UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЕкзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та його світоглядні настановлення. М. Гайдеггер (1889—1976) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2352
Скачало211
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Екзистенція як спосіб, ціль і зміст буття людини. Екзистенціалізм та

його світоглядні настановлення.

 

М. Гайдеггер (1889—1976)

 

Мартін Гайдеггер — видатний німецький філософ, усесвітньо визнаний як

фундатор екзистенціалізму — одного з провідних напрямів у філософії XX

століття. Після захисту докторської дисертації під керівництвом

Г.Ріккерта Гайдеггер асистував у Е.Гуссерля, а з 1923 по 1928 р. був

професором Марбурзького університету. У 1929 р. замінив Гуссерля, який

пішов у відставку, на кафедрі філософії Фрайбурзького університету.

 

Трактат М.Гайдеггера "Буття і час" вийшов друком навесні 1927 р. Мета

його визначається автором як необхідність поставити заново питання про

смисл буття, а також як конкретна розробка поняття й сутності буття.

 

Буття є кожного разу буттям сутнього, стверджує Гайдеггер. Всесвіт

сутнього в усіх своїх сферах може стати полем висвітлення й окреслення

певних предметних сфер наукового знання — історії, природи, простору,

життя, присутності, мови та ін. Останні зі свого боку дають змогу у

відповідних наукових пошуках тематизувати себе у предмети.

 

Наукове дослідження здійснює виділення і попередню фіксацію предметних

сфер наївно й умовно, "на чернетці". Розробка сфери в її

основоструктурах певним чином вже досягнута донауковим досвідом і

тлумаченням кола буття, в якому окреслена сама предметна сфера.

 

Власний "рух" наук розгортається у більш-менш радикальній та прозорій

для самої себе ревізії основопонять. Рівень науки визначається тим,

наскільки вона здатна на кризу своїх основопонять.

 

У XX столітті можна споглядати як системні, так і локальні кризи

практично в усіх галузях наукового знання. Найбільш міцна й сувора наука

— математика — потрапила у “кризу основ". Теорія відносності фізики

походить із тенденції виявити властивий самій природі взаємозв'язок, як

він постає сам по собі. У біології пробуджується спроба вийти за межі

визначень організму й життя, запропонованих механіцизмом та віталізмом,

і таким чином заново переглянути буттєвий рід живого як такого. В

історіографічних науках про дух безпосередній порив до історичної

дійсності через свідчення і традицію посилився: історія літератури має

стати історією проблем, що розглядаються в тих чи інших літературних

творах. Теологія шукає більш первинного, вихідного, зумовленого смислом

самої віри тлумачення буття людини як шляху до Бога.

 

Основопоняття — це такі визначення, в яких об'єктна царина усіх

тематичних предметів досягає достатньої зрозумілості для забезпечення

позитивного дослідження. Своє автентичне засвідчення й "обґрунтування"

ці поняття отримують лише у такому ж вихідному дослідженні самої

предметної області. Оскільки кожна з цих областей отримана із сфери

самого сутнього, таке дослідження, що упереджує і створює основопоняття,

означає не що інше, як тлумачення цього сутнього та основопобудови його

буття.

 

Таке дослідження повинно передувати позитивним наукам. Воно є

продуктивною логікою в тому сенсі, що ніби упереджуючим стрибком вступає

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ