UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваІнтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1387
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Інтеріоризація у світлі теорії системної локалізації вищих психічних

функцій людини. О. Р.Лурія (1902— 1975)

 

Цю теорію О.Р.Лурія створював як відповідь на питання щодо локалізації

вищих психічних функцій людини. Це був один із важливих предметів

нейропсихології, яку він створив як галузь психології. У нейропсихології

його цікавили нейропсихологічні синдроми, які постають при ураженні тих

або інших ділянок мозку (нейропсихологічна синдромологія). Лурія вивчав

також форми порушень психічних процесів залежно від локалізації цих

порушень (нейропсихологія пізнавальних процесів), сформулював принцип

мозкової організації вищих психічних функцій людини.

 

Нейрохірургічна клініка дає нейропсихології унікальну можливість

перевірки нейропсихологічних гіпотез, тобто успіхи нейропсихології прямо

залежать від нейрохірургії.

 

Лурія показав роль глибинних підкоркових і серединних структур у

мозковій організації психічних процесів. Досліджувалися також порушення

емоційно-особистісної форми хворих; ставилися проблеми лінгвістичного

аналізу мовних порушень у клініці локальних порушень головного мозку. До

праць ученого з нейропсихології можна залучити і психофізіологію в дусі

природничо-наукових ідей І.М.Сєченова. Лурія прагнув створити

"психологічно орієнтовану фізіологію", яка мала б своїм предметом

фізіологічний аналіз свідомих психічних актів людини. Мова йшла не про

просту відповідність (паралелізм) фізіологічного і психологічного, а про

системні утворення, зокрема такі, про які писав П.К.Анохін.

 

Головною в дослідженнях Лурія є та ділянка в нейропсихології, що вивчає

психофізіологію локальних уражень мозку, які пов'язані з вищими

психічними функціями — увагою, сприйманням, пам'яттю, інтелектом,

довільними рухами.

 

Таким чином, коло наукових проблем ученого включає загальнотеоретичні

проблеми психології, онтогенез, історичний розвиток психіки, дослідження

мозкових механізмів психічної діяльності.

 

У Московському інституті психології Лурія працював під керівництвом

К.М.Карнілава, гостро критикував ідеалістичну психологію, всіляко

пропагував діалектичний матеріалізм. В ранні роки своєї творчої

діяльності Лурія захоплювався фрейдизмом (як і багато інших відомих

психологів), але згодом зрозумів несумісність цього напряму з

марксизмом.

 

Розроблюючи проблеми психології емоцій, Лурія досліджував "афективні

сліди" злочинів, що мало паралелі з відомими розробками “детектора

брехні". Досвід теоретичних і експериментальних досліджень свідчив про

те, що має бути побудована нова методологічна засада психології, що

реактологічний підхід вичерпав себе. Насправді там не було чому

вичерпуватись. Адже реактологія базувалася на старій схемі — тріаді

(суб'єктивна психологія, об'єктивна психологія та їхній синтез):

безплідна з самого початку позиція.

 

Разом з Л.С.Виготським і О.М.Леоптьевим Лурія почав розробляти теорію

культурно-історичного розвитку психіки. В результаті було написано книгу

"Етюди з історії поведінки" (спільно з Виготським), де здійснювалася

спроба довести соціально-історичну детермінованість свідомості, значення

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ