UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтеріоризація вчинкової дії: гештальтпсихологія та інтеріоризація стимулу на базі його значення (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1052
Скачало243
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Інтеріоризація вчинкової дії:

 

гештальтпсихологія та інтеріоризація стимулу на базі його значення

 

Значення є те, що не існує суто об'єктивно, а є результатом певної

розумової (психічної) обробки з боку живого організму. Треба було

вказати на його специфіку, структурувати його, а разом з цим

структурувати й саме середовище як сукупний стимул. Організм тепер вже

не міг мислитись як "чиста дошка", як абсолютний початок у розумінні

поведінки, а лише як сукупність вимог до середовища. Слід було показати,

що не тільки середовище визначає організм, а й організм визначає

середовище у зв'язку зі своїми життєвими цілями. В такій науковій

ситуації при пануванні принципу фізикалізму проблема значущості набула

відповідного забарвлення. Співвідношення між організмом і середовищем

звелося зрештою до відношення ізоморфізму — одного з провідних понять

гештальтпсихології.

 

Ідея значущості подразників просунула історико-психологічну справу

вперед. Було відкинуто як зовсім безплідну формулу S- R, яка фактично

була тавтологією S=R. Організм отримав певну "іманентну" організацію,

структуру, гештальт. В останній було введено особливості середовища.

Таким чином, організм і середовище були пов'язані певним загальним

гештальтом, в якому відношення між утвореннями середовища та організмом

мислилось як ізоморфне (однакове за формою), як певна їхня

відповідність, але не тотожність. Вони вступили у відношення

фізикалістського антагонізму, що виразилось у застосуванні понять

силових ліній поведінки,

 

Гештальтпсихологія виступила з проголошенням структурності організму і

середовища (а також їхніх .зв'язків), гостро критикуючи асоціативну

аморфність біхевіоризму. Проте за способом мислення й за тим предметом,

який виступив тепер в історії психології, вона виявилася повністю в

рамках поведінкового напряму. Більше того, поняття ізоморфізму вказало

на найповнішу залежність структур внутрішніх від структур зовнішніх і

навіть поглиненість перших другими.

 

Відбулося розмежування гештальтпсихологів з ученням Г.Еренфельсн, який

надавав вищим суб'єктивним процесам роль організаторів сприймань та був

схильний зрівноважувати значущість внутрішнього й зовнішнього. Це

розмежування вказувало на те, що і в цьому пункті структурна психологія

продовжувала йти під прапором біхевіоральності. Тільки вона ще більше

загострила фізикалістський характер відношень середовища та організму.

 

Структури не продукуються організмом, вони виводяться із зовнішніх

структур середовища. Внутрішнє в організмі е лише ізоморфним відбиттям

структур середовища, як механізми динамічної стереотипії, в роботі

головного мозку моделюють динамічну стереотипність середовища

(І.П.Павлов)

 

Дж.Вотсон відмовився від можливості та необхідності вивчати ці внутрішні

мозкові моделі. Гештальтпсихологія визнала це внутрішнє моделювання

найважливішим фактом, але відмовилася вивчати його на фізіологічному

рівні, як це намагалися робити Павлов і Бехтерев. Ось чому внутрішня

модель зовнішнього у гештальтпсихологів виявилася дуже абстрактною, хоч

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ