UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 15

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСпроби введення суб\'єктивно-психічного моменту як предмета рефлексологічного дослідження: еклектизм та синтез (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось993
Скачало204
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Спроби введення суб'єктивно-психічного моменту як предмета

рефлексологічного дослідження: еклектизм та синтез.

 

Рефлексологічна теорія психіки, в основі якої лежало вчення про

рефлекторну діяльність організму, була провідною теорією у психології

досліджуваного періоду, визначивши пафос останньої. Поряд із провідною

течією існувало кілька похідних, більшою або меншою мірою еклектичних

течій, які намагалися перебороти "антипсихологізм" рефлексології,

доповнити її визнанням існування суб'єктивного світу людини. Це були

непослідовно рефлектологічні теорії, але при оцінці компонентів

еклектичного синтезу рефлекторний принцип завжди брався за основу.

 

Потяг до різного роду синтезування істотно визначав дух психологічної

науки періоду побудови соціалізму в Радянському Союзі. Взагалі ідея

філософського еклектичного синтезу була надзвичайно модною.

Синтезувалося все з усім і особливо — наукові течії протилежного

характеру.

 

Нерідко висувалися навіть спеціальні теорії такого синтезу. В цьому

сенсі характерними є матеріали дискусії, проведеної методологічною

секцією Товариства рефлексології, неврології, гіпнології та біофізики у

травні — червні 1929р.

 

У передмові, написаній редакцією, вказується на значно поширену

схильність до синтезування суб'єктивної психології (теза) і

рефлексології (антитеза). Встановлюються три види такого синтезу:

 

1) еклектичний — за принципом "живи та дай жити іншим";

 

2) абстрагуються загальні ознаки понять протилежностей, що синтезуються.

Із них будуються загальні абстрактні поняття. Цей синтез було

проголошено К.М.Корниювим;

 

3) синтез діалектичний, за яким протилежності синтезуються через їхній

розвиток.

 

Як стверджувалося, синтез є не світ протилежностей, а вищою формою

їхньої боротьби. Він здійснюється при домінуючій ролі однієї із

протилежностей, розвиток змісту якої, збагачуючись позитивними даними

іншої протилежності, вирішує поставлені нею завдання, знімає, зсередини

переборює її. Але, подолавши своє заперечення, дана протилежність долає

і свою однобічність, перестає бути протилежністю, виступає як нова форма

розвитку. На шлях такого роду синтезу і стала згадана методологічна

секція.

 

Кожний історичний період має свою творчо-інтелектуальну моду.

Еклектизмом характеризується переважно початок нового творчого напряму.

Перед тим як стати самим собою, він вдасться до запозичення. Ось чому

наведені вище філософські думки вражають схематизмом, беззмістовним

конструктивізмом, нудною оголеністю діалектичних спекуляцій, у сфері

яких часто відбувалися суперечки між науковими супротивниками.

 

Логіка історичного розвитку науки вимагала не синтезу суб'єктивної

психології та рефлексології, а синтезу психології та діалектики.

Справжню творчість не можна було підміняти жонглюванням поняттями,

словами — це, природно, не рухало вперед ні науку, ні філософію. Замість

декларацій треба було здійснити внутрішній поступальний хід психології,

поставити на справжній науковий шлях вивченій фактів. Але, з іншого

боку, слід було усвідомити методологію науки, ? провідні принципи.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ