UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1187
Скачало172
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Вчинок як основний пізнавальний осередок системи та історії психології.

 

Принцип дії у своїй суперечності, притаманний психології XIX — початку

XX століття, вказав на необхідність принципу післядії з властивою йому

акцентуацією. Таким чином протягом усієї історії психології аж до кінця

XX століття відбувалося зміщення акцентів у тлумаченні

історико-психологічного матеріалу. Отож його було здійснено як післядію

(рефлексію), внаслідок чого постав у повній своїй історичній та логічній

розгорнутості вчинковий осередок — тлумачний засіб стосовно всієї

історії психології та XX століття зокрема. Мова йде не тільки про

тонкощі логічної структури історико-психологічного процесу, а й

насамперед про пафос психологічних творів. Можна сказати, що у XX

столітті самосвідомо "запрацював" вчинковий принцип, і великий масив

наукового матеріалу було розглянуто в аспекті головних учинкових

моментів: ситуації, мотивації, дії та післядії (рефлексії). Те, що в XIX

столітті було мало-усвідомлюваним методологічним результатом

дослідження, стало чіткою цілеспрямованою засадою.

 

Ідея прагми як логічного осередку стала в центрі пошукових інтересів

психології прагматизму. С.Л.Рубінштейн висунув ідею осередку, пов'язану

насамперед із поняттям дії, але такої, що переходить у вчинок. Слід було

недвозначно поставити питання про такий єдиний осередок, але XX століття

пішло манівцями, хоча й обрало досить упевнений шлях принципової

методологічної розробки окремих сторін учинку.

 

Примітко, що ідея ситуації почала розроблятись здебільшого у філософії,

насамперед в екзистенціалізмі. Через ідею ситуації було показано

зрощення людини зі світом, сповненим значень, чим було заперечено ідею

зовнішнього середовища, умов, обставин тощо. Через ідею ситуації було

розкрито єднання людини і світу — проекції людських пристрастей. Це дало

змогу віднайти низку нових форм ситуації. Зокрема, К.Ясперс, що починав

як психотерапевт-психолог, висунув плідну ідею про ситуацію межову,

пограничну. Крім того, йому належить думка щодо розкриття різних епох

людства в ситуативному переломленні.

 

М.Гартман звернув увагу на ситуацію насамперед в етичній сфері людської

діяльності. Він підкреслив теоретичну важливість одноактності й

неповторності життєвих положень, що відкриваються переживанню та

діяльності. З їхнього багатства і складається вся повнота людського

буття, а з цим пов'язується ідея цінності таких переживань у їхній

неповторності.

 

Тому й Гартман далі визначає ситуацію як поле діяльності людини і навіть

як змістовий базис усього етичного життя індивіда. Багатогранність

інтересів, які перехрещуються в ситуаціях, підводять до почуття

цінності. Відтак кожна людська ситуація визначається як частина етичного

буття, а сукупність ситуацій розкриває зміст етичної дійсності.

 

Ситуація не є щось дане поза людиною у своєму існуванні. Вона породжує й

ініціативу, а сама ініціатива ситуаційно оформлюється. Людина має діяти

в ситуації, але як саме, ситуація не вказує, і саме в цьому Гартман

вбачає людську свободу. Правда, тут мова має йти і про певні історичні

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ