UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваУчинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип. Культурно-історична функція післядії у психології (реферат)
Авторdimich
РозділПсихологія, реферат, курсова
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось1258
Скачало186
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

РЕФЕРАТ

 

На тем:

 

Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип.

 

Культурно-історична функція післядії у психології.

 

Учинкова дія та післядія як історико-психологічний принцип

 

 

Ідея дії постає у психології XIX і XX ст. Г. Спенсер, В.Джемс, Ж.Піаже,

Л.С.Виготський, А.Вшиюн, С.Л.Рубітитейп та інші визначили віхи в

розвитку ідеї дії. Як принцип пояснення, вона пройшла через півтори

сотні років і, здається, досі визначає наукову тенденцію у психології.

Вся психіка мислиться як засіб і мета. У першому випадку вона виступає

переважно інструментом адаптації організму до середовища, і це зумовлює

здебільшого природничо-науковий ухил психології. Проте навіть психологія

свідомості (Вундт та ін.) не зводить психіку до її чистого буття, а

доповнює її елементом пристосування. Піазісе першим принципом пояснення

психіки ставить саме адаптацію з її сторонами — асиміляцією та

конвергенцією, котрі разом забезпечують стан рівноваги. Оскільки

рівновага весь час порушується, починає діяти механізм реадаптації. Всі

провідні напрями психології XIX і XX ст. так або інакше намагаються

тлумачити психічне як функцію пристосування до середовища — природного

та соціального — й відрізняються один від одного тільки тим. яке

відношення вони встановлюють між цими двома сторонами життя організм).

 

Однак психологи цього періоду ніби втратили предмет своєї дисципліни в

наукових пошуках; психологія має повернутися до самої себе. Психіка не є

тільки інструментом пристосування до середовища. Вона є життям людини,

переживанням, ставленням до світу і має власне багатство. Вона

самодостатня на зразок лейбніцівської монади. "Філософія життя", в яку

включається і психологія життя з її принципом переживання, розглядає

безпосередній бік психічного. У Вундта знаходимо ідею психології як

безпосереднього досвіду. Слід було зафіксувати те положення, що психіка

не тільки чомусь слугує, а й існує, переживається як щось дане,

самодостатнє; вона є дзеркалом Всесвіту. Так виникають дві головні

тенденції у психології XIX і XX ст. Якщо засіб пов'язується з

адаптацією, то мета — з творчістю. Саме в творчості як самотворенні

виражається самодостатність психічного.

 

Виникають дві психології. Одна спрямована до методів і предмета

природничих наук, друга — до екзистенціально-гуманістичного тлумачення.

Вони йдуть назустріч одна одній. Природничо-наукова психологія відтворює

тенденції психології XVII ст.: перехід від ідеї рефлекторної дуги до

ідеї рефлекторного кільця й навіть спіралі. Дж.Дьюї твердить, що

рефлекторна дуга сама по собі не діє, вона сліпа й потребує

нескінченного подразника, щоб діяти. Про це говорить також І.П.Павлов,

коли показує, що навіть на рівні інстинкту кінець однієї рефлекторної

дуги є початком наступної. Організм має в самому собі мету, і Павлов

навіть вводить колоритний термін — "рефлекс мети". Механіцизм і

телеологія взаємно проникають. Аналогічну ідею висловлює В.М.Бехтерев.

Е.Толмен створює теорію біхевіоризму, згідно з якою ідея організму

містить мету у самій собі. Організм прагне насолоди, і гедонічний

-----> Page:

0 [1] [2] [3] [4] [5]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ