UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії? Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1225
Скачало186
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Психологія та ідеологія: взаємна неприязнь чи плідність взаємодії?

 

Ідеологія в структурі вчинкового осередку психологічної системи.

 

Логічне ядро психологічної системи здійснює свій поступальний рух

завдяки наявності в ньому, бодай імпліцитно, певного пафосу — рушійної

сили здійснення вчинку. Розгортання структури останнього відбувається

лише за існування певного його змісту, а він не може бути нічим іншим,

як ідеологією. Вона являє собою цілеспрямовану сукупність знань про

світ, людину, місце людини в світі та про те, на яких ідейних засадах

людина має вчиняти.

 

Вчинок мертвий без ідеології. Зміст її є суттєвим змістом самого вчинку.

Він ґрунтується на ідеології, сам актуалізує, її як виправдання самого

себе і ствердження своєї гідності.

 

Структурні компоненти вчинкового осередку — протовчинок, ситуація,

мотивація, дія, післядія, драма, катарсис, спокуса, канон, ідеологія —

взаємно запліднюються. Більш точно: ідеологія запліднює їх насамперед,

адже вона виправдовує вчинок як добро для самосвідомості його суб'єкта.

Без діалектики психологічної форми та ідеологічного змісту вчинку дійсну

природу його збагнути неможливо.

 

Протовчинок як безпосередній імпульс, що йде з глибини індивіда,

безпосередньо виражає ідеологію, усвідомлюваність якої наближається до

нуля. Він виражає також усталені форми поведінки, підсвідомі мотиви,

народну ідеологію, яка вкорінена в індивіді і діє поза його власними

бажаннями, домінує над ним. Така ідеологія виступає у формі психології

народів (В.Вундпі). І лише на цій основі можлива індивідуалізація

вчинку. Саме ідеологія "із народу" стає ідеологією особистості, але не

втрачає субстанціальних засад.

 

Певною мірою протовчинок передвизначено поведінковою традицією та

звичаями, і людина відчуває жах, коли вона відходить від певної

традиції. У цьому жаху вона може навіть піти з життя. Це виразно

показано у фільмах Т.Абуладзе, коли людину просто вбивають як таку, що

відступила від норм.

 

Ставлення людини до звичаю вже з'ясовує певні міжлюдські відносини, а

їхнє усвідомлення ставить людину в певну ситуацію. Ідеологія несвідомо

починає свою ходу усвідомлюваності, коли прояснюються місце й пристрасті

людини в цій ситуації. Протовчинкова ідеологія стає ситуативною. Людина

потопає у ситуативних відношеннях і усвідомлює їх як передвизначених

традицією, відчуваннями, зрештою, ідеологією, а також бачить своє місце

в цих відношеннях, зокрема в їхнім центрі. Виникає ідеологія ситуації. В

ній людина перебуває у подвійному стані: як така, що передвизначена

подіями і як така, що цілковито визначає ці події.

 

У ставленні до ситуативних відношень людина формує своє буттєве

завдання, життєву ціль. Оскільки така ціль виходить із ситуації і

спрямована на ? зміну, постає новий феномен учинкової поведінки —

мотивація.

 

Це є спроба обґрунтування і цільового самовизначення індивіда. Мотивація

виходить із status quo та спрямовується до його подолання, перетворення.

Це водночас і заперечення status quo, і надбудова певної ідеалізованої

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ