UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваВчинок як прафеномен. Праструктура вчинку (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1194
Скачало183
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Вчинок як прафеномен. Праструктура вчинку.

 

Визначаючи ситуативні, мотиваційні, дійові та післядійові антецеденти

вчинку, можна одразу стверджувати, що це і є вчинкові архетипи. Адже

саме через вчинок субстанція "бачить саму себе". Тобто вчинок треба

зрозуміти і як філософську, і як психологічну категорію. Субстанція

приходить до самопізнання і саморозкриття, адже має вчинковий архетип.

 

Якщо говорити про структуралізм, то його смислом і є винайдення

структури вчинкового архетипу. Саме він, розгортаючись, переводить

ноумен у феномен, безпристрасність — у пристрасність, а вона вже постає

у ситуативній конфліктності, мотиваційному прагненні, дійовому

визначенні, післядійовому смислі вчинку. Ці якості вже продукують

провідні суперечності усіх вчинкових компонентів.

 

Вчинковий архетип не є потойбічним, принципово несвідомим. Адже він

присутній, зокрема, у феноменах краси. Конституювання краси є

трансформація самого архетипу — кореня субстанціальної активності. Краса

є здійснення архетипу, виявлення його назовні. Тому він і діє дуже

сильно на людину, що його сприймає. Але це просто сприймання. Краса, яку

відшукує архетип, щоб у ній відобразитись, є і дійсна, об'єктивна краса,

і актуалізація краси внутрішньої, суб'єктивної, яка тепер "знає себе".

Як висловився б Майстер Екгарт, це — Qual, мучіння, яке прагне

прояснення, щоб позбутися неясності. Втім, коли наступає предметна

ясність, мучіння стає стражданням, що відображає відсутність предмета.

Але й наявність предмета викликає страждання, поки предмет не

відповідатиме архетипові вчинку. Лише тоді наступає заспокоєння. Потяг

викликає і мучіння, і заспокоєння. Мабуть, саме це питання вирішував

А.Шопенгауер, коли визначав світ як волю та уявлення.

 

Чи можна вивести уявлення із волі? Можна, якщо уявлення вже з самого

початку міститься у волі. А воля повинна його мати. Адже воля

суперечлива і прагне перейти з одного свого стану в інший. Воля не

задовольняється станом неявним, вона одна та інша водночас. Тому воля

стає стражданням, адже містить у собі мету, породжує її та мусить

досягти її сама. Страждання стає роздвоєнням на неявний стан і на стан,

якого треба досягти, щоб звільнитись від страждання. Роздвоєння

страждання, залишаючи в собі потяг, стає уявним або ж видимим світом.

Його видимість полягає у предметності, яка продовжує нести в собі цей

Qtial, а щоб подолати предметність, слід перетворити її таким чином, щоб

вона здійснювала очищення від Qual. Очищення не є повним запереченням

Qual. Має відбутися повна його трансформація в ідеальний образ, вищу

моральну вимогу, в самопізнання як самопізнання "субстанції" вчинку.

 

На противагу К.Г.Юнгу та деяким іншим психоаналитикам, архетипи (нехай

це будуть архетипи колективного несвідомого, за визначенням самого Юнга)

здатні переходити у свідомість, поєднуючи тим самим свідоме та

несвідоме. Мова йде не лише про архетипні уявлення, а й про самі

архетипи. Цей розподіл є методологічним нонсенсом в аналітичній

психології, адже суть архетипу полягає в його трансформації в тип, без

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ