UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСтимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958) (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1351
Скачало340
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Стимул і реакція: класичний біхевіоризм Дж. Вотсона (1878 — 1958)

 

Класичний біхевіоризм Джона Вотсона у визначенні предмета

психологічного дослідження зайняв жорстку об'єктивістську позицію,

викинувши повністю зі свого лексикону поняття "свідомість",

"суб'єктивне" — те, що раніше було предметом інтроспективної психології.

Проте така принциповість більше закриває проблеми вивчення психіки, ніж

їх відкриває, більше висуває штучних труднощів, ніж їх долає.

 

Усупереч сподіванням самого Вотсона — підібрати надійні ключі до

оволодіння людською поведінкою — біхевіоризм виявився у практичному

сенсі зовсім безпорадним. Якщо рефлексологія, зокрема в особі

І.Сокопянського, могла наочно підтвердити результати його теоретичних

пошуків (робота з сліпоглухонімою О.Скороходовою), то Вотсон в цьому

плані опинився майже з порожніми руками. Він продемонстрував надзвичайно

абстрактне мислення психолога, позбавлене індивідуального підходу до

розкриття своєрідності психіки окремої людини. Принципова чіткість

об'єктивістського зразка виявилася практичною злиденністю, що для

американського способу мислення було зовсім неприйнятним. Більше того,

навіть чисто теоретично Вотсон показав лише можливість певної точки зору

— принципово чистої, але разом з тим і надзвичайно безплідної, особливо

якщо порівняти класичний біхевіоризм з павловським ученням або

рефлексологією Бехтерева.

 

Вагомість будь-якої психологічної системи зростає разом із поглибленням

основної психологічної суперечності — між тілом ? душею. Зняття цієї

суперечності позбавляє психологічну систему плідних теоретичних і

практичних ідей. Зовсім природно тому, що послідовники Вотсона почали

серйозний відступ від правовірності біхевіористичного вчення, що

виявилося у поверненні під різними назвами внутрішнього, суб'єктивного

компоненту психічного.

 

Це вказувало на те, що дослідницький дух у психології не може зупинитися

на абстрактній формулі поведінки S-HR (стимул — реакція), в якій між S і

R існує "чорна діра". У ній у повному мороці поховано не тільки

суб'єктивно-психологічні компоненти поведінки, але й їхні

фізіолого-мозкові механізми.

 

Дослідженню, за Вотсоном, піддягає лише те, що лежить на поверхні

об'єктивного спостереження. Вотсон ставить перед собою завдання —

визначити R на основі S, але при цьому виявляються серйозні розходження:

при одному й тому ж стимулі реакції не повторюють одна одну.

Наукоподібність найпослідовнішого біхевіоризму стикається з фактом

неможливості передбачати характер поведінки. А саме це було головним,

вихідним постулатом класичного біхевіоризму.

 

Зазнав цілковитої поразки "енвіронменталізм" — учення, згідно з яким

сукупність стимулів однозначно спрямовує реакцію, з чим було пов’язано

багато соціально-психологічних сподівань. Досягти найповнішої залежності

R від S можна було лише в тому випадку, якщо організм буде представлено

споконвічне "чистою дошкою", як це свого часу уявляв, згідно з

традиційним тлумаченням, Дж.Локк. Але вже й сам Локк зламав послідовний

сенсуалізм, коли показав друге, не менш важливе, джерело пізнання —

-----> Page:

0 [1] [2]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ