UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75850
останнє поновлення: 2016-12-08
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваЛюдина, що грає. Й. Гейзінга (1872-1945) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2399
Скачало182
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Людина, що грає.

 

Й. Гейзінга (1872-1945)

 

Думки про те, що психологія стане провідною дисципліною у XX столітті,

мабуть, реалізувалися таким чином, що психологія почала пронизувати всі

дослідження людського буття. Ми вже бачили, що праці з історії, виконані

А. Тойнбі, мають значну психологічну базу. Це стосується також історика

культури, нідерландського вченого Йогана Гейзінги — професора

Гронінгенського університету (з 1905 p.), а також Лейденського

університету — з 1915 р. Помер Гейзінга у вигнанні 1 лютого 1945 p.,

передчуваючи близьку перемогу над німецькими окупантами.

 

Із праць Гейзінги слід зазначити "Осінь середньовіччя" (1919), "Людина,

що грає" (1938), "Нідерландська культура у XVII столітті" (1941), "В

тіні завтрашнього дня" (1935); "Зганьблений світ" (1945).

 

Підзаголовком книги "Людина, що грає" (Homo ludens) є "Досвід визначення

ігрового елемента культури". За старою історично-культурною традицією

людину називали Homo sapiens, а далі Homo faber, хоч і тварини теж дещо

створювали. Homo ludens має зайняти в історії культури належне місце

поряд із Homo faber.

 

Гра виступає як специфічний фактор усього, що оточує людину в світі.

Гейзінга зазначає, що він упевнено йшов шляхом визначення того факту, що

людська культура виникає і розгортається саме як гра. Остання

розглядається як явище культури та аналізується засобами

культурологічного мислення. Хоч автор і зауважує, що утримується від

психологічної інтерпретації гри, проте за своєю суттю дане дослідження у

своїх засадах є психологічним, а саме виконане в галузі історичної

психології та вільно корелює з психологією дитячої гри.

 

Перше питання, яке висуває Гейзінга, — це природа і значення гри як

явища культури. Починаючи від біологічних основ гри, автор завершує

розгляд цього питання проблемами зв'язку гри, вірувань та містеріальних

дій.

 

Гра передує культурі, адже грають і тварини. Але гра переходить межі

біологічної природи істоти. Смисл гри має певний "імматеріальний"

елемент. Гейзінга критикує визначення гри (зокрема ті, що мають місце у

психології), які не розкривають її первинної якості. Природа дала нам

гру "з її напругою, з її радістю, з її жартом і гумором. Німецькі слова

grap (жарт) і witz (гумор) найточніше виражають смисл гри. Вона є

надмірність, і дух знімає всезагальне детермінування. Буття гри має

супралогічний характер нашого становища у Всесвіті.

 

Гейзінга хоче піднестись у тлумаченні гри над біологією і психологією,

але водночас повертається до останньої, не бачачи того, що предмет

психології сам себе розширює у розкритті змісту гри, зокрема такого

змісту, який надає їй сам Гейзінга. Гра — це певна якість діяльності, а

остання є суттєвим об'єктом психології. Крім того, постання історичної

психології в кінці 40-х років дає можливість кваліфікувати працю

Гейзінги саме як психологічну.

 

Гра виходить за межі певної культури, певного світогляду. “Гру не можна

заперечити. Можна заперечити майже всі абстрактні поняття: право, красу,

істину, добро, дух, Бога. Можна заперечувати серйозність. Гру — не

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ