UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75855
останнє поновлення: 2016-12-09
за 7 днів додано 12

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваСцієнтизм і гуманістичні спрямування психології. Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось2801
Скачало171
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тему:

 

Сцієнтизм і гуманістичні спрямування психології.

 

Канонічна психологія як їхній підсумок, синтез і заперечення.

 

Основна суперечність у становленні всесвітньої історії психології у XX

столітті полягає насамперед у зіткненні двох її спрямувань: сцієнтизму

та гуманізму. Перше спрямування вбачає гідність психологічного

дослідження в його суворій науковості на зразок природничих наук — зі

з'ясуванням чітких закономірностей, які виражають неухильну

повторюваність психічних подій, коли за тих чи інших умов постає лише

така, а не інша послідовність дій, станів тощо. Сцієнтистська психологія

має твердий грунт емпіричного досвіду, переконує об'єктивністю своїх

даних і прямує до загального визнання своїх основних положень. Проте

намагання уподібнити психологію природничим наукам проводить до втрати

надзвичайно цінного змісту психічного життя людини — принципу

індивідуалізації, неповторності його проявів. Постає напрям, протилежний

сцієнтизму, який орієнтується саме на неповторність психічних феноменів

та який не може бути вичерпаний суто науковим підходом.

 

Унікальність кожного психічного існування має бути врахована у

психічному дослідженні. Разом із тим розширюється поняття науковості,

яке не зводиться до повторюваності подій. Питання унікального, яке

заперечує природну закономірність, має, проте, свої закономірності.

Людина прагне до неповторного вияву своєї індивідуальності, адже це одне

виправдовує її існування, надає йому смислу. Звідки ж береться ця

неповторність? Не виключено, що вона є феноменом, що постає із

перехрещення окремих закономірностей. Більше того, можна сказати, що

прагнення до неповторного, унікального є провідною тенденцією

(закономірністю) людського буття, завдяки чому може бути виправданий

його смисл. Адже саме неповторність існування постає джерелом людського

руху до буття досконалого. У цьому полягає смисл людського існування, а

отже, й смисл гуманістичної психології. Цю останню Дільтей назвав

описовою — на відміну від пояснювальної, яка шукає закономірності

повторюваності наукового сенсу.

 

Тоді постає запитання: чи залишається описова психологія наукою, а якщо

ні, то який її статус? Крім наукового пізнання, є також художнє, яке

шукає саме унікальність і на цьому принципі фундується. Такі питання

постають у передвірї гуманістичної психології. Для її виправдання можна

сказати, що науковий рівень пізнання не є вищим рівнем. Ідея

індивідуалізації як неповторного синтезу сукупності закономірностей має

право на існування, оскільки реально існує сама індивідуальність, що

дійсно відрізняється від такої ж іншої неповторності. У творчості це

називається оригінальністю, зокрема у творчості науковій, художній,

моральній тощо.

 

Проте гуманістична психологія, що постала як заперечення наукової,

зокрема природничо-наукової, почасти випустила базові, основні

закономірності зі своєї уваги і не показала основного — як постає

унікальне, заперечуючи загальне і всезагальне. Природничо-наукова

психологія і гуманістична виявились антитезами. Але при цьому

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5] [6] [7] [8] [9] [10] [11]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ