.

Моделі цінової дискримінації та практика їх використання (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
444 5822
Скачать документ

РЕФЕРАТ

на тему:

Моделі цінової дискримінації та практика їх використання

Що розуміють під ціновою дискримінацією?

Термін “дискримінація” утворений від латинського discriminatio, що
означає розходження, розрізнення. Під ціновою дискримінацією розуміють
практику встановлення різних цін на той самий товар за умови, що
розходження в цінах не пов’язані з витратами. У загальному вигляді мова
може йти або про практику якої-небудь окремої фірми-продавця, або про
поведінку окремого покупця, якщо він сам здатен призначити різні ціни
попиту для різних продавців, причому останні по тим або іншим причинах
погоджуються на його умови. Звичайно варіант дискримінаційної поведінки
продавця зустрічається частіше. Цінові розходження, що виникають на
основі конкурентної боротьби різних фірм, що пропонують ту саму
продукцію, відносяться до інших особливостей функціонування ринку й не
пов’язані з дискримінацією.

Зміст дискримінаційної поведінки полягає в тому, щоб використати всі
можливості для призначення максимальної ціни на кожну одиницю товару, що
продається. Це означає, що дискримінації може піддаватися як один і той
самий покупець, наприклад, залежно від кількості товару, що
закуповується, так і різні покупці.

Зроблений у визначенні акцент на відсутність зв’язку цінових розходжень
із витратами не випадковий. Ціни реальних угод зазвичай відрізняються
одна від одної через розбіжність умов доставки, страховки, кредиту,
додаткового сервісу, комплектації, а також по причині забезпечення
виробником особливих якісних характеристик виробу відповідно до
індивідуальних запитів споживачів. У тих випадках, коли покупець оплачує
особливості індивідуальної угоди, що вимагають відповідних витрат,
цінові розходження не є дискримінаційними. І навпаки, оплачуючи те, що
не вимагає додаткових витрат, покупець піддається цінової дискримінації.

Коли й чому товар продається за однаковими цінами. Єдина ціна товарного
ринку.

Сама постановка питання про цінову дискримінацію передбачає досить
високий рівень розвитку ринкових відносин. Разові, випадкові угоди між
покупцями й продавцями завжди відбувалися за різними цінами. Як зуміли
домовитись, так і вирішили! Лише згодом виникають умови для формування
того, що можна назвати єдиною ціною товарного ринку.

Для цього необхідно насамперед формування певного економічного простору
з відносно стійким складом учасників угод. Можна сказати, що ринок
повинен знайти свої границі. Ці границі визначені збутовими підрозділами
тих фірм, які виступають як постачальники ринку, і кругом тих покупців
товарів, які одночасно створюють попит на цю товарну масу.
Невизначеність складу покупців і продавців породжує невизначеність цін,
постійну зміну умов попиту та пропозиції.

На цьому фундаменті головна причина, що вирівнює ціни, – конкуренція.
Конкурують між собою продавці, пропонуючи клієнтам вигідні альтернативи.
Конкурують між собою покупці. Вони ведуть боротьбу не тільки за товар,
але й за найбільш вигідні умови його придбання. Будь-які можливі
переваги кого-небудь зі споживачів викликають прагнення інших зайняти
місце більше щасливих побратимів. Нарешті, конкурують між собою покупці
й продавці. Якщо доля кожного з них залежить від поведінки іншого, то
вони змушені домовлятися, узгоджувати свої інтереси й можливості. У
результаті саме життя змушує вести торгівлю по приблизно однакових
цінах.

Загальні передумови виникнення цінової дискримінації.

І так, все те, що може підірвати який-небудь напрямок конкурентних
відносин, а також розчленувати єдиний конкурентний простір, створює
передумови для цінової дискримінації.

Якщо цінова дискримінація виникає на основі реальних протиріч ринкового
механізму, то одна з особливостей його функціонування – приведення всіх
індивідуальних оцінок і можливостей до єдиного усередненого, найбільш
представницького рівню. На ринку всі рівні. Але за загальною кривою
попиту ховається сукупність різних індивідуальних ціннісних оцінок
споживачів при різних бюджетних можливостях. Це значить, що при єдиній
ринковій ціні завжди є покупці, готові заплатити більше за ту ж
кількість товару.

Крім того, як ми знаємо, якби ціна була більше, споживачі не відмовилися
б від покупок зовсім, а купили б меншу кількість одиниць товару.
Виходить, купуючи більше при даній ціні, вони як би недоплачують за
попередні одиниці товару. Такі загальні правила ринкової гри.

Умови, необхідні для проведення цінової дискримінації.

Щоб реалізувати названі передумови в практичній діяльності фірм,
необхідні певні умови. Можливість займатися ціновою дискримінацією не є
легкодоступною для всіх продавців, тому що цінова дискримінація може
бути здійснена, коли реалізуються три умови:

1. Найбільш очевидно, що продавець повинен бути монополістом або,
принаймні, мати деякий ступінь монопольної влади, тобто деякою здатністю
контролювати виробництво й ціноутворення.

Головне, щоб конкуренти не могли продавати товар дешевше там, де фірма
має намір продати його дорожче. Влада над цінами зв’язана також з
кількістю конфронтуючих продавцеві покупців. Якщо покупців мало, так що
вихід кожного з них із ринку помітний для продавця, можливості цінового
диктату обмежені.

2. Продавець повинен бути здатний ділити покупців на окремі класи, у
яких кожна група має різну готовність або здатність платити за продукт.
Це виділення покупців звичайно ґрунтується на різній еластичності
попиту.

3. Початковий покупець не може перепродувати товар або послугу. Якщо ті,
хто купує на ділянці ринку з низькими цінами, можуть легко перепродати
на ділянці ринку з високими цінами, то це б, в результаті зниження
пропозиції, призвело до збільшення цін на ділянці ринку з високими
цінами. Політика цінової дискримінації, таким чином, була б підірвана.
Це означає, що галузі послуг, наприклад галузь перевезень або юридичні
та медичні послуги, особливо сприйнятливі до цінової дискримінації.

Типи цінової дискримінації.

Залежно від того, наскільки повно реалізується кожна із вищезазначених
умов і наскільки вдало вони сполучаються між собою, можна говорити про
різні можливості проведення дискримінаційної політики як постійної лінії
поводження фірми. Найвищий ступінь контролю над ринком при сприятливому
збігу обставин дає можливість призначення індивідуальних цін на кожну
одиницю товару для кожного покупця відповідно до індивідуальних кривих
попиту. Найбільш м’яка форма дискримінації пов’язана із призначенням
різних цін для різних груп покупців. Між цими полюсами перебуває безліч
проміжних положень: установлення різних цін на окремі партії товару,
індивідуальний підхід до призначення цін тільки для окремих груп
покупців і т.п. Прийнято розрізняти наступні основні типи цінової
дискримінації.

Досконалою ціновою дискримінацією (дискримінацією першого ступеня)
називається продаж кожної одиниці блага по її ціні попиту, тобто
встановлюються різні ціни на кожну продавану одиницю товару. Кожен
покупець платить за додаткову одиницю товару свою ціну, рівну
індивідуальній ціні попиту. Якщо продавцеві це вдається, то крива
галузевого попиту стає для нього кривою граничного доходу. У цьому
випадку монополія продасть такий же обсяг продукції, який був би
реалізований в умовах досконалої конкуренції. При цьому весь споживчий
надлишок дістається продавцеві у вигляді додаткового прибутку.

Здійснити цінову дискримінацію першого ступеня на практиці вдається
рідко. Частіше за різними цінами монополіст продає не кожну одиницю
продукції, а певні її партії. Так, теплоелектроцентраль може врахувати,
що мінімально необхідну кількість електроенергії й тепла споживачі
візьмуть по дуже високих цінах, а якщо на наступні порції своєї
продукції вона буде знижувати ціни, те загальний розмір виручки й,
можливо, прибуток зростуть. У цьому суть цінової дискримінації по обсягу
покупки (дискримінацією другого ступеня) Той факт, що індивідуальна ціна
попиту зі збільшенням обсягу зменшується, дозволяє продавцеві мати
вигоду з установлення різних цін для різних обсягів покупки. Звичайною
справою є практика призначення знижок при покупці великих партій товару.

Цінова дискримінація на сегментованих ринках (третього ступеня) означає
встановлення різних цін для різних категорій покупців (сегментів ринку).
Передбачається, що ці категорії можуть бути легко ідентифіковані
(наявність студентського квитка, пенсійного посвідчення й т.п.). На
практиці такий підхід здійснити набагато легше, і в цілому він
переважає.

Модель досконалої цінової дискримінації, здійснюваної
фірмою-монополістом, показана на мал. 1. Якщо монополія призначає єдину
ціну для всього товарного ринку, то при оптимальній для неї ціні Р1
обсяг виробництва встановлюється на рівні QB. Збільшувати виробництво
далі не має змісту: граничний виторг стає менше граничних витрат (МС).
При цьому надлишок споживачів дорівнює площі трикутника Р1АВ. Досконала
цінова дискримінація означає, що кожна одиниця товару продається по
максимально можливій ціні, рівній ціні попиту. Тепер з ростом продажів
втрати від зниження цін на всі одиниці товару відсутні, і крива
граничного виторгу МДпд збігається із кривої попиту (D). Монополістові
стає вигідно збільшувати обсяг виробництва й продажів (за рахунок
зниження ціни на кожну наступну одиницю товару) доти, поки ціна не
опуститься до величини P2, рівної граничним витратам. Загальний обсяг
виробництва зростає з QB до QE. Це стільки ж, скільки вироблялося б в
умовах досконалої конкуренції. Однак монополіст перерозподіляє у свою
користь весь надлишок споживача. Загальна величина надлишку стає рівної
площі фігури, обмеженою віссю ординат і кривими МС й D (GAEF). У випадку
досконалої конкуренції при єдиній ціні товарного ринку Р2 покупці
зберегли б надлишок, рівний площі трикутника Р2AE.

Рис. 1. Досконала цінова дискримінація

При дискримінації на сегментованому ринку монополія максимізує прибуток,
вибираючи найкраще сполучення цін й обсягів продажів на кожному із
сегментів, що відрізняються один від іншого еластичністю попиту.

Припустимо, що монополіст може розділити ринок своєї продукції на два
сегменти, причому перетік товару з одного сегмента на іншій неможливий.
Рис. 2,а відображає попит на продукцію монополіста на сегменті з більше
еластичним, а мал. 2,б – на сегменті з менш еластичним попитом.

Рис. 2. Граничний виторг монополії на сегментованому ринку.

а – на сегменті 1; б – на сегменті 2; в – на ринку в цілому

Нам необхідно насамперед з’ясувати, як у цьому випадку монополіст
розподіляє свій загальний обсяг реалізації між двома сегментами ринку.
Зрозуміло, що монополіст, що максимізує прибуток, повинен розподілити
деякий обсяг реалізації між двома ринками таким чином, щоб загальний
виторг від реалізації продукції був максимальним. Яка ж умова
максимізації загального виторгу? Уявимо собі, що монополіст розподілив
реалізацію між ринковими сегментами так, що граничний виторг на сегменті
ринку MR1 більше граничного виторгу на сегменті MR2. Тоді монополіст
може збільшити загальний виторг, перекинувши одну одиницю продукції із
сегмента з низьким граничним виторгом на сегмент із більш високим
граничним виторгом. При цьому обсяг реалізації монополіста залишиться
незмінним, а загальний виторг зростає. Якщо й після цього MR1 все-таки
буде більше MR2 процес максимізації виторги може бути продовжений
перекиданням ще однієї одиниці продукції на ринок з більш високим
граничним виторгом.

MR1=MR2,

Тільки якщо ніякий перерозподіл обсягу реалізації між сегментами ринку
не дозволить монополістові збільшити загальний виторг, а отже, і
прибуток. Умова (1) вірно для розподілу будь-якого випуску. Оскільки
додаткова одиниця товару, продана на кожному із сегментів ринку,
приносить фірмі однаковий додатковий виторг, рівний граничному виторгу
на кожному із сегментів, граничний виторг фірми на сегментованому ринку
в цілому також буде дорівнює цій величині:

MR1(Q1) = MR2(Q2) =MRЕ(Q)

При цьому

Q = Q1 + Q2.

Отже, крива граничного виторгу монополіста являє собою горизонтальну
суму кривих граничного виторгу обох секторів ринку (мал. 2,в). Помітимо,
хід наведених вище міркувань повністю аналогічний ходу міркувань, за
допомогою яких ми показали, що монополіст, що здійснює випуск продукції
на декількох заводах, завжди розподіляє свій обсяг виробництва між цими
заводами так, що граничні витрати по випуску продукції на всіх заводах
рівні між собою.

Спробуємо тепер визначити, при яких обсягах реалізації й цінах на
кожному сегменті ринку монополіст одержує найбільший загальний прибуток.
Розглянемо мал. 3. Як відомо, монополіст дістає максимальний прибуток
при такому обсязі випуску (Q), при якому MRЕ = MC. У нашому випадку
монополіст повинен ще розподілити цей обсяг між сегментами ринку,
причому оптимальним, як ми знаємо, є такий розподіл, при якому MR1 = MR2
= MRE .Монополіст виконує цю умову (а отже, максимізує загальний
прибуток), реалізувавши на першому сегменті ринку Q1 одиниць продукції
за ціною P1, а на другому сегменті Q2 за ціною Р2.

Рис. 3. Цінова дискримінація на сегментованому ринку

Ціна, установлювана монополістом на сегменті з більше еластичним
попитом, нижча, ніж ціна на сегменті з менш еластичним попитом: P1 ? 2.

Це означає, що

(1 – 1/ ? 1) > (1 – 1/ ? 2).

Тоді

P1 Висновок. Нам часто доводиться зіштовхуватися в житті з різними цінами на той самий товар. Цінова дискримінація - тільки одна з безлічі причин цінових розходжень. У своїй роботі я розглянула, як вона проявляється в тарифах на електричну енергію. В інших галузях цінова дискримінація приймає інші форми й переслідує інші мети, дослідження яких не менш цікаво й повчально. Цінову дискримінацію часто вважають несправедливістю. Багато з людей випробовують роздратування, довідавшись, наприклад, що людина, що сидить поперед них у літаку, заплатила за квиток менше, ніж вони. Закони, що забороняють деякі види цінової дискримінації, були прийняті на самих різних законодавчих рівнях - від федерального до місцевих. Є багато прикладів, які показують, що цінова дискримінація має й позитивні сторони, що нерідко й вона сприяє досягненню більшої справедливості. У чинність цих причин економісти ставляться до цінової дискримінації більше терпимо, ніж інша публіка, для якої згадана дискримінація завжди буде об'єктом критики. Список літератури: Хайман Д. Н. «Современная микроэкономика: анализ и применение»,М.,1992, стр. 33-39. 50 лекций по микроэкономике, 2000, том 1, стр.133-137, 553-561. Макконелл К.Р., Брю С.Л. «Экономикс: Принципы, проблемы и политика» том 2. – М., 1996. Габиш Г., Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. Электронный учебник. HYPERLINK "http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap4/46left.htm" http://www.uef.ru/rus/parts/microeconomics/chap4/46left.htm PAGE PAGE 18

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020