UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75834
останнє поновлення: 2016-11-29
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваКоментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як \"втеча від свободи\". Е. Фромм (1900— 1980) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2581
Скачало150
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Коментар до одкровення Великого Інквізитора. Катарсис як "втеча від

свободи". Е. Фромм (1900— 1980)

 

Е. Фромм начебто повертає нас до Фрейдової дихотомії, коли твердить про

два первісних потяги — біофілію та некрофілію. Це лише інша поняттєва

конструкція, що відображає одну й ту ж дійсність. Це — не "невдача

психоаналізу", як висловився Г.Веллс, це — відображення невдачі самої

дійсності. Разом із тим неофрейдизм ніяк не відходить від того порочного

кола, в яке його ввів сам Фрейд, створивши "психоаналітичний комплекс"

понять. Послідовники Фрейда лише розробляли цей комплекс, не вводячи

нічого принципово нового і лише загострюючи який-небудь з його аспектів.

Більше того, зерна всіх цих ідей уже наявні у творах самого засновника

психоаналізу.

 

У плані більшої акцентуації соціального моменту в розвитку психіки

Фроммом було зроблено багато, проте, як і Горні, він редукує соціальне

до психічно-біологічного. Фромм по суті пропонує своє порочне коло

поведінки, не вживаючи, втім, цього терміна. Він будує своє уявлення про

це коло на потязі людини до свободи. Безвихідність людських учинків

кваліфікується Фроммом як "свобода від..." — у тому розумінні, що людина

біжить від свободи, коли формально її отримує.

 

Компоненти психоаналітичної творчості були запозичені Фроммом у

Достоєвського, Фрейда і Адлера. Жодних позитивних моментів у людській

поведінці Фромм не виявляє. Соціальний характер людини (тут мова йде не

про власне характер, а знову, як у Горні, про особистісні форми

поведінки) — як він виявляється в історичному розвитку психіки — має

головні цілі в тому, щоб добитися творчої індивідуалізації через свободу

своєї діяльності. Проте, отримавши нарешті свободу, людина повною мірою

відчуває свою одинокість у конкурентній боротьбі. Переживши горнівське

порочне коло поведінки, людина винаходить (правда, несвідомо, і саме на

цій основі Фромма можна зарахувати до психоаналітиків) певні форми втечі

від нестерпної свободи — форми так званої ескипації. Це — авторитарна

залежність з її садомазохістським відношенням; це — формування homo

mechanicus, homo automaton і, нарешті, "вільне" зруйнування "вільного"

світу — деструїстивізм. Ці нові залежності та новий вигляд "вільної"

людини можливі лише на базі згаданих форм поведінки та реагування на

світ. Усвідомлення цих форм зробило б їх неможливими через опір

усвідомлюючої себе індивідуальності, особистості.

 

Фромм робить спробу запропонувати людству шлях виходу з порочного кола.

Позаду залишається грунт психоаналізу, психології взагалі. Ми входимо у

сферу релігійних фантазій, насамперед дзен-буддизму — релігії, яку

начебто можна сумістити з науковою картиною світу. Ця релігія й буде

спасінням для людства.

 

Наукові та соціально-політичні погляди Фромма, їхні філософські основи

досить суперечливі й еклектичні. Це — спроби зблизити, синтезувати

марксизм і фрейдизм. При цьому Фромм не бере марксизм як цільний

світогляд, а лише деякі його сторони, що розкривають соціальну природу

людини. У Фрейда Фромм запозичує і далі розвиває головну засаду

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ