UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75838
останнє поновлення: 2016-12-03
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПаралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного мислення (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1583
Скачало152
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Паралогізми наукового пізнання психіки та вихід до нового психологічного

мислення.

 

Озброюючись науковими методами, запозиченими з арсеналу інших наук, та

створюючи власні, сцієнтистська психологія, проте, потрапляє у

пізнавальну безвихідь. Дошукуючись вирішення своїх кардинальних проблем

(саме світоглядного, філософського сенсу), вона опинилася у сфері

паралогістського міркування. Анрі Бергсон показав це стосовно

психофізіологічної проблеми, але загалом їх принаймні три. Сцієнтистськи

спрямована психологія, нехтуючи філософськими засадами, опиняється на

роздоріжжі у вирішенні цих проблем своїми методами. І починає відчувати,

що треба повертатися до того, чим вона гребувала, бажаючи бути

"психологією без будь-якої метафізики".

 

Як філософська, так і наукова психологія відшукують свій предмет у

дослідженнях природи психічного. Для визначення її було детально

сформульовано проблеми: Психофізичну (психіка і світ), психофізіологічну

(психіка та її речовий субстрат — мозок), активності психічного

(проблема творчості, самопізнання та самотворення).

 

Психіка і світ

 

Дуже просто мислити границі психічного у просторових уявленнях,

встановлювати межі, де закінчується людина, душа (внутрішній світ) і

починається зовнішній світ як предметне її оточення. Контури тіла людини

є очевидною підставою для такого розмежування. Тіло має постійні

(зважаючи на фізичний ріст) обриси за будь-яких рухів, зміни положення

тощо. Естетичний погляд відразу фіксує цю межу. Тіло може відчувати біль

в усіх своїх частинах, але фізичного болю немає, коли виражаються

зовнішні для людини предмети. У досвіді життя психічне оберігає себе,

захищає свій простір. Психологи спеціально досліджували, як дитина

оволодіває контурами свого тіла, як навчається локалізувати на ньому

подразнення, що йдуть від зовнішнього світу, як регулює тілесні та

психічні функції, щоб вносити потрібні зміни в довкілля, робити його

відповідним до своїх потреб. Як предмет психології людина визначається

антропологічною єдністю душі й тіла: душа при цьому тлумачиться у

тілесних поняттях, а тіло — у душевних (зокрема, при характеристиках

міміки й пантоміміки).

 

Але постає питання: а що ж таке людина, світ? Хіба світ зовнішній не є

водночас і світом внутрішнім? Обрій та далекі зірки, не кажучи про

предмети близькі, є образами, що постають у душі, психіці. Світ — це

образ, створений людиною, і в образ цей входить і сама людина. Вона стає

центром образу Всесвіту — своєрідний перетин осей координат. Моє тіло є

також моїм образом, вміщеним серед інших образів. Як можна розділяти в

образі те, що є моїм і не моїм, що належить до зовнішнього світу? Разом

із тим є підстава розділити єдиний образ на два — тіло людини і

зовнішній світ.

 

Тоді виступає гносеологічна проблема, що має своє осердя в можливості

різних рівнів психічного своєрідно відображати зовнішній світ. На перший

погляд, відчуття і сприймання дають адекватний образ світу. Але досвід

показує, що цей образ змінюється залежно від стану самих органів чуття,

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ