UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваПсихологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції. Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось3110
Скачало351
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції.

Психологія творчості: від інтелектуалізму до біологізації.

 

Психологія творчості: від інтуїтивізму до гуманістичної традиції

 

Кінець XIX — початок XX століття позначені в історії психології

творчості виходом низки визначних праць, зокрема "Творчої еволюції"

А.Бергсона, робіт Т.Рібо, а трохи пізніше — З.Фрейда.

 

В історію психології Анрі Бергсон увійшов як інтуїтивіст. У центрі його

уваги — проблема інтуїції, яку він протиставляє розуму, інтелекту. Для

розуму, на його думку, є характерним механіцизм, він спроможний

обслуговувати лише дію. Інтелект пізнає не самі речі, а лише їхні

відношення, здатні привернути його увагу з огляду на можливі практичні

дії. Інша справа — інтуїція. Вона покликана спрямовувати інтелект,

переносити увагу від одного до іншого, змінювати напрям аналізування.

Інтуїція складає сутність людського духу і самого життя, в її основі

лежать творчі потенції людини.

 

Творчість Бергсон пов'язує з можливістю вибору: "життєвим витоком

повинна бути свідомість... це свідомість, що є потребою творчості,

проявляє себе лише там, де творчість можлива. Вона засинає, якщо життя

приречене на автоматизм; вона пробуджується, щойно пробуджується

можливість вибору". Бергсон позбавляє науку можливості пізнати рушійні

сили та структуру творчого процесу, оскільки в її основі лежить принцип

детермінізму, який дослідник ставить під сумнів.

 

На противагу Бергсону Теодюлъ Рібо робить спробу побудувати теорію

творчості. Він застосовує новий метод — генетичний — в аналізі творчої

уяви і показує, як у процесі навчання та виховання людина набуває ознак

оригінальності. Рібо зазначає необхідність, фатальність творчості:

людина творить не тому, що хоче, а тому, що не може не творити.

Намагаючись утвердити принцип детермінізму в психології творчості, Рібо

бачить його у фатальній залежності від спадковості. Так, творча потреба

сприймається спадково визначеною: "природа наділяє нас тільки одним —

творчим інстинктом, тобто потребою творити у визначеному напрямі".

 

Рібо вважає, що відмінності окремих видів творчості є характерними не

для природи творчості, а для її механізмів. Ці відмінності мають

другорядне значення та зумовлюються природними властивостями людини. Він

пропонує структуру двох механізмів: повного і скороченого, які

відрізняються за протяжністю фаз творчого процесу. У першому випадку

народжується ідея, яка потім утілюється в конкретні образи, мелодії або

цифри. У другому випадку народженню ідеї передує довготривала несвідома

пімотовка. Але з точки зору змісту творчого продукту обидва механізми є

абсолютно однозначними, їхня відмінність є лише формальною і диктується

специфічними особливостями конкретних людей.

 

Зигмунд Фрейд у своїх дослідженнях художньої та моральної творчості

користувався психоаналітичним методом, спираючись на ідею Едипового

комплексу, в якому вбачав витоки релігії, моралі, мистецтва та

суспільства загалом. Таким чином, за Фрейдом, в основі всіх видів

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ