UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 17

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваРефлексивність і вчинковий канон. Загальна структура післядії (рефлексії) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1655
Скачало178
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

з психології:

 

Рефлексивність і вчинковий канон.

 

Загальна структура післядії (рефлексії)

 

Здійснення вчинку породжує гострі реакції на нього з боку людського

середовища і середовища взагалі. Хоча вчинок може й залишатися мало

поміченим у світі, він зумовлює значні метаморфози у психіці людини. Він

сам є головним компонентом цих метаморфоз. Очікувана реакція на вчинок і

реакція дійсна викликають драматичну напругу. Вона інтенсифікує мотиви

рефлексивності, інтенсифікує саму рефлексивність. Остання через реально

здійснений учинок відчуває його ідеальну сутність, яка оформлюється у

вчинковий канон. Саме він є реальністю інтенції. Канон, далі, є певною

вимогою щодо характеру здійснення вчинку. Оскільки жодний вчинок ніяк не

може бути остаточним вирішенням, утіленням канону, вчинок продовжується,

стає перманентним. Він (інтенціонально) спрямований на певний предмет,

шукає себе в цьому предметі, але знаходить і не знаходить цілком

адекватно себе, тому продовжує тенденцію до свого втілення. Потяг до

предмета, подальше опредметнення лише показують певну обмеженість

вчинкового втілення. Саме в цьому акті виростає справжнє бачення ідеалу

та способу його реалізації. Інтенція як спрямованість на предмет учинку

є дійсною рушійною силою самого вчинку. Здійснення і нездійснення ідеалу

інтенсифікує інтенцію, а саме — мотиваційний аспект учинку.

 

Вчинок — як здійснення, і разом з тим нездійснення ідеалу — триває вічно

і стає яскравим Schusuchtom (прориванням) у невизначену далечінь.

Нездійснення узгодженості між ідеалом і реальним учинком не тільки

інтенсифікує рефлексивність самого вчинку, а й породжує ідею канону

психічного в цілому і канону вчинку зокрема. У зв'язку з цим слід

розрізняти ідеал учинку і вчинковий канон. Ідеал є вираженням гостроти

непримиренності реального вчинку з намірами його здійснення. Ідеал гине

при зустрічі з матеріальним, реальним світом, як висихає вранішня роса

при сході сонця.

 

Вчинковий канон не є чистою ідеалізацією з її недосягненістю,

потойбічністю, трансцендентністю. Канон постає в реальних досягненнях,

які переводять трансцендентальне в реальне. Тому канон є вищою

реальністю, вищим досягненням. Він є, зрештою, взірцем, який

створюється, зокрема, через методологію, а методологія, оскільки вона

стикається з реальним світом, сама виступає таким каноном. І хоч у

каноні має залишитися щось трансцендентне, він його переборює. А це вже

є дійсною індивідуалізацією канону.

 

Про таку індивідуалізацію говорив також К.Г.Юнг, протиставляючи їй

архетипи колективного несвідомого. Дійсний канон як взірець є справжньою

реалізованою ідеальністю вчинку. Більш того, сам канон весь час себе

"долає", переступає свої межі, реалізуючи себе.

 

Канон є не тільки ідеальне всезагальне. Він має в собі також і

неповторну одиничність, яка органічно сполучається зі всезагальністю.

Адже таким є реальне психіки. Вчинковий канон є саме рушієм психічного

становлення, відповідним перетворенням психічної природи. А вона виражає

дві інтимні тенденції: до всезагального, цілковитого охоплення буття —

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ