UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваГерменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій. П. Рікер (нар. 1913) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3767
Скачало371
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Герменевтика і психоаналіз: конфлікт інтерпретацій.

 

П. Рікер (нар. 1913)

 

Поль Рікер виступив як екзистенціаліст релігійно-феноменологічного

спрямування. Його ідеальними джерелами були екзистенціальні відкриття

Гуссерля і психоаналіз Фрейда. Центральним поняттям Рікер визначив волю

як "межовий початок" людини. Саме на основі та за допомогою волі людина

здатна осмислювати навколишній світ. Дослідження волі дає можливість

Рікеру здійснити аналіз вкоріненості суб'єкта у бутті і висунути питання

руху свідомості до майбутнього.

 

Ідея "межової первинності" дає можливість індивіду осягнути і пережити

можливість свого небуття. Де кінчається людська воля, там виступає

уявлення про Бога. А Бог як безумовне начало визначає буття людини.

Тлумачення людського буття, світу і людської культури Рікер здійснює,

спираючись на засади релігії, феноменологічно-екзистенціального вчення,

а також на "Феноменологію духу" Гегеля.

 

До головних праць Рікера належать: "Історія та істина" (1955),

"Філософія волі" у двох томах (1950—1960), "Про інтерпретацію. Нариси

про Фрейда" (1965), "Жива метафора" (1975). Наразі доцільно зупинитися

саме на праці "Нариси про Фрейда", де розглянуто позитивний і негативний

вплив Фрейда на людську свідомість XX століття.

 

Рікер досліджує взаємозв'язки і взаємодію герменевтики і психоаналізу,

розкриваючи відношення свідомого і несвідомого, впливу психоаналізу на

розвиток сучасної культури, відшукуючи взаємодію мистецтва і

фрейдівської психоаналітичної системи.

 

Підходячи до інтерпретації психоаналізу, Рікер наголошує, що зустріч з

ним викликає у людини сильне потрясіння. Фрейд прирівнюється (уже не

вперше!) до Ніцше і Маркса. Всі вони зривають маски людської поведінки.

Виступає нова проблема — хибної свідомості, свідомості як неправди,

свідомості як забобону. Рікер указує, що "питання про свідомість таке ж

темне, як і питання про несвідоме". Отож як слід переосмислити і

обґрунтувати поняття свідомості, щоб несвідоме стало його "іншим"?

 

Осягти діалектику свідомого й несвідомого дає можливість філософська

антропологія. Якою має бути людина, щоб стати одночасно і відповідальною

за здоровий глузд, і здатною виявити логіку та економіку, оскільки в ній

говорить це? Якої нової точки зору на уразливу людину, а також на

парадоксальне співвідношення відповідальності та уразливості вимагає

мислення, яке під впливом рефлексії про несвідоме відмовилося від ролі

центра свідомості?

 

Рікер викладає свою концепцію "кризи поняття свідомості". Декартова ідея

про істинність і самоочевидність свідомості видається йому надто

сумнівною. І Фрейд, і Гегель говорять одне і те ж: свідомість не може

тоталізуватись, і тому філософія свідомості неможлива. Саме фрейдівський

реалізм є необхідним еталоном у засвоєнні того, що рефлексивна

свідомість терпить поразку. Проте ця поразка не даремна, вона не є

цілком негативною. Свідомість має переосмислити себе і свої

необгрунтовані претензії, які є наслідком нарцисичного відношення

безпосередньої свідомості до життя. Як зазначав Гегель, своєю поразкою

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ