.

Комунікації в організаціях (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
841 14017
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему

Комунікації в організаціях

Зміст

TOC \o “1-3” \h \z \u HYPERLINK \l “_Toc118562108” Вступ PAGEREF
_Toc118562108 \h 3

HYPERLINK \l “_Toc118562109” Комунікативний процес PAGEREF
_Toc118562109 \h 4

HYPERLINK \l “_Toc118562110” Типи комунікацій PAGEREF _Toc118562110
\h 5

HYPERLINK \l “_Toc118562111” Комунікативні зв`язки в організаціях
PAGEREF _Toc118562111 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc118562112” Комунікації між рівнями організації
(вертикальна структура) PAGEREF _Toc118562112 \h 6

HYPERLINK \l “_Toc118562113” Комунікації керівник – підлеглий
PAGEREF _Toc118562113 \h 7

HYPERLINK \l “_Toc118562114” Комунікації між різними підрозділами
(горизонтальна структура) PAGEREF _Toc118562114 \h 7

HYPERLINK \l “_Toc118562115” Неформальні комунікації PAGEREF
_Toc118562115 \h 7

HYPERLINK \l “_Toc118562116” Електронні засоби комунікацій PAGEREF
_Toc118562116 \h 9

HYPERLINK \l “_Toc118562117” Комунікаційні бар`єри PAGEREF
_Toc118562117 \h 10

HYPERLINK \l “_Toc118562118” Перешкоди на шляху комунікацій між
особами PAGEREF _Toc118562118 \h 10

HYPERLINK \l “_Toc118562119” Перешкоди в організаційних комунікаціях
PAGEREF _Toc118562119 \h 12

HYPERLINK \l “_Toc118562120” Список використаної літератури PAGEREF
_Toc118562120 \h 13

Вступ

Кожна людина щодня користується комунікаціями, але лише деякі це
роблять досить узгоджено. Майже неможливо переоцінити важливість
комунікацій в управлінні. Майже все, що роблять керівники, аби полегшити
досягнення цілей організації, потребує ефективного обміну інформацією.
Якщо люди не зможуть обмінюватися інформацією, то вони не зможуть і
працювати разом, формулювати цілі й досягати їх. Однак комунікації — це
складний процес, що складається з взаємозалежних кроків. Кожен з цих
кроків потрібен для того, щоб зробити наші думки зрозумілими іншій
особі. Кожен крок — це пункт, у якому, якщо ми не будемо думати, що
робимо, — зміст може бути втрачено. Мета кожного керівника — зробити
процес комунікації якнайбільш ефективнішим і не втратити при цьому
змісту.

Згідно з дослідами, проведеними в 1975 році, керівники від 50 до 90%
усього часу витрачають на комунікації. На перший погляд це здається
неймовірним, але якщо врахувати, що керівник займається цим, щоб
реалізувати свої ролі у відносинах між особами, інформаційному обміні й
процесах прийняття рішень, а також у плануванні, організації, мотивації
й контролі, усе стає зрозумілим. Саме тому, що обмін інформацією
вбудований у всі основні види управлінської діяльності, комунікації є
процесом, що зв`язує.

Хоча загальноприйнятим є те, що комунікації мають велике значення для
успіху організацій, опитування показали, що 73% американських, 63%
англійських і 85% японських керівників вважають, що комунікації є
головною перепоною на шляху досягнення ефективності їхніми
організаціями. Згідно ще одного опитування близько 250 тис. працівників
2000 найрізноманітніших компаній, обмін інформацією для них є однією з
найскладніших проблем у організаціях. Ці опитування доводять, що
неефективні комунікації — одна з основних сфер виникнення проблем.
Глибоко усвідомлюючи комунікації на рівні особи й організації, керівники
повинні вчитися знижувати частоту випадків неефективних комунікацій і
ставати, таким чином, більш ефективними менеджерами. Керівники, що
ефективно працюють, — це ті, хто ефективні в комунікаціях. Вони являють
суть комунікаційного процесу, мають добре вміння усного й писемного
спілкування й розуміють, як середа впливає на обмін інформацією.

При обговоренні обміну інформації всередині організації зазвичай
думають про людей, що говорять у процесі особистого спілкування чи в
групах на зборах, розмовляють по телефону чи читають і складають
записки, листи й звіти. Хоча ці випадки складають основну частину
комунікацій в організації, комунікації являють собою більш розгалужений
і складний процес.

Комунікативний процес

Комунікативний процес — це обмін інформацією між двома чи більше
людьми.

Основна мета комунікативного процесу — забезпечення розуміння
інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень. Однак сам факт
обміну інформацією не гарантує ефективності її передачі. Тому попередньо
треба мати уявлення про стадії процесу комунікації.

Комунікації — це процес передавання інформації від однієї особи до
іншої. Ефективні комунікації — це такий процес передавання повідомлення,
коли отримане повідомлення якомога близьке за значенням до первинного.
Ключовими складовими ефективних комунікацій є дані — це неопрацьовані
цифри й факти, які відображають окремий аспект дійсності; а також
інформація — це дані, представлені у вигляді або формі, які мають
сенсові навантаження. Інформація є цінною, якщо вона достовірна,
своєчасна, повна й доречна.

Комунікативний процес розпочинається, коли одна особа (відправник) хоче
передати факт, ідею, думку чи іншу інформацію комусь іншому
(одержувачу). Ця інформація має значення для відправника незалежно від
того, чи вона проста й конкретна, чи складна й абстрактна. Наступна дія
— це кодування інформації у формі, що відповідає ситуації. Кодування
може набувати форми слів, виразу обличчя, жестів, або навіть художнього
вираження й фізичних дій.

Після того, як повідомлення закодоване, його передають відповідними
засобами зв`язку (каналами). Звичайні засоби зв`язку в організаціях — це
наради, електронна пошта, записки, листи, звіти та телефонні розмови.
Далі відбувається декодування у форму, яка має значення для одержувача.
Значення інформації може бути різним, і в багатьох випадках воно є
підставою для відповіді; і тоді утворюється цикл, оскільки нове
повідомлення в такій самій послідовності передається початковому
відправникові.

Таким чином, у процесі обміну інформацією можна виділити чотири базових
елементи.

1. Відправник — особа, яка генерує ідеї або збирає інформацію й передає
її.

2. Повідомлення — власне інформація, що закодована за допомогою
символів.

3. Канал — засіб передачі інформації.

4. Одержувач — особа чи особи, яким адресована інформація і які
інтерпретують її.

Рис. 1 Етапи комунікативного процесу.

Крім того, комунікації можуть бути перервані перешкодою — шумом або
розмовою людей поблизу. Перешкодами також є загублений на пошті лист,
пошкодження телефонної лінії, невірна адреса електронної пошти тощо.

Типи комунікацій

Сьогодні поширені такі типи комунікацій у організаціях: міжособові
комунікації; комунікації в системах зв`язку та командах; комунікації в
організаціях та електронні засоби комунікацій.

Окрім того, комунікації можуть бути усними та письмовими.

Усні комунікації відбуваються під час розмови віч-на-віч, групових
дискусій, телефонних розмов тощо, за яких розмовну мову використовують
для передавання змісту. Перевага усних комунікацій полягає в тому, що
вони забезпечують негайний зворотній зв`язок і взаємний обмін. Недоліком
усних комунікацій є те, що вони можуть бути недостовірними (неправильно
вибрані слова для вираження змісту; якісь перешкоди, що переривають
процес; слухач забуває частину або все повідомлення; не вистачає часу на
виважені відповіді тощо).

Письмові комунікації — це звіти, записки, листи, записи тощо. Недоліком
цих комунікацій є те що вони затримують зворотній зв`язок та
взаємообмін, крім того вони складніші за усні й потребують більше часу.
Переваги письмових комунікацій полягають у достовірності. Зазвичай їх
використовують, коли одній чи обом сторонам потрібні письмові записи про
те, що відбувалося.

Вибираючи засіб комунікації, менеджери повинні зважати на всі аспекти.

Комунікативні зв`язки в організаціях

Організації користуються найрізноманітнішими засобами комунікацій як із
зовнішньою середою, так і всередині організації. Керівники повинні
завжди мати прямий та зворотній контакт з менеджерами нижчих ланок і, як
наслідок, з усіма працівниками організації. Наприклад, організація, де є
профспілки, повинна підтримувати зв`язки з законними представниками
осіб, що працюють за наймом. Якщо профспілки в цій організації відсутні,
вона може контактувати зі своїми робітниками, аби профспілки не
з`явилися. Це лише один приклад з усього різноманіття факторів, на які
організація повинна реагувати через комунікації.

Комунікативні схеми — це способи, за допомогою яких члени групи чи
команди спілкуються між собою. Вони відрізняються потоками інформації,
позицією лідера, ефективністю різних типів завдань. Менеджери можуть
намагатися створити централізовану схему, коли завдання групи прості й
рутинні, й, навпаки, сприяти децентралізації групи, якщо групові
завдання складні (наприклад, ухвалення головного рішення про стратегію
підприємства), оскільки відкриті канали комунікацій забезпечують більше
взаємодії й ефективніше поширення інформації.

Загалом існують вертикальні та горизонтальні комунікаційні зв`язки в
організаціях.

Вертикальні комунікації відбуваються вгору й униз у ієрархічній
структурі організації. У цих комунікаціях беруть участь менеджери, їхні
керівники та підлеглі. Вертикальні комунікації можуть — і повинні бути —
двонаправленими (спрямовані зверху вниз і знизу вгору), оскільки тоді
вони (з активним зворотнім зв`язком) є ефективніші, ніж однонаправлені.

Горизонтальні комунікації відбуваються між колегами та співробітниками
на одному рівні. Вони сприяють координації між підлеглими ланками й
відіграють головну роль у робочих командах, де є працівники різних
відділів.

Комунікації між рівнями організації (вертикальна структура)

Інформація пересувається в організації з рівня на рівень у межах
вертикальних комунікацій. Вона може передаватися по спадній, тобто з
вищих рівнів на нижчі. Таким шляхом підлеглим рівням управління
повідомляється про поточні задачі, зміни пріоритетів, конкретні
завдання, рекомендовані процедури тощо. Наприклад, віце-президент з
виробництва може повідомити керуючого заводом (керівник середнього
рівня) про найближчі зміни у виробництві продукту. У свою чергу,
керуючий заводом повинен проінформувати підлеглих йому керівників про
особливості змін, що відбудуться.

Окрім обміну по спадній, організації необхідні комунікації по
висхідній. Наприклад, службовець банку може помітити, що нова ЕОМ іноді
вимушує клієнта чекати на декілька хвилин довше, ніж досі, оскільки
машина періодично «зайнята» або відключається. Службовці можуть зробити
висновок, що очікування нервує деяких клієнтів. Припустимо, банк
ефективно проінформував кожного службовця про те, що «обслуговування
клієнта — наша першочергова турбота». У цьому випадку службовці готові
повідомити своєму безпосередньому керівникові про проблему, що виникла.
Цей керівник, у свою чергу, повинен проінформувати керівника операціями,
а останній — віце-президента з банківських операцій.

Передача інформації з нижчих рівнів на вищі може суттєво впливати на
продуктивність. Мескон наводить реальний приклад, коли інженер розробив
ефективніший спосіб розкроювання листового металу для крил літака й
повідомив про свою ідею безпосереднього керівника. Якщо цей керівник
вирішив підтримати інновацію інженера, він повідомить про це на
наступний, ще вищий рівень управління. Будь-яка зміна потребує
погодження з боку керівника заводу або керуючого виробничими операціями
на більш високому рівні. Таким чином, ми маємо ситуацію, коли певна
ідея, що виникла на нижчому рівні організації, повинна піднятися на
самий верх, послідовно пройшовши всі проміжні рівні управління. Цей
приклад ілюструє обмін інформацією, що відбувається заради підвищення
конкурентоспроможності організації за рахунок збільшення продуктивності.

До речі, на будь-якому з вищих рівнів могло бути прийнято рішення про
відхилення нової ідеї. Якщо припустити, що ідея дійсно була цінною,
повідомлення інженера про її відхилення фактично проінформувало б його
про те, що організація не стимулює його до пошуку новаторських
пропозицій. У результаті організація може лишитися без серйозних
можливостей підвищення продуктивності й отримання економії. Зважаючи на
те, що цей реальний приклад за 5 років приніс заводу економію в 13,5
млн. доларів, комунікації «знизу – вверх» є досить важливими в
організації та є одним із засобів стимулювання працівників.

Комунікації керівник – підлеглий

Напевно, найбільш наочним компонентом комунікацій у організації є
відносини між керівником і підлеглим. Ці відносини є елементом по
горизонтальній схемі, але часто їх виділяють окремо, оскільки вони
складають більшу частину комунікативної діяльності керівника. Досліди
показали, що 2/3 комунікативної діяльності реалізується між тими, хто
управляє, й тими, ким управляють.

До сфери цих комунікацій належить велика частина питань, зокрема
делегування, поставлення задач, пріоритетів і очікуваних результатів.
Через ці комунікації в значному обсязі реалізуються функції мотивації та
контролю.

Комунікації між різними підрозділами (горизонтальна структура)

Додатково до обміну інформацією по спадній або висхідній організації ще
потребують горизонтальні комунікації. Майже всі організації складаються
з багатьох підрозділів, тому обмін інформацією між ними потрібний для
координації задач і дій. Оскільки організація — це система взаємно
пов`язаних елементів, керівництво повинно домагатися, щоб спеціалізовані
елементи працювали пов`язано для просування організації в необхідному
напрямі.

Наприклад, представники різних кафедр та відділів в Українській
академії банківської справи періодично обмінюються інформацією по таких
питаннях, як розклад занять, методичні вказівки та рекомендації тощо. У
лікарнях обслуговуючий і лікуючий персонал повинен обмінюватися
інформацією щодо розподілення ресурсів, координації діяльності окремих
відділень, нових методів лікування та багато іншого. У сфері роздрібної
торгівлі регіональні керівники збуту можуть періодично зустрічатися для
обговорення спільних проблем, координації стратегії збуту й обміну
інформацією про продукцію. За кордоном для обміну інформацією часто
створюються комітети або спеціальні робочі групи, які періодично
збираються для обговорення питань щодо свого підрозділу й співпраці з
іншими подібними робочими групами.

Неформальні комунікації

Як відомо, будь-яка організація складається з формальних і неформальних
компонентів. Канал неформальних комунікацій можна назвати каналом
розповсюдження чуток.

Сфера розповсюдження чуток — це місця великої скупченості працівників:
їдальні, коридори, автомати з кавою тощо. Оскільки по каналах чуток
інформація передається значно швидше, ніж по каналах формального
спілкування, керівники цілеспрямовано можуть використовувати чутки для
запланованого витоку й розповсюдження певної інформації.

Часто чуткам приписується репутація неточної інформації. Але за
дослідженнями, від 80 до 99% чуток є правдивими, якщо інформація
стосується самої компанії. Однак не варто звертати увагу на чутки про
чиєсь особисте життя або емоційно забарвлену інформацію.

Електронні засоби комунікацій

Суттєвий вплив на комунікації в організаціях мають електронні засоби
комунікацій. Інформаційні технології можуть використовувати комп`ютери,
комп`ютерні мережі, телефони та інше устаткування. Існує шість
найпоширеніших видів інформаційних систем:

операційно-виконавча система — з її допомогою виконують рутинні та
поточні операції;

інформаційна система менеджменту — збирає дані, організовує й
систематизує їх у формі, зручній для менеджерів, а тоді забезпечує цих
менеджерів інформацією, необхідною для їх роботи;

система підтримки рішень — автоматично знаходить, опрацьовує та
підсумовує інформацію, необхідну для специфічних рішень;

адміністративна інформаційна система — призначена для спеціальних потреб
опрацювання інформації менеджерами вищого рівня;

інтранет-мережі — комунікаційні мережі, які діють у межах однієї
організації;

експертні системи — створені за принципом визначення усіх можливостей
“якщо-тоді”, які стосуються конкретної ситуації.

Останні досягнення в галузі інформаційних технологій можуть сприяти
покращенню обміну інформації в організаціях. Персональний комп`ютер уже
зробив великий вплив на інформацію, яку керівники, допоміжний персонал і
працівники розсилають і отримують. Електронна пошта дає працівникам
можливість направляти письмові повідомлення будь-якій особі в
організації. Це має зменшити традиційно невичерпний потік телефонних
розмов. Крім того електронна пошта — ефективний засіб зв`язку між
людьми, що вони знаходяться в різних приміщеннях, різних містах і навіть
різних штатах і країнах. Суттєвою відмінністю на користь електронної
пошти є можливість відправляти одне повідомлення великій кількості
одержувачів. Також на багатьох підприємствах дозволяють працівникам
користуватися Інтернет-пейджером ICQ як відносно дешевого й миттєвого
засобу зв`язку. А в ході відеоконференцій люди, що знаходяться в різних
місцях і навіть у різних країнах, обговорюють різноманітні проблеми й
при цьому бачать одне одного в обличчя.

Комунікаційні бар`єри

Перешкоди, що виникають у сфері комунікацій, поділяють на перешкоди в
комунікаціях між особами та в організаційних комунікаціях.

До бар`єрів на шляху міжособових комунікацій відносять:

перешкоди, що зумовлені сприйняттям;

семантичні бар`єри;

невербальні перешкоди;

поганий зворотній зв`язок;

невміння слухати.

Перешкодами в організаційних комунікаціях є:

викривлення повідомлень;

інформаційні перевантаження;

незадовільна структура організації.

Перешкоди на шляху комунікацій між особами

Перешкоди, зумовлені сприйняттям. Люди реагують не на те, що в дійсності
відбувається в їх оточенні, а на те, що сприймається як дійсне.
Приділення уваги до деяких факторів, що впливають на сприйняття в
процесі обміну інформацією, дозволяє не допустити зменшення ефективності
комунікацій, своєчасно викинувши перешкоди, зумовлені сприйняттям.

Одна з таких перешкод виникає з причини конфлікту між сферами
компетенції, основами суджень відправника й одержувача. Люди можуть
інтерпретувати одну ту саму інформацію по-різному залежно від
накопиченого досвіду. Інформація, що вступає в протиріччя з нашим
досвідом або раніше засвоєними поняттями, часто або повністю
відкидається, або викривляється в залежності з цим досвідом або
поняттями. Як наслідок, ідеї, закодовані відправником, можуть виявитися
викривленими й не повністю зрозумілими.

Семантичні бар`єри. Коли ми вступаємо в інформаційний контакт, ми
використовуємо символи, за допомогою яких намагаємося обмінюватися
інформацією й домагатися її розуміння. Відправник кодує повідомлення за
допомогою вербальних і невербальних символів. Найуживанішими символами в
повсякденному житті є слова. Оскільки слова (що є символами) можуть мати
різні значення для різних людей, тому те, що хтось намагається
повідомити, необов`язково буде інтерпретоване й зрозуміле таким же чином
одержувачем інформації. Прикладом може слугувати англійське слово tip
(кінчик). Офіціантом це слово може бути інтерпретоване як чайові;
азартним гравцем на перегонах — персональна інформація; для поліграфіста
tip — це спеціальний пристрій, наконечник.

Семантичні варіації часто стають причиною невірного розуміння, оскільки
у багатьох випадках не є факт, що одержувач інформації може точно
зрозуміти значення якогось слова, яке використовує відправник.
Наприклад, керівник, що каже підлеглому, що звіт він вважає
«адекватним», може мати на увазі, що він повен і відповідає меті.
Натомість підлеглий може декодувати слово «адекватний» у тому значенні,
що він простий і потребує значного покращення. Також можуть бути
випадки, коли одержувач не знає значення якогось слова чи мовного
звороту відправника. Наприклад, коли підлеглий каже керівникові, що
партнери були «сатисфіковані» (тобто залишилися задоволені), то керівник
може просто не зрозуміти значення цього виразу й подумати, що зустріч
закінчилася провалом.

Семантичні бар`єри можуть створювати комунікативні проблеми для
компаній, що діють у багатонаціональному середовищі. Наприклад, фірма
General Motors, випустивши на латиноамериканський ринок модель Chevy
Nova, не отримала очікуваного рівня збуту. Після дослідження фірма
встановила, що слово «нова» іспанською означає «вона не їде»!

Невербальні перешкоди. Хоча вербальні символи (слова) — головний наш
засіб для кодування ідей, ми використовуємо й невербальні символи для
трансляції повідомлень. У невербальній комунікації використовуються
будь-які символи, крім слів. Найчастіше невербальна комунікація
відбувається одночасно з вербальною й може підсилювати або змінювати
зміст слів. Обмін поглядами, вираз обличчя, наприклад, посмішки й виразу
несхвалення тощо — усе це приклади невербальної комунікації.
Використання вказівного пальця, щоб показати щось, прикриття роту рукою,
доторкання, млява поза також відносяться до невербальних способів
передачі значення.

Ще один різновид невербальної комунікації формується тим, як ми
проголошуємо слова. Маються на увазі інтонація, модуляція голосу,
плавність мовлення тощо. Те, як ми проголошуємо слова, може суттєво
змінювати зміст цих самих слів. Питання «Чи маєте ви якісь ідеї?» — на
папері означає саме запит про ідеї. Але це саме питання, проголошене
різким авторитарним тоном з роздратуванням у погляді може бути
витлумачене таким чином: «Якщо ви знаєте, що для вас добре, а що погано,
не пропонуйте жодних ідей, які суперечать моїм».

Як і семантичні бар`єри, культурні відмінності при обміні невербальною
інформацією можуть створювати суттєві перешкоди для розуміння.
Наприклад, отримавши від японця візитну картку, варто відразу прочитати
її. Якщо ви покладете її до кишені, ви тим самим повідомите японцю, що
його вважають несуттєвою людиною.

Поганий зворотній зв`язок. Іншим обмежувачем ефективності обміну
інформації між особами може бути відсутність зворотного зв`язку з
приводу надісланого відправником повідомлення. Зворотній зв`язок
важливий, оскільки дає можливість установити, чи дійсно ваше
повідомлення, отримане одержувачем, витлумачене в тому розумінні, який
ви спочатку йому надали.

Невміння слухати. Ефективна комунікація залежить не лише від того,
наскільки точно й ефективно особа вміє передавати інформацію, а й від
того, наскільки він вміє приймати повідомлення. Нажаль, у розумінні
більшості слухати — означає лише вести себе спокійно й давати іншій
особі говорити. Але це є лише частиною цього процесу.

Поради як ефективно слухати:

Облиште говорити — неможливо слухати, говорячи.

Допоможіть мовцю почувати себе вільніше.

Покажіть мовцю, що ви готові його слухати — необхідно виглядати й діяти
зацікавлено.

Усуньте фактори, що роздратовують — не малюйте, не стукайте по столу, не
перекладайте папери тощо.

Намагайтеся відчути проблеми мовця.

Будьте терпеливими — не економте час, не переривайте мовця, не робіть
кроків у бік дверей.

Стримуйте свій характер — розлючена людина надає словам невірний зміст.

Не допускайте суперечок або критики — це примушує мовця зайняти захисну
позицію, він може замовкнути або розлютитися. Не сперечайтеся. Саме
перемагаючи в спорі, ви програєте.

Задавайте питання — це показує мовцю, що ви його слухаєте, й допомагає
просуватися вперед у вирішенні проблеми.

Облиште говорити! — ця порада йде і першою, і останньою, оскільки всі
інші залежать від неї. Підкреслюється, що ви не зможете ефективно
слухати, якщо будете говорити.

Перешкоди в організаційних комунікаціях

Викривлення повідомлень. Коли інформація рухається всередині організації
вгору й униз, зміст повідомлень дещо викривлюється. Таке викривлення
може бути зумовлено низкою причин. Повідомлення можуть викривлятися
випадково через труднощі в контактах між особами (про що була мова
вище). Свідоме викривлення інформації може мати місце, коли якийсь
керівник не згоден з повідомленням. У такому разі він модифікує
повідомлення таким чином, щоб зміна змісту відбувалася в його інтересах.

Проблеми обміну інформацією внаслідок викривлення повідомлень можуть
виникати також унаслідок фільтрації. У організації існує потреба
фільтрувати повідомлення для того, щоб з одного якогось рівня на інший
рівень організації або відділу направлялися лише ті повідомлення, які
його стосуються. Для прискорення руху інформації або надання
повідомленню більшої ясності різноманітні відомості об`єднуються й
спрощуються перед тим направленням повідомлень у різні сегменти
організації. Такий відбір може стати причиною непопадання важливої
інформації до іншого сектору організації або попадання інформації туди з
суттєвим викривленням змісту.

Повідомлення, що відправляються «вгору», можуть викривлятися через різні
статуси рівнів організації. Керівники вищої ланки мають вищий статус,
тому виникає тенденція надавати їм лише позитивну інформацію. Це може
призвести до того, що підлеглий не інформує керівника про потенціальну
чи існуючу проблему, оскільки «не бажає повідомляти керівникові погані
новини». Далі, оскільки підлеглі часто мають бажання отримати схвалення
від керівника, вони можуть повідомляти йому лише те, що він хоче почути.
У числі інших причин, що заважають працівникам передавати інформацію
нагору, можуть бути страх перед покаранням і почуття безкорисності цієї
справи.

Інформаційні перевантаження. Перешкоди на шляхах обміну інформацією
можуть також бути наслідками перевантажень каналів комунікацій.
Керівник, захоплений переробкою інформації, що поступає, й необхідністю
підтримувати інформаційний обмін, імовірно, неспроможний ефективно
реагувати на всю інформацію. Він вимушений відсіювати менш важливу
інформацію й залишати лише ту, яка здається йому найбільш важливою; те ж
стосується й обміну інформацією. Нажаль розуміння керівником важливості
інформації може суттєво відрізнятися від розуміння такої іншими
працівниками організації.

Незадовільна структура організації. Організаційна структура — це
логічний взаємозв`язок рівнів управління й функціональних сегментів, що
забезпечує ефективне досягнення цілей. Якщо структура організації
продумана погано, можливості керівника планувати й домагатися реалізації
поставлених цілей звужуються. У організації з численними рівнями
управління зростає ймовірність інформаційних викривлень, оскільки кожен
наступний рівень управління може корегувати й фільтрувати повідомлення.

До інших аспектів, які можуть викликати проблеми в комунікаціях, можна
віднести незадовільний склад і використання комітетів, робочих груп,
кадрів, а також спосіб організації влади й розподілення задач. Зрештою,
створювати проблеми при обміні інформацією можуть конфлікти між різними
групами й відділами організації. Наприклад, якщо вони вважають, що
дублюють один одного в деяких питаннях. Вочевидь, погано опрацьована
інформаційна система може знижувати ефективність обміну інформацією й
прийняття рішень у організації.

Список використаної літератури

Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту. — Львів: «Світ», 1995.

Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. — М.:
Издательство «Дело», 1997.

О`Коннор К. Основи ефективного лідерства: Пер. з англ. — К.: Британська
Рада в Україні, 2000.

Третяк В.И., Платонов С.В. Менеджеру о менеджменте. — К., 1995.

Щекин Г.В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового
менеджмента. — К., 1999.

Щекин Г.В. Основы кадрового менеджмента. — К., 1999.

Henry Mintzberg, “The Manager’s Job: Folklore and Fact”, Harvard
Business Review, vol. 53, no. 4 (July-August 1975), p. 52.

Джерело: Keith Davis, Human Behavior at Work, 5th ed. (New York:
McGraw-Hill, 1977), p. 387.

PAGE

PAGE 14

4

Декодування

Перешкода

2

Кодування

3 Передавання засобами зв`язку

1 Значення

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020