ним вишивали так званий вистіг, або

ретязьок,— вузенький узор хрестиком або іншою технікою. Широкі рукави

орнаментувалися досить рясно. Вишивали сорочки переважно лляними нитками

— білими або підфарбованими. Сорочки кроїлися додільними або до

підтички.

 

Чоловічі полтавські сорочки мали декілька варіантів. Найдавніший з них —

тунікоподібного крою, з бочками, стоячим коміром, із розрізом посередині

або збоку пазухи. Груди таких сорочок вишивалися, а по скату рукавів

іноді робилися збори. Так звана сорочка з уставкою була зі стоячим або

виложистим коміром, із рясними зборами біля нього та з прямим розрізом

пазухи. Стрілкові сорочки також призбирувалися біля коміра, але замість

вставок тут був трикутний клин, розширений до коміра і вкритий вишивкою.

 

На Слобожанщині побутували жіночі сорочки переважно полтавського типу,

які тут називали українками або малоросками. Наприкінці XIX ст. на

Харківщині та Луганщині на відміну від Полтавщини з'являються сорочки з

високими стоячими вишитими комірами, накладною нашивкою на пазусі та

вишитими манжетами, а ще пізніше — сорочки на кокетці (до талійки), з

великим викотом горловини та рукавами, пришитими , безпосередньо до

кокетки. Іноді за російським зразком на рукави жіночих сорочок нашивали

червоні стрічки, робили кумачеві вставки та ластки.

 

Крім описаних варіантів крою полтавських чоловічих сорочок, на

Слобожанщині парубки почали впроваджувати широкі кумачеві сорочки

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ