РЕФЕРАТ
На тему:
Критичні дослідження в галузі логіки наук
про культуру. “Дзеркало часу”.
М. Вебер (1864—1920)
Макс Вебер — німецький соціолог, соціальний філософ та історик. відомий
як основоположник розуміючої соціології та теорії соціальної дії. Твори
Вебера можна розділити на чотири групи: історичні праці; нариси з
соціології релігії; трактати із загальної соціології; роботи, присвячені
методології соціально-історичних наук. Окремі з них: “До історії
аграрних відносин у середні віки” (1889,), “Аграрні відносини за
стародавніх часів” (1909), “Господарська етика світових релігій”
(1916—1919), “Господарство та суспільство’1” (1921), “Об’єктивність”
соціальна-наукового та соціально-політичного пізнання” (1904), “Про
деякі категорії розуміючої соціології” (1913), “Політика як покликання
та професія” (1919), “Наука як покликання та професія” (1920).
Обравши певний напрям у галузі економічної історії, Вебер вивчав
взаємовідносини економіки з іншими сферами діяльності людини —
політикою, правом, релігією та ін. В результаті він прийшов до
необхідності дослідження економічної поведінки людини; займався
проблемою ідентифікації економічних явищ минулого, теоретичне осмислення
яких здійснювалось на основі аналізу сучасного капіталістичного
суспільства. У своїх дослідженнях Вебер досить широко застосовував
поняття ідеального типу, зіставлення з яким давало змогу виявити
відповідні явища у нерозвинутих економічних формах минулого.
Головна ідея соціальної філософії Вебера — ідея економічної
раціональності, що, будучи реалізована в усіх сферах суспільного життя,
дозволяла досягти максимальної економічної ефективності. Ця суспільна
тенденція, на думку Вебера, не могла не проникнути і в усі сфери
міжособистісних стосунків та культури. Раціональність урешті-решт стає
саме тією закономірністю, що панує поза бажаннями людей, яким вона
погрожує втратою індивідуальної свободи. У світлі цієї тенденції теорія
вільної соціальної дії індивіда може постати чисто ідеологічним,
зворотним, “епіфеноменальним” відображенням реальності, яка рухається у
напрямку прогресуючого виключення будь-якої свободи індивіда, втрати
людської індивідуальності загалом.
У ряді досліджень Вебер робить спроби з’ясувати власну позицію в
полеміці з істориком Едуардом Майером — відомим знавцем Стародавнього
світу. Йшлося про з’ясування суті історичних законів. Якщо закон є
узагальненням, а отже виявляє те, що повторюється, то яким чином постає
неповторність унікальних історичних подій. Виникає старе філософське
питання про сумісність і взаємодію всезагального, особливого та
одиничного. Вебер як прихильник сцієнтистського підходу наполягає більше
на розкритті закономірностей суттєвих зрушень в ході історії, в той час
як Майєр виявляє інтерес до феномена унікальності історичної події,
робить спробу з’ясувати роль психіки індивіда в історичному русі,
наближаючись до принципів історичної психології.
Крайні позиції Майєра та Вебера (всезагальне та індивідуалізація) є
типовими і в галузі психологічних досліджень. Рух до індивідуальності
від всезагального і від індивідуального до історичного руху свідчить
саме про те, що лише через самобутнє індивідуалізоване (як найтонше
знаряддя) людина може осягти ту безмежну всезагальну, субстанціальну
опору, яка дає, зокрема, розгалуження на суб’єкт і об’єкт, опору, яка
породжує суб’єктивність (одиничне), яка освітлює себе через
суб’єктивність, яка сама стає опорою для суб’єктивності. Ось чому логіка
наук про культуру обов’язково має включати в себе вираження
всезагального. особливого та одиничного.
Вебер стверджував, що мста будь-якої науки — осягнути істину, описати й
пояснити реальність. Це завдання безконечне. Пізнання не може дати
дефінітивно-інтегрального відтворення реальності. Постійно долати себе
та інерцію власного мислення — таким є обов’язок вченого.
Філософ — дещо більше, ніж просто “той, хто пізнає”. Його характеризують
матеріал, який він пізнає, і походження цього матеріалу. В особистості
філософа присутній час, його рух. його проблематика, в якій сили часу є
надзвичайно життєвими та ясними. Філософ являє собою те, що є час, і
являє субстанціально, тоді як інші відображають лише частини,
відхилення, спустошення, викривлення сил часу. Філософ — серце в житті
часу, але не тільки це: він здатен виразити час, поставити перед ним
дзеркало і духовно визначити його. Таким бачив призначення філософа
Вебер і, на думку К.Ясперса, втілював цілком і повністю цей ідеал у
життя.
Філософ — людина, яка завжди готова відповідати всією своєю особистістю,
вводити всю її в дію, хоч би де і як вона діяла. Якби філософ не робив
цього, у нього не було б матеріалу для найбільш оригінального пізнання,
він здійснював би тільки власне інтелектуальні кроки. Тоді поставали би
знання, відірвані від існування, які виробляють у безповітряному
просторі пусті дії за допомогою несуттєвих матеріалів, що не передбачає
екзистенції. Такі знання подібні до стертої монети.
“У Максі Вебері, — пише Ясперс, — ми бачили втілення екзистенціального
філософа. Люди зазвичай зайняті по суті лише власною долею, в його ж
великій душі діяла доля часу”. Лише здійснюючи рефлексію над часом,
“споглядаючи дзеркало і вдивляючись у нього”, можна осягнути сутність
часу, сутність історії та поступ духу в її “незбагненне привабливому”
просторі.
Література.
Абаньяно Н. Введение в экзистенциализм. Санкт-Петербург, 1998.
Абаньяно Н. Мудрость философии и проблемы нашей жизни. Санкт-Петербург,
1998.
Вебер М. Избранное. Образ общества. Москва, 1994.
Вгтдепъбанд В. О Сократе // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995. Т.1.
Гуссерль Э. Картезианские размышления. Москва, 1998.
Гуссерль Э. Философия как строгая наука. Новочеркасск, 1994.
Зиммель Г. Истина и личность // Лики культуры: Альманах. Москва, 1995.
Т. 1.
Ортега-и-Гассет X. Дегуманизация искусства. Москва. 1990.
Ортега-и-Гассет X. Избранные труды. Москва. 1997.
Риккерт Г. Введение в трансцендентальную философию. Киев, 1904.
Риккерт Г. Философия истории. Санкт-Петербург, 1908.
Риккерт Г. О системе ценностей//Логос. 1914. Вып.1. Т.1.
Самосознание европейской культуры XX века: Мыслители и писатели Запада о
месте культуры в современном обществе. Москва, 1991.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
