UkrReferat.com
найбільша колекція україномовних рефератів

Всього в базі: 75843
останнє поновлення: 2016-12-04
за 7 днів додано 10

Реферати на українській
Реферати на російській
Українські підручники

$ Робота на замовлення
Реклама на сайті
Зворотній зв'язок

 

ПОШУК:   

реферати, курсові, дипломні:

Українські рефератиРусские рефератыКниги
НазваТехніка мовлення (реферат)
АвторPetya
РозділМовознавство, філологія, реферат, курсова, диплом
ФорматWord Doc
Тип документуРеферат
Продивилось14030
Скачало762
Опис
ЗАКАЧКА
Замовити оригінальну роботу

Реферат на тему:

 

Техніка мовлення

 

 

 

ПЛАН

 

 

 

1.     Мовний апарат. Професійно-гігієнічні вимоги до нього.

 

2.     Фізіологічна основа мовлення – дихання.

 

3.     Основні властивості голосу. Їх вдосконалення.

 

4.     Значення дикції в процесі виразного читання.

 

5.     Орфоепічні норми сучасної української мови.

 

 

 

 

 

Досягти високого результату словесної дії (Станіславський) тобто

емоційного впливу на слухачів під час читання, мовлення є професійним

обов’язком кожного вчителя.

 

У зв’язку із виразним читанням постійно вживається термін „інтонація”.

 

Інтонація - це поєднання 3-х компонентів живої мови 1) дикційна

чіткість та орфографічна грамотність; 2) логічна ясність; 3)

емоційно-образна виразність.

 

Мистецтво виразного читання вимагає від виконавця вміння досконало

володіти мовним апаратом (технікою мовлення). Для чіткого відтворення

змісту текстів треба з’ясувати логічний бік інтонації. А необхідність

відтворити (в живому слові) почуття, переживання, настрої спонукає

займатися інтонацією з боку емоційно-образної виразності.

 

Техніка мовлення, логіка читання, емоційно-образна виразність – три

нерозривно зв’язані взаємодіючі компоненти інтонації. Техніка мовлення –

предмет сьогоднішньої лекції.

 

Буяльський вкладає у термін „техніка мовлення” таке значення – робота

мовного апарату, яка забезпечує чітку вимову звуків.

 

Олійник Г.А.: Техніка мовлення – володіння мовним апаратом, уміння

правильно користуватися мовою; мовленням.

 

Виділяє такі елементи техніки мовлення: 1) дихання; 2) голос; 3) дикція;

4) орфоепія.

 

Будова мовного апарату:

 

1)                           Органи дихання – легені, бронхи, трахея

(дихальне горло); нижній поверх мовленнєвого апарату.

 

2)                           Вібратори – голосові зв’язки (вібруючи під

тиском повітряного струменя, що йде з легенів, вони творять голос різної

сили і висоти (голосні, дзвінкі, сонорні).

 

3)                           Резонатори – гортань, ротова й носова

порожнина ( верхній поверх), гортань – середній поверх.

 

4)                           Артикулятори – язик, губи, нижня щелепа,

м’яке піднебіння.

 

Активні – голосові зв’язки, задня стінка глотки, язик, губи.

 

Пасивні нерухомі – тверде піднебіння, зуби, носова порожнина.

 

Органи дихання безпосередньої участі у звукотворенні не беруть. У них

(носова порожнина) виникає повітряний струмінь, що створює коливання

необхідні для творення звуку. Струмінь повітря з легенів через трахею

потрапляє в гортань (струмінь повітря зустрічає перепону – голосові

зв’язки). Голосові зв’язки під тиском повітря вібрують і відіграють

вирішальну роль у творенні голосу. З гортані струмінь повітря разом з

голосом чи шумом потрапляє на верхній поверх мовленнєвого апарату – в

надгортанні порожнини (глотка, носова і ротова порожнини, глотка (г, ґ).

 

Найважливіший орган для утворення звуків є ротова порожнина.

 

2.Дихання.

 

У момент мовлення людина від звичайного дихання переходить на так зване

„мовленнєве” : повітря виходить у надгортанні порожнини поштовхами. Їх

кількість співвідноситься із кількістю складів.

-----> Page:

0 [1] [2] [3]

ЗАМОВИТИ ОРИГІНАЛЬНУ РОБОТУ