UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСистема канонічної психології. Витоки канонічної психології. Структура канону (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2187
Скачало174
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

на тему:

 

Система канонічної психології.

 

Витоки канонічної психології.

 

Структура канону.

 

Анонімна психологія постає по суті як своєрідна позиція бачення та

осягнення психічного. Ця психологія має свою передісторію в низці

провідних напрямів — емпіричного, раціонального, феноменологічного,

екзистенціального. Цей поділ напрямів є принципово-логічним, а не

історичним. Загальні засади бачення психічного можна звести саме до

таких підходів, на які, власне, й спирається канонічна психологія.

 

Підвалини емпіричної психології складають факти і спосіб їх теоретичного

зв'язку. Фактом є те, що було зроблене, що є результатом певної

активності людини. Парадокс психологічної фактології полягає в тому, що

майже всі визначення психічного (саме як факти, феномени) були піддані

критичному спростуванню або зведені до певних базових структур.

 

У психології виникло поняття не лише фактів психічного життя, а й

фікцій, тобто феноменів фіктивних. У цьому плані найбільш "поталанило"

волі, яка насамперед і була кваліфікована як фікція. Уява заперечувалася

Вундтом та Ананьїпим. Суб'єктивний світ людини заперечувався не тільки

як предмет психології, заперечувалася сама реальність його існування, на

чому наполягав Джеме, відкидаючи, зокрема, свідомість як таку. Цей

перелік психологічних "аутсайдерів" можна було б значно продовжити і,

зрештою, дійти висновку, що немає жодної психічної здатності, яку так чи

інакше не вважали би фікцією. Це було результатом зведення одних

психічних здатностей до інших. Тому емпірична психологія навпомацки

вибирала яку-небудь здатність як головну і зводила до неї всі інші,

кваліфікуючи їх як фікцію. Таким чином, відшукувана "надійність" факту

була підірвана зсередини. Нечітко уявлялося те, що сам факт постає як

психічний феномен лише з відношення до феноменів інших, хоча тут могло б

і виникнути порочне коло тлумачень.

 

Безконечна кількість психічних феноменів постає як результат безконечних

зрізів психічного. Побачити і зафіксувати психічне можна лише за умови

здійснення певного зрізу, з позиції бачення, коли постає або фантазія,

або мислення, або сприймання чи навіть особистість, — щось на зразок

того, як ми переходимо від поздовжнього зрізу креслення будинку до

поперечного. Проте одночасно сприймати всі зрізи неможливо. Тому

психічне виступає у формі уваги-зрізу, сприймання-зрізу, характеру-зрізу

тощо — і так до безконечності.

 

Характер зрізу визначається характером предметності світу. Природа, на

відміну від самих психологів, вільно переходить від одного зрізу до

іншого, і тут виявляється безконечність сутності та психічних

формоутворень.

 

Емпірія входить у безконечність, і в цьому вона має щось від початків

спекулятивності. Визначення психічного феномена є співвіднесення його з

іншими психічними феноменами. Разом із тим постає вимога співвіднести

цей феномен з такими, які, можливо, пов'язані з психічним. Емпірична

психологія тому показує залежність психічного від зовнішнього світу (як

його відображення), а також від речового субстрату. Так постає ідея

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ