UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 22

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваХудожні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення основних компонентів убрання; крій, пропорції (реферат)
Авторdimich
РозділКультура, культурологія, етика, естетика
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1406
Скачало222
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат

 

Художні особливості Українського костюма. Прийоми формоутворення

основних компонентів убрання; крій, пропорції.

 

Структура тканин та їхнє забарвлення тісно пов'язані з формою народного

вбрання. Формоутворення окремих елементів одягу поруч із виконанням суто

утилітарних функцій було й важливим художнім засобом.

 

Нагадаємо, що в українському традиційному одязі поєднувалися різні

способи формоутворення вбрання — за допомогою незшитих, а також зшитих

кроєних форм. Майже на всій території України збереглися давні види

незшитого або частково зшитого поясного вбрання у вигляді прямокутних

шматків саморобної тканини, що трималися на стані за допомогою зав'язок,

поясів. Зшивання прямокутних шматків тканини та їх призбирування для

утворення форми характерні для спідниць із домотканої, а пізніше

фабричної тканини. Крій традиційних українських сорочок розвивався за

рахунок різних способів з'єднання полотнищ тканини в плечах, через що

виділяються чотири основних типи сорочок: тунікоподібна, з плечовою

вставкою, з суцільним рукавом і на кокетці. Сорочка з плечовою вставкою

мала ще підтипи: зі вставкою, пришитою по основі або по пітканню стану.

Остання побутувала на Поліссі, перша — на півдні Чернігівщини та на

Полтавщині. Сорочка з суцільним рукавом була поширена на Черкащині,

Поділлі та в Карпатах, тунікоподібна — на Буковині, сорочка на кокетці —

на Півдні України.

 

Загально кажучи, еволюція різних видів нагрудного і верхнього

традиційного вбрання відбувалася паралельно з опануванням техніки крою,

Ті розвитком та ускладненням.

 

Важливого значення в народному костюмі надавалося і знаходженню

пропорцій. Традиційні співвідношення загальної довжини, форми та

пропорцій окремих елементів одягу пов'язані з особливостями

природно-кліматичних умов, господарською діяльністю місцевого населення,

з призначенням одягу. Водночас вони були виразною локальною і художньою

ознакою історико-етнографічних комплексів народного вбрання.

 

Прикладом багатства форм і пропорцій може бути безрукавний нагрудний

одяг. Укорочені прямоспинні форми зберігалися навіть у XX ст. в хутряних

безрукавках західних областей України (кептарях, камізолях, бундах). В

коротких суконних безрукавках передгір'я Карпат — брусликах, лейбиках —

поряд із прямоспинними побутували приталені укорочені (до талії або

відрізні в талії) форми. На Наддніпрянщині з другої половини XIX ст.

значного поширення набула безрукавка з фабричної тканини — керсетка, яка

в різних місцевостях мала свою довжину, пропорції, оздоблення. Так,

керсетки Центральної Київщини були довжиною до середини стегна; вони

щільно затягувалися по лінії грудей, від якої виразно розширювалися

клинами — вусами. На Чернігівщині керсетка була коротша і розширювалася

від лінії талії, що зорово ділило її на дві рівні частини. На Полтавщині

вона була максимальної довжини (до колін і нижче), розширення починалося

трохи нижче лінії грудей. Різноманітність довжини і пропорцій була

характерна і для верхнього зимового та осінньо-весняного традиційного

-----> Page:

0 [1]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ