UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІдея сигналу в поведінкознавстві. Поведінка як вища нервова діяльність і \"муки свідомості\". І. П. Павлов (1849 — 1936) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2338
Скачало316
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Ідея сигналу в поведінкознавстві. Поведінка як вища нервова діяльність і

"муки свідомості".

 

І. П. Павлов (1849 — 1936)

 

Вивчення психології поведінки по суті започатковує І.П.Павлов. Після

серії досліджень функції травлення він звергається до фізіології вищої

нервової діяльності і створює вчення про умовні рефлекси. В уявленні

самого Павлова це — чисто фізіологічне вчення, яке має зовнішні для себе

психологічні цілі. "Муки свідомості" складають, зрештою, головний

предмет психології і взагалі найважливіший предмет науки про людину —

так вважав Павлов.

 

Розкриття механізму цих "мук свідомості", як внутрішнього світу людини

стало основним життєвим завданням багатьох видатних учених, адже це

найвеличніша мета людини — пізнати саму себе. Проте досягти цієї мети

прямим шляхом, тобто через самоспостереження, поки ще нікому не вдалось.

Треба почати з іншого. У справу пізнання психічного як суб'єктивного має

втрутитися фізіологія вищої нервової діяльності — наука, що використовує

об'єктивний метод дослідження. Те, що доступне методу, є поведінковий

аспект психічного. І Павлов ставить знак рівності між фізіологією вищої

нервової діяльності та поведінкою. Суб'єктивне, свідомість прямому

вивченню не підлягає. Фізіолог повинен уникати тлумачення фактів

поведінки тварини в суб'єктивних термінах, вважає Павлов. Таке

тлумачення не має статусу наукового і заводить предмет психології у

безвихідь суб'єктивізму.

 

Проте Павлов використав лише фізіологічний індикатор для дослідження

поведінки. Наукове мислення Павлова залишається

поведінково-психологічним. Про це свідчить ідея досліджувати не

ізольовані функції організму, що робить здебільшого фізіологія, а

цілісний організм. Здійснення такого підходу було гордістю самого

Павлова та його школи. Експериментальна тварина після відносно

нескладної операції зі встановлення фістули для слиновиділення працювала

в лабораторії, даючи показники як здорова істота. Спостережувані факти

стосувалися поведінкових аспектів діяльності. Інтерпретація участі

мозкових механізмів у цій діяльності стосувалася макроструктурних

особливостей, що було лише доповненням до інтерпретації поведінкового

плану. Поведінка цілого організму в його відношеннях до різних проявів

середовища є вже предмет психології.

 

Мета вивчення фізіології вищої нервової діяльності, за Павловим, полягає

в тому, щоб розкрити найтонші механізми поведінки тварини. Це дасть

можливість такою мірою розробити фізіологічну канву, що на ній зможе

вільно розміститися і бути поясненим складний психологічний візерунок. У

зв'язку з цим Павлов твердив про можливість і необхідність злиття

фізіологічного та психологічного, але так, що інтерпретація поведінки

залишиться суворо науковою і насамперед об'єктивною. Правда, стало ясно,

що таке уявлюване злиття реально не відбувається. Здійснити будь-яке

зведення психічного до фізіологічного буде лише частиною (і при тому

меншою) процесу наукового дослідження поведінки. Головне завдання

залишається ще не вирішеним: як можливе суб'єктивно-психічне і в чому

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ